Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/24723/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/24723/15 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг", Київська обл., доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Інновейшнз", м. Київ простягнення заборгованості 17976,55 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Хомяков С.М. (на підставі довіреності б/н від 23.10.2014р.) від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (надалі - ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Інновейшнз" (надалі - ТОВ "Рітейл Інновейшнз") про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 12678,48 грн., 3488,42 грн. - штрафу, 87,55- відсотків річних та пені у розмірі 1722,10 грн.

Ухвалою від 17.09.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/24723/15 та призначено розгляд справи на 30.09.2015р.

24.09.2015р. та 30.09.2015р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від позивача надійшли документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у зв`язку із неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. В судові засідання не з'явивлявся, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/24723/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

08.10.2014р. між ТОВ "Рітейл Інновейшнз" (покупець) та ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" (постачальник) було укладено Договір поставки №007265 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі по тексту - продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових та товарно-транспортних (ТТН Форма №1-ТН /алкогольні напої/) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору продукція поставляється партіями. Партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній.

Ціна цього договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом терміну дії цього договору (п. 2.3. договору).

Згідно п. 2.9. договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів з моменту її передачі.

Пунктом 2.10. договору сторони визначили, що моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

У разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше ніж 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена (4.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Термін дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії договору, жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (п. 7.1 договору).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 08.10.2014р., позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 20863,74 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 30.04.2015р. по 12.08.2015р.: №РН-60-019647 від 30.04.2015р. на суму 3421,62 грн., №РН-60-022362 від 15.05.2015р. на суму 5049,06 грн., №РН-60-028524 від 18.06.2015р. на суму 7981,68 грн., №РН-60-030199 від 29.06.2015р. на суму 978,78 грн., №РН-60-031127 від 03.07.2015р. на суму 3432,60 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджено у судовому засіданні), які підписано представниками позивача та відповідача та скріплено печатками.

Пунктом 2.9. договору сторони погодили, покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів з моменту її передачі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №007265 від 08.10.2014р. зобов'язання виконав не в повному обсязі, товар у визначений договором строк не оплатив, що підтверджується банківською довідкою про надходження коштів від 24.09.2015р. за №Р1-В70/1600 та здійснив повернення товару на суму 6685,26 грн., що підтверджується накладними на повернення товару №ВН-60-002967, №ВН-60-002968, №ВН-60-002969 від 12.08.2015р.

При цьому, згідно пояснень позивача, неоплаченими залишились видаткові накладні №РН-60-022362 від 15.05.2015р. на суму 5049,06 грн. - не оплачено на суму 285,42 грн., №РН-60-028524 від 18.06.2015р. на суму 7981,68 грн. - повністю не оплачено, №РН-60-030199 від 29.06.2015р. на суму 978,78 грн. - повністю не оплачено, №РН-60-031127 від 03.07.2015р. на суму 3432,60 грн. - повністю не оплачено.

Відповідно до умов п. 2.9 договору та вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був оплатити вказані накладні в строк до 05.06.2015р.р . на суму на 5049,06 грн., в строк до 11.08.2015р. на суму 285,42 грн., в строк до 09.07.2015р. на суму 7981,68 грн., в строк до 20.07.2015р . на суму 978,78 грн., в строк до 24.07.2015р. на суму 3432,60 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із банківської довідки про надходження коштів від 24.09.2015р. за №Р1-В70/1600. відповідачем не здійснено оплату отриманого товару у розмірі 14178,48 грн. При цьому, позивачем заявлено до стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 12678,48 грн., що є правом ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", як особи права якої порушені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в частині 12678,48 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" про стягнення з ТОВ "Рітейл Інновейшнз" заборгованості у розмірі 12678,48 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1722,10 грн.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, в п. 4.1. договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем виконано за період з 06.06.2015р. по 10.09.2015р.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що він є арифметично вірним, а тому за порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати продукції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 1722,10 грн. в межах періодів заявлених позивачем.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% суми заборгованості передбаченого у п. 4.1. договору, який складає 3488,42 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Разом з тим, сторонами у договорі передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком штрафу на суму 3488,42 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 87,55 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме: 87,55 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню, а саме: 12678,48 грн. - основний борг, 1722,10 грн. - пеня, 3488,42 грн. - штраф та 87,55 грн. - 3% річних.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Інновейшнз" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, б. 6/10, ідентифікаційний код 39240992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, б. 6-В, ідентифікаційний код 38679874) основний борг у розмірі 12678 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 48 коп., пеню у розмірі 1722 (одна тисячі сімсот двадцять дві) грн. 10 коп., штраф у розмірі 3488 (три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 55 коп., судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 26.10.2015р.

Суддя В.В. Князьков