Постанова

від 22.03.2007 по справі 8/285-06-10214а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/285-06-10214А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" березня 2007 р. Справа № 8/285-06-10214А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача                    Картере В.І.,

суддів:                              Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від прокуратури –Клюкін К.І.,

від позивача –не з'явилися,

від відповідача –не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу „Карат”

на постанову господарського суду Одеської області від 18.12.2006р.

по справі № 8/285-06-10214А

за позовом Прокурора Березівського району Одеської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Березівського району Одеської області

до Сільськогосподарського кооперативу „Карат”

про стягнення 23 042,30 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Березівського району Одеської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Березівському районі Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із уточненим позовом, в останній редакції якого просив стягнути з Сільськогосподарського кооперативу „Карат” недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування в сумі 22 042,97 грн. та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків у сумі 999,33грн. за період з 01.01.2004р. по 01.06.2006р.

Постановою місцевого господарського суду від 18.12.2006р. (суддя Атанова Т.О.) позов задоволено. Судове рішення вмотивовано обґрунтованістю заявлених вимог.

Не погоджуючись із постановою суду, сільськогосподарський кооператив „Карат” звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, за змістом якої просить постанову скасувати, в позові відмовити частково, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, скаржник звертає увагу судової колегії на наявні в додатках до відзиву на позовну заяву повідомлення органу ПФУ, в яких визначена сума боргу відповідача станом на 01.12.2004р. та станом на 01.10.2005р. При цьому апелянт визнає заборгованість у розмірі 2285,95 грн. станом на 01.06.2006р.

В запереченнях на апеляційну скаргу Прокурор Березівського району Одеської області просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 18.12.20006р. –без змін.

Представник СК „Карат” у судове засідання не з'явився, але надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані на вимогу суду акти перевірок СВК «Карат»з питань правильності нарахування зі сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування і проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, враховуючи наступне:

Відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV страхові внески –кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Статтею 20 названого Закону України встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із приписами ч.2 ст.106 цього Закону України суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, при нарахуванні страхових внесків в період з 01.01.2004р. по 01.06.2006р. відповідач не відображував у розрахунках зобов'язання зі сплати страхових внесків у розмірі 32% від фонду оплати праці.

Вказані обставини були виявлені позивачем під час перевірок і відображені в актах перевірок від 19.11.04р. та від 02.02.05р.

З урахуванням даних встановлених зазначеними актами перевірок та проведеної позивачем фактичної оплати, відповідач цілком правомірно здійснив розрахунок зобов'язань відповідача зі сплати страхових внесків за період з 01.01.2004р. по 01.06.2006р. на загальну суму 22 042,97 грн., а також пені у сумі 999,33грн.

Доказів, якими спростовується наведений вище висновок, підприємство не надало, поклавши в основу своїх тверджень лише факт наявності повідомлень Управління ПФУ в Березівського району Одеської області (а.с.104,105), в яких начебто визначена сума боргу відповідача станом на 01.12.2004р. та станом на 01.10.2005р.

Між тим, посилання скаржника на ці повідомлення зроблено без урахування того, що в цих документах не йдеться про заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004р., а тільки вказано про наявність боргу з пільгових пенсій, збору та штрафних санкцій.

Також, недоведеним є твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку зі сплати страхових внесків у розмірі 32% від фонду оплати праці.

З урахуванням такого, мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть спричинити скасування або зміну оскаржуваного судового рішення, яке постановлено при повному дотриманні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Одеської області від 18.12.2006р. по справі №8/285-06-10214А залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач:                                                                      В.І. Картере

Судді:                                                                                В.Т. Пироговський

                                                                                                    В.І. Жеков