Рішення

від 28.10.2015 по справі 908/5203/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/119/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015 справа № 908/5203/15

за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (юридична адреса: 69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Колвир, ЛТД» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 86-б)

про стягнення 5462,16 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 51/20-19 від 05.01.2015 р., посвідчення № 685 від 20.11.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, директор, наказ № 1 від 10.10.2006 р., паспорт серія СВ № 329011 від 09.01.2001 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.09.2015 року звернувся позивач КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Колвир, ЛТД» про стягнення 5462,16 грн., які складаються з: 3523,76 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період з грудня 2013 р. по квітень 2015 р., на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1022 від 01.05.2005 р., 686,19 грн. пені, 88,61 грн. 3% річних та 1163,60 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Ухвалою суду від 01.10.2015 року порушено провадження у справі № 908/5203/15, справі присвоєно номер провадження 18/119/15, судове засідання призначене на 28.10.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами, та закінчений в судовому засіданні 28.10.2015 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача надав для залучення до матеріалів справи письмові документи, що витребувані судом, зокрема докази зарахування судового збору до Державного бюджету України та акт звірки взаємних розрахунків; в порядку ст. 22 ГПК України, у зв'язку з добровільною оплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 3523,76 грн., надав заяву № 2403/юр від 28.10.2015 р. відповідно до якої просив провадження у справі в цій частині припинити. Підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та заяві № 2403/юр від 28.10.2015 р., просив суд стягнути з ТОВ «Колвир, ЛТД» 686,19 грн. пені, 88,61 грн. 3% річних та 1163,60 грн. інфляційних втрат; винести ухвалу про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 609,00 грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасності оплати наданих послуг з теплопостачання в рамках договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1022 від 01.05.2005 р. У зв'язку з наявністю порушень, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, боржнику нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних.

Заява позивача № 2403/юр від 28.10.2015 р. прийнята судом до уваги.

Представник відповідача проти наявності порушень щодо своєчасної сплати отриманої теплової енергії в рамках договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1022 від 01.05.2005 р. не заперечував. В якості доказів добровільного погашення заборгованості за вказаний позивачем період у розмірі 3523,76 грн. надав платіжне доручення № 125 від 22.10.2015 р. Також суду надані докази сплати відповідачем судового збору у розмірі 1218,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 126 від 22.10.2015 р. У зв'язку з наведеним відповідач, у листі № 16 від 28.10.2015 р., просив суд не стягувати нараховані позивачем штрафні та компенсаційні санкції.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі Директора філії Концерну «Міські теплові мережі» (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та товариство з обмеженою відповідальністю «Колвир, ЛТД» (надалі - відповідач, споживач) 01.05.2005 р. уклали договір № 1022 про постачання теплової енергії в гарячій воді з наступними змінами (надалі - договір).

За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді відповідачу в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатковою угодою від 01.12.2006 р. до договору сторонами внесені зміни до п. 1.3, п. 1.4 договору. Пункт 1.3 сторони виклали в наступній редакції «Енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.12.2006 р. по 31.11.2011 р. теплову енергію в гарячій воді в межах 9,65 Гкал з максимальним тепловим навантаженням 0,001015 Гкал/год».

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим повернути його енергопостачальної організації. У випадку неповернення другого примірника акта в адресу енергопостачальної організації вважається, що вказана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає виставленій сумі.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.05.2005 р. по 30.04.2008 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Згоди про розірвання договору сторонами не досягнуто, розірвання договору в судовому порядку суду не відбулося, тому договір є пролонгованим на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач у період з грудня 2013 р. по квітень 2015 р. відпустив відповідачу теплову енергію до приміщення, яке розташоване за адресою: місто Запоріжжя пр. Леніна, 144, підвал на загальну суму 3782,07 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період. Відпущена теплова енергія спожита.

Відповідач для отримання документів передбачених п. 6.3 договору до позивача не з'являвся, у зв'язку з чим вони направлялися засобами поштового зв'язку, про що свідчать поштові реєстри (арк.с. 30-41).

Таким чином, Акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2013 р. по квітень 2015 р. підтверджують обсяг фактично спожитої теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Споживач оплату спожитої теплової енергії в установлені договором строки здійснив частково у розмірі 258,31 грн. (за грудень 2013 р.), чим порушив умови договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії на його адресу надіслана претензія № 6815-04 від 03.07.2015 р.

Претензія залишена без відповіді, борг без оплати.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату отриманої теплової енергії у встановлений договором строк, в повному обсязі, не здійснив, з урахуванням чого, сума заборгованості склала 3523,76 грн.

На день розгляду спору, суду надані докази повної оплати наявного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 125 від 22.10.2015 р. на суму 3523,76 грн.

Таким чином, на момент розгляд справи у відповідача відсутній борг за отриману теплову енергію в рамках договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1022 від 01.05.2005 р.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки погашення заборгованості за теплопостачання в сумі 3523,76 грн. відбулося після звернення позивача із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову, з віднесенням на відповідача судових витрат.

За порушення відповідачем строків оплати отриманої теплової енергії позивач, враховуючи положення п. 7.2.3 договору, просив стягнути 686,19 грн. пені за період прострочення з 21.11.2014 р. по 28.09.2015 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2.3 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% зальної суми заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 686,19 грн. за період прострочення з 21.11.2014 р. по 28.09.2015 р. суд визнав вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права щодо обмеження розміру пені подвійною облікової ставкою НБУ, тому вимога про стягнення 686,19 грн. пені судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути 88,61 грн. 3% річних за період з 21.01.2014 р. по 28.09.2015 р., а також 1163,60 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 р. по серпень 2015 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 88,61 грн. 3% річних за період з 21.01.2014 р. по 28.09.2015 р. та 1163,60 грн. інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2015 р. по серпень 2015 р. (включно), такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Клопотання відповідача про не стягнення штрафних та компенсаційних санкцій судом відхилено, оскільки приписи діючого законодавства, у разі порушення боржником грошового зобов'язання, дають право кредитору на стягнення штрафних санкцій, які узгоджені сторонами під час укладання правочину, та компенсаційних санкцій, які за своєю природою є компенсацією за понесені кредитором збитки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.

Разом з тим, суду надані докази добровільної сплати відповідачем понесених позивачем судових витрат у розмірі 1218,00 грн., як то передбачено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 609,00 грн., враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про судовий збір», задоволено та є підставою для винесення ухвали про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колвир, ЛТД» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 86-б, код ЄДРПОУ 22156085) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 686,19 грн. (шістсот вісімдесят шість грн. 19 коп.) пені, 88,61 грн. (вісімдесят вісім грн. 61 коп.) 3% річних, 1163,60 грн. (одну тисячу сто шістдесят три грн. 60 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

3. В частині стягнення 3523,76 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 03 листопада 2015 р.