Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/22931/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22931/15 29.10.15 р.

За позовом Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського

товариства сліпих (УТОС)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСЕКТ"

про стягнення 4 280,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ліціс А.О. за довіреністю № б/н від 09.02.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСЕКТ" про стягнення 4 280,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.09.2015 р.

11.09.2015 р. та 23.09.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 30.09.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 30.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.10.2015 р.

У судовому засіданні 29.10.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.11.2014 р. між Київським учбово-виробничим підприємством №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) (надалі - позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНСЕКТ" (надалі - відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення № 413 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове строкове платне користування приміщення під офіс за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька. 72, загальною площею 26,0 кв.м. (кімната №304, 3-й поверх адміністративного корпусу), що знаходиться на балансі Орендодавця.

Згідно з п. 3.1. Договору, Орендар за користування об'єктом оренди вносить плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Орендар сплачує витрати фактично понесені Орендодавцем в зв'язку із забезпеченням орендованого приміщення електроенергією (включаючи активну та реактивну), згідно рахунків, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Умовами п. 3.5. Договору сторони домовились, що орендна плата сплачується Орендарем до 10 числа поточного місяця; плата за постачання електроенергії - до 28-го числа поточного місяця.

Розподіл та сплата понесених витрат встановлюються відповідними рахунками в залежності від кількості та умов дії обладнання, розміру приміщень та інше, або на підставі показників лічильників та підставі інформації постачальників телефонного зв'язку (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. п. 9.1., 9.4. Договору, даний Договір діє з 11 листопада 2014р. по 30 листопада 2015 р. (на дванадцять місяців). Строк дії Договору може бути продовжено за згодою сторін. Орендар має право пріоритету на продовження договору оренди перед іншими бажаючими.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати платежів за постачання електроенергії приміщення належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем, загальний розмір якої станом на час розгляду справи становить 2 443,22 грн.

За умовами п. 3.7. Договору, за несвоєчасне або неповне перерахування орендної плати та послуг, зазначених в п. 3 Договору, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,2% від загальної суми боргу за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачу нараховано пеню у розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом здійснено власний розрахунок пені за Договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1206,46 29.12.2014 - 05.02.2015 39 14,0000 % 0,077 % 36,09 1206,46 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19,5000 % 0,107 % 33,52 1206,46 04.03.2015 - 29.06.2015 118 30,0000 % 0,164 % 234,02 1206,76 29.01.2015 - 05.02.2015 8 14,0000 % 0,077 %* 7,41 1206,76 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19,5000 % 0,107 %* 33,52 1206,76 04.03.2015 - 29.07.2015 148 30,0000 % 0,164 %* 293,59 Всього: 638,15

Таким чином, правомірним є нарахування пені у розмірі 638,15 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 908,39 грн. інфляційних втрат та 36,65 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 443,22 грн. заборгованості, 638,15 грн. пені, 908,39 грн. інфляційних втрат та 36,65 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСЕКТ" (03115, м. Київ, вул. Івана Крамського, 9, кв. 48; код ЄДРПОУ 39444655) на користь Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72; код ЄДРПОУ 03967702) 2 443 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 22 коп. заборгованості, 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 15 коп. пені, 908 (дев'ятсот вісім) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 36 (тридцять шість) грн. 65 коп. 3 % річних.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСЕКТ" (03115, м. Київ, вул. Івана Крамського, 9, кв. 48; код ЄДРПОУ 39444655) в доход Державного бюджету України (одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.11.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна