Рішення

від 04.11.2015 по справі 910/23323/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23323/15 04.11.15 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірське повітря"

про стягнення 46 842 843,70 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Шутовській І.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ференець А.В. за довіреністю № 38 від 25.08.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірське повітря" про стягнення 46 842 843,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.09.2015 р.

22.09.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 23.09.2015 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 23.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.10.2015 р.

25.09.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою від 15.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2015 р.

У судовому засіданні 04.11.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2015 р. втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірське повітря» (надалі - відповідач, Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЕКСПОБАНК» (надалі - позивач, Банк) укладено Договір кредитної лінії № 01/12 (надалі - Договір), з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк зобов'язується відкрити відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію і надає Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредити у національній валюті України, доларах США і євро з лімітом, який складає на протязі робочого дня 68 172 045,37 грн., а на кінець робочого дня 47 309 545,37 грн. за офіційним курсом НБУ на дату складання кожної угоди до цього Договору, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредити в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та відповідною Угодою до цього Договору.

За умовами п. 1.2. Договору, Позичальник повертає Банку кредити у строки/терміни, що визначені в Угодах цього Договору, не пізніше 21.12.2021 року.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Позичальник забезпечує щомісячну сплату процентів за користування кредитами на рахунки та процентів Банку, вказані в Угодах до цього Договору, відповідно до встановленої в Угодах до цього Договору процентної ставки не пізніше останнього банківського дня поточного місяця.

Угодами про видачу траншів, копії яких наявні у матеріалах справи, передбачена відсоткова ставка за користування кожним траншем у розмірі 0,01 % річних в USD.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання за Договором виконував належним чином, проте відповідач своїх зобов'язань щодо сплати чергових платежів за Договором не виконав.

12.08.2015 р. позивачем направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення наданих кредитних коштів у розмірі: 46 836 719,99 грн. строкової заборгованості за кредитом, 4 287,10 грн. простроченої заборгованості за процентами, а також 979,19 грн. пені і 857,42 грн. штрафу, проте відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 46 836 719,99 грн. строкової заборгованості за кредитом, 4 287,10 грн. простроченої заборгованості за процентами, а також 979,19 грн. пені і 857,42 грн. штрафу.

Пунктами 5.1., 5.5. Договору сторони домовились, що у разі порушення Позичальником терміну повернення кредиту та/або терміну сплати процентів за користування кредитами, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення, якщо кредит надано в національній валюті України. Якщо після надання Банком вимоги про дострокове повернення кредитів Позичальник не повертає Банку у встановлені Банком строки кредити, то це вважається простроченням повернення кредитів, за що Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного повернення кредитів, а також штраф у розмірі 15 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній має, крім суми заборгованості, також сплатити 979,19 грн. пені та 857,42 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірське повітря" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, будинок 4, офіс 7; код ЄДРПОУ 35332980) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) 46 836 719 (сорок шість мільйонів вісімсот тридцять шість тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 99 коп. заборгованості за кредитом, 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 10 коп. заборгованості за процентами, 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. пені та 857 (вісімсот п'ятдесят сім) грн. 42 коп. штрафу.

3. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірське повітря" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, будинок 4, офіс 7; код ЄДРПОУ 35332980) в доход Державного бюджету України (одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.11.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна