Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/21604/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/21604/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашути Д.Є. доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Акцепт» простягнення 6 102,70 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився;

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (надалі - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Акцепт» (надалі - ТОВ «КУА «Акцепт») про стягнення 6102,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №19/07-Ю від 28.03.2007.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2015 порушене провадження по справі №910/21604/15 та призначено розгляд справи на 15.09.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 розгляд справи відкладено на 15.10.2015.

Представники позивача та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.10.2015 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу Украіни.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив такі фактичні обставини.

28.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ «Фінансова ініціатива», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КБ «Фінансова ініціатива» (зберігач), та ТОВ «КУА «Акцепт» (депонент) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах №19/07-Ю (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на умовах цього договору відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999, внутрішнього положення зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень депонента.

Пунктом 2.1 Договору встановлено обов'язок зберігача, зокрема, відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом 3 (трьох) робочих днів після подання депонентом документів, яких вимагає чинне законодавство України; здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій згідно з порядком, у термін, обумовлений внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 2.3 Договору передбачено обов'язок депонента оплачувати послуги зберігача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими цим договором та тарифами зберігача.

Згідно з п. 3.1 Договору депонент оплачує послуги зберігача згідно з цим договором та відповідно до затверджених тарифів зберігача, які є невід'ємною частиною цього договору. Тарифи зберігача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом.

Відповідно до п. 3.2 Договору плата вноситься депонентом щомісячно на рахунок, відкритий в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», на підставі наданого зберігачем акту-рахунку наданих послуг в термін до п'ятнадцятого числа наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги згідно акту-рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 5 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Позивачем на виконання умов Договору №19/07-Ю від 28.03.2007 відкрито відповідачу рахунок в цінних паперах №357920201175.

Відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконав, внаслідок чого за ним у період з 30.09.2009 по 14.09.2015 виникла заборгованість, яка станом на 14.09.2015 становить 525,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку №357920201175.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №19/07-Ю від 28.03.2007 та факту наявності заборгованості у розмірі 525,00 грн., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 525,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 769,25 грн. пені, 262,50 грн. штрафу, 467,55 грн. інфляційних втрат та 78,40 грн. 3% річних, нарахованих по періодам за кожним фактом надання послуг.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 6.5.2 Договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг депонент сплачує зберігачу пеню у сумі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до рощміру подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 44,55 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не враховано умови статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 6.6 Договору якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 20 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов'язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi №6-49цс12 вiд 30.10.2013 р. у справi №6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Проведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості на суму 262,50 грн. суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 467,55 грн. та 78,40 грн. 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши власний перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, але з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні нарахування у сумі 457,64 грн. та 3 % річних у сумі 78,39 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем, оскільки позивачем здійснено неправильний розрахунок.

На підставі викладеного позовні вимоги ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги, положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на день звернення з позовом до суду), відповідно до якого уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону (в редакції на день звернення з позовом до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Отже, сума судового збору за поданий позивачем позов складає 1827,00 грн. (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати), який стягується в доход бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 75, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашути Д.Є. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Акцепт» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 19-А; ідентифікаційний код 34880738) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9; ідентифікаційний код 33299878) заборгованість у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 55 коп., штраф у розмірі 262 (двісті шістдесят дві) грн. 50 коп., інфляційні нарахування у розмірі 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 64 коп. та 3% річних у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 39 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законноі сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Акцепт» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 19-А; ідентифікаційний код 34880738) до Держаного бюджету України 409 (чотириста дев'ять) грн. 57 коп. судового збору.

В судовому засіданні 15.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.10.2015.

Суддя В.О. Демидов