Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/15308/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/15308/15

За позовом прокурора Маневицького району Волинської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Державного підприємства "Поліське лісове господарства"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Хорс"

про зобов'язання поставити товар та стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Дергунов Д.С. - за посвідченням від 20.09.2012р.;

від позивача: Шевчук Є.В. - за довіреністю від 03.09.2015р.;

від відповідача: Бондар Ю.Є.

В судовому засіданні 12 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

В червні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від прокурора Маневицького району Волинської області (прокурор, заявник) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Державного підприємства "Поліське лісове господарство" (позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Хорс" (відповідач) про зобов'язання поставити товар на загальну суму 549 678,00 згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року та стягнення 354 542,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору № 24/03-14 купівлі-продажу від 12.12.2014 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/15308/15. Розгляд справи призначено на 13.07.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.08.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.09.2015р.

В судовому засіданні 14.09.2015р. оголошено перерву до 17.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.10.2015р.

В судовому засіданні 05.10.2015р. у справі оголошено перерву до 07.10.2015р.

В судове засідання, призначене на 07.10.2015р., з'явились представники прокуратури та позивача, надали усні пояснення, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015р. розгляд справи відкладено на 12.10.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 року між Державним підприємством «Поліське лісове господарство» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Хорс» (продавець) (разом - сторони) укладено Договір № 24/03-14 купівлі-продажу (далі - Договір або Договір поставки), за п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, обладнання для заготівлі лісу (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

Пунктом 2.1. сторони погодили, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації продавець зобов'язався передати покупцю: гідро маніпулятор We-6700 (1 шт.) вартістю 87 800,00 грн., причеп We-6700 (1 шт.) вартістю 182 384,20 грн., аутригери (1 шт.) вартістю 38 080,00 грн., система гідравлічна до кранів We-6700 (1 шт.) вартістю 57 200,00 грн., гальма гідравлічні для We-12 (1 шт.) вартістю 47 020,00 грн., поворотний пристрій 90/80 (1 шт.) вартістю 45 580,00 грн., а всього загальною вартістю з ПДВ 549 678,00 грн.

Згідно з п. 2.3. Договору вартість товару на момент підписання договору складає 549 678,00 грн.

Оплата в розмірі 100% від вартості товару повинна бути перерахована на розрахунковий рахунок продавця протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури продавцем (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору продавець повинен сповістити за допомогою телефонного або факсимільного зв'язку про готовність товару до передачі покупцю, але не пізніше 45 днів після отримання передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 4.2. Договору товар вважається переданим після підписання видаткових накладних та акту прийому-передачі товару в повній комплектації і при наявності технічної документації.

На виконання умов Договору поставки позивачем здійснено оплату на суми 300 000,00 грн. та 249 678,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1781 від 16.12.2014 року та № 1787 від 17.12.2014 року відповідно.

17.04.2015 року позивач звернувся до відповідача із листом № 135 від 16.04.2015 року (отримано останнім 24.04.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), у якому просив поставити товару за Договором.

Відповідач звертався до позивача із листами № 48 від 31.03.2015 року та № 24 від 12.02.2015 року, у яких зазначав про затримку поставки товару через, те що допущення затримки поставки товару виробником та несвоєчасне перерахування банківською установою іноземної валюти, яка була придбана для закупівлі товару.

Заявник стверджує, що через неналежне виконання умов Договору № 24/03-14 купівлі-продажу від 12.12.2014 року щодо своєчасної поставки товару у відповідача виникло зобов'язання поставити товар на загальну суму 549 678,00 згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року та оплатити 354 542,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відзиві відповідач зазначив, що 23.07.2015 року та 08.09.2015 року позивачу було поставлено товар за Договором купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року, крім того, зазначив, що нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, які були перераховані позивачем на виконання умов зазначеного договору є необґрунтованим, оскільки останні було перераховано до банківської установи для придбання іноземної валюти для придбання товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 23.07.2015 року відповідач поставив позивачу причеп We-6700 (1 шт.) вартістю 182 384,20 грн. та аутригери (1 шт.) вартістю 38 080,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 23 від 23.07.2015 року та актом прийому-передачі товару № 23 від 23.07.2015 року.

08.09.2015 року відповідачем було поставлено позивачу гідро маніпулятор We-6700 (1 шт.) вартістю 87 800,00 грн., систему гідравлічну до кранів We-6700 (1 шт.) вартістю 57 200,00 грн., гальма гідравлічні для We-12 (1 шт.) вартістю 47 020,00 грн. та поворотний пристрій 90/80 (1 шт.) вартістю 45 580,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18 від 08.09.2015 року та актом прийому-передачі товару № 18 від 10.09.2015 року

Таким чином, 23.07.2015 року (частково) та 08.09.2015 року (остаточно) відповідачем виконано зобов'язання з поставки товару за Договором купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року згідно із специфікацією до останнього.

Враховуючи викладене, оскільки прокурор звернувся до суду із позовом 10.06.2015 року (відбиток печатки поштового відділення з датою направлення позову до суду), провадження у справі щодо зобов'язання поставити товар на загальну суму 549 678,00 згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, через відсутність предмету спору, у зв'язку із фактичним виконання відповідачем умов Договору після звернення прокурора до суду із позовом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з нормою ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2. Договору за затримку передачі товару продавець сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день такої затримки.

Виходячи з того, що за умовами Договору сторони передбачили застосування у разі затримки передачі товару штраф у розмірі 0,5% від вартості товару за кожний день затримки, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу за прострочення виконання негрошового зобов'язання є обґрунтованою.

При цьому, суд відмічає, що прокурором помилково зазначається, що нарахований штраф є процентами за користування чужими грошовими коштами.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий прокурором, суд дійшов про його необґрунтованість. Так, заявником неправильно визначено період нарахування штрафу, зокрема, у зв'язку із тим, що сторонами не погоджено дати здійснення поставки товару, а тому зазначена дата настала 05.05.2015 року (на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України через 7 днів з дня отримання відповідачем вимоги позивача № 135 від 16.04.2015, з урахуванням того, що 01.05.2015 року та 04.05.2015 року - вихідні дні).

У зв'язку із викладеним правильним є наступний розрахунок.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір штрафуСума штрафу за період прострочення 549678 05.05.2015 - 09.06.2015 36 0.5 % 98942.04

Таким чином, через те, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року щодо своєчасної поставки товару, з останнього підлягає стягненню 98 942,04 грн. штрафу за період з 05.05.2015 року по 09.06.2015 року.

Крім того, судом, в силу ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України, відхиляються твердження відповідача про неможливість виконання умов Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року у погоджений строк з причин, що не залежать від останнього.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора частково задоволені, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягується з відповідача (в тому числі щодо позовних вимог, за якими провадження у справі припинено) та позивача в Державний бюджет України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позову про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ХОРС" (04074, м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 18, ідентифікаційний код 36871594) поставити оплачений товар Державному Підприємству "ПОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО." (44624, Волинська обл., Маневицький район, село Череваха, ідентифікаційний код 37580075) на загальну суму 549 678,00 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень) згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 24/03-14 від 12.12.2014 року провадження у справі № 910/15308/15 - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ХОРС" (04074, м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 18, ідентифікаційний код 36871594, р/р 26009500084741 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного Підприємства "ПОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО." (44624, Волинська обл., Маневицький район, село Череваха, ідентифікаційний код 37580075, р/р 26002055462800 Волиньске ГРУ ПАТ «Приватбанк», м. Луцьк, МФО 303440), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 98 942,04 грн. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 04 копійки). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ХОРС" (04074, м. Київ, Вулиця Автозаводська, будинок 18, ідентифікаційний код 36871594, р/р 26009500084741 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614) на користь Державного бюджету України грошові кошти: 12 972,40 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 40 копійок) судового збору. Видати наказ.

5. Стягнути з Державного Підприємства "ПОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО." (44624, Волинська обл., Маневицький район, село Череваха, ідентифікаційний код 37580075, р/р 26002055462800 Волиньске ГРУ ПАТ «Приватбанк», м. Луцьк, МФО 303440) на користь Державного бюджету України грошові кошти: 5 112,01 грн. (п'ять тисяч сто дванадцять гривень 01 копійка) судового збору. Видати наказ.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.11.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало