Рішення

від 27.10.2015 по справі 910/22384/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/22384/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД-Україна";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делс-Трейд";

про стягнення 67 606,66 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Артем’єв І. С., представник, довіреність № б/н від 19.08.2015 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 43 070,00 грн. боргу, 18 849,83 грн. інфляційної складової боргу, 1 379,83 грн. трьох відсотків річних, 4 307,00 грн. неустойки, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року порушено провадження у справі № 91022384/15, розгляд справи призначено на 06.10.2015 року.

30 вересня 2015 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основної заборгованості в розмірі 10 010,00 грн., відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 33 060,00 грн. основної заборгованості, 18 849,83 грн. інфляційної складової боргу, 1 379,83 грн. трьох відсотків річних та 4 307,00 грн. неустойки.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року відкладено розгляд справи до 27.10.2015 р.

У судовому засіданні 27.10.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт отримання ухвали господарського суду представником відповідача.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛД-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делс-Трейд" (покупець) 15.05.2014 року було укладено договір поставки № 034, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює оплату за товар протягом 3 днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або іншим способом за згодою сторін.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 69 726,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1181 від 24.09.2014 р., видатковою накладною № 1231 від 01.10.2014 р., видатковою накладною № 1238 від 02.10.2014 р. та видатковою накладною № 1239 від 02.10.2014 р., які підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб.

Претензій щодо якості та комплектності вищевказаного поставленого позивачем товару, а також щодо обумовленої договором супроводжувальної документації, від відповідача не надходило, проте і повної оплати також проведено не було. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Відповідач в порушення умов договору, вартість поставленого товару оплатив не повністю, внаслідок чого, станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у сумі 33 060,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлений товар суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 33 060,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 4 307,00 грн. неустойки.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що покупець, у випадку недотримання строків оплати за цим договором і за узгодженою специфікацією, сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10 % від суми заборгованості, при наявності пред'явленої претензії.

Здійснивши перерахунок неустойки, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 307,00 грн. за визначений позивачем період.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 849,83 грн. інфляційних втрат та 1 379,83 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 1 379,83 грн. та 18 849,83 грн. відповідно за визначений позивачем період.

Також позивачем була заявлена вимоги про стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" наголошено на тому, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

У матеріалах справи міститься укладений між позивачем та адвокатом Сацюком Д. А. договір про надання юридичних послуг з врегулювання спорів № 153 від 15.08.2015 р., а також акт прийому-передачі послуг від 06.10.2014 р. Платіжним дорученням № 34 від 25.11.2015 р. підтверджується оплата позивачем послуг адвоката в розмірі 15 000, 00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД-Україна" у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делс-Трейд" (03061, м. Київ, вул. М. Шепелєва, будинок 6; код ЄДРПОУ 39087691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД-Україна" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 94-А, оф. 317, код ЄДРПОУ 37888970) заборгованість в розмірі 33 060 (тридцять три тисячі шістдесят) грн. 00 коп., неустойку в розмірі 4 307 (чотири тисячі триста сім) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 1 379 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн. 83 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 849 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 83 коп., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО. В. Мандриченко Дата складання рішення 02.11.2015 р.