ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2015 р. Справа № 5024/1115/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Марченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора м. Нова Каховка в інтересах держави в особі ОСОБА_1 державного майна України, м. Київ
до відповідача-1: Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", м. Херсон
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина", смт. Лазурне, Скадовського району, Херсонської області
до відповідача-3: Виконавчого комітету Новокаховської міської ради, м. Нова Каховка, Херсонської області
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Комунального підприємства "Каховське бюро технічної інвентаризації", м. Каховка Херсонської області
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Федерації професійних спілок України, м. Київ
про визнання недійсними свідоцтв про право власності, договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння
за участю: прокурора Федоренко О.Б., посвідчення № 032975, від 10.04.15р.
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № 414, від 30.12.2014р.
від відповідача-1 - ОСОБА_3, представник за довіреністю від 18.05.2015р.
від відповідача-2 - не прибув
від відповідача-3 - не прибув
від третьої особи-1 - не прибув
від третьої особи-2 - не прибув
Прокурор міста ОСОБА_4 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 державного майна України у червні 2014 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" та Виконавчого комітету Новокаховської міської ради, в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право власності Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" від 08.11.2010 серія САС № 456975 на турготель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв.м. та будівель і споруд, згідно з генеральним планом БТІ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2009 р., укладений між ТОВ "Жемчужина" та Херсонським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" щодо продажу 37/1000 будівлі туристичного готелю "Нова Каховка" у м.Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20, що складається з гаражу літ. Б, пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 3128; визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Жемчужина" від 08.11.2010 серія САС № 456976 на нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б, пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2; витребувати з незаконного володіння ТОВ "Жемчужина" нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2 та визнати за ОСОБА_1 державного майна України право власності на нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1," оглядової ями 2; витребувати з незаконного володіння Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" турготель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м. та будівель і споруд згідно з генеральним планом БТІ та про визнання за ОСОБА_1 державного майна України права власності на туристичний готель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м. та будівель і споруд згідно з генеральним планом БТІ.
Обґрунтовуючи позов прокурор посилається на частину 2 статті 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 203-213, 216, 215, 657, 321, 325, 328, 388 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 у справі №5024/1115/2011 (суддя Гридасов Ю.В.), з урахуванням ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.09.2011 про виправлення описок, позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" від 08.11.2010 серія САС № 456975 на турготель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр-ту Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м., будівель та споруд згідно з генеральним планом БТІ.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2009 між ТОВ "Жемчужина" та Херсонським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" 37/1000 будівлі туристичного готелю "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу НовіковоюЛ.В.№3128.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Жемчужина" від 08.11.2010 серія САС № 456976 на нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр.Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2.
Визнано за Державою в особі ОСОБА_1 державного майна України право власності на нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2.
Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Жемчужина" на користь ОСОБА_1 державного майна України нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2.
Визнано за Державою в особі ОСОБА_1 державного майна України право власності на туристичний готель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м., будівель та споруд згідно з генеральним планом БТІ.
Витребувано з незаконного володіння Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" на користь ОСОБА_1 державного майна України турготель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м. та будівель і споруд згідно з генеральним планом БТІ.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на положення Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України", статті 21, 215, 216, 321, 236, 392, 393, статтями 388, 658 Цивільного кодексу України, статтю 21 Закону України "Про власність" та мотивовано тим, що згідно з Постановою Верховної ОСОБА_6 України від 10.04.1992 № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього союзу РСР, розташовані на території України", майно та фінансові ресурси, розташовані на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР вирішено тимчасово передати ФДМУ, який згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про ФДМУ, затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_6 України від 07.07.1992 №2558, здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, тому розпорядження цим майном можливе за згодою ОСОБА_1 державного майна України. Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірне майно не було об'єктом права власності профспілок УРСР, оскільки останні не є правонаступником професійних спілок СРСР. Спірний об'єкт мав статус Державної власності, тому дії щодо зміни власника цього майна є неправомірними. Виходячи з положень статті 388 Цивільного кодексу України та тієї обставини, що спірний об'єкт вибув із володіння Держави не з її волі, іншим шляхом, суд дійшов до висновку про задоволення позову, відхиливши доводи відповідачів щодо пропуску строку позовної давності з огляду на те, що його (строку) перебіг починається з моменту виникнення права на позов у позивача - ОСОБА_1 державного майна України. При цьому, господарським судом першої інстанції враховано, що прокурору стало відомо про право на позов в межах зазначеного трирічного строку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 (у складі колегії суддів: Воронюка О.Л. - головуючого, ОСОБА_7, ОСОБА_8В.) рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 у справі № 5024/1115/2011 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 у справі № 5024/1115/2011 (у складі колегії суддів: Овечкіна В.Е. - головуючого, ОСОБА_9 - доповідача, ОСОБА_10В.) касаційну скаргу Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі № 5024/1115/2011 Господарського суду Херсонської області частково задоволено.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 у справі № 5024/1115/2011 Господарського суду Херсонської області скасовано.
Справу № 5024/1115/2011 передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.09.2014 у справі №5024/1115/2011 (суддя Литвинова В.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі №5024/1115/2011 (у складі колегії суддів: Мишкіної М.А. - головуючого, ОСОБА_11, ОСОБА_12В.) рішення Господарського суду Херсонської області від 04.09.2014 у справі № 5024/1115/2011 скасовано.
Позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" від 08.11.2010 серія САС № 456975 на турготель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м та будівель і споруд згідно з генеральним планом БТІ.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2009 між ТОВ "Жемчужина" та Херсонським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" 37/1000 будівлі туристичного готелю "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20, що складається з гаражу літ. Б, пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу ОСОБА_5 № 3128.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Жемчужина" від 08.11.2010 серія САС № 456976 на нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2.
Визнано за ОСОБА_1 державного майна України право власності на нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б., пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, ві, в2, складу з підвалом, входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2.
Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Жемчужина" на користь ОСОБА_1 державного майна України нежитлову будівлю у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20-а, що складається з гаражу літ. Б, пральні з прибудовою та ґанками літ. В, в, в1, в2, складу з підвалом входом у підвал та рампою літ. Г, під Г, г, г1, санблоку літ. И, складу літ. К, вимощення І, огорожі 1, оглядової ями 2.
Визнано за ОСОБА_1 державного майна України право власності на туристичний готель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м. та будівель та споруд згідно з генеральним планом БТІ.
Витребувано з незаконного володіння Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" на користь ОСОБА_1 державного майна України турготель "Нова Каховка" у м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 20, загальною площею 5295,5 кв. м. та будівель і споруд згідно з генеральним планом БТІ.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі № 5024/1115/2011, Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014, а рішення Господарського суду Херсонської області від 04.09.2014 у справі №5024/1115/2011 залишити в силі.
У касаційній скарзі заявник посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Постановою Вищого Господарського суду України від 14.07.2015р. по справі №5024/1115/2011 касаційну скаргу Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. по справі №5024/1115/2011задоволено частково. Рішення господарського суду Херсонської області від 04.09.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. у справі №5024/1115/2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Херсонської області №350 від 12.08.2015р. відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ, справу № 5024/1115/2011 передано на новий розгляд судді Задорожній Н.О. та прийнято до провадження, про що було винесено відповідну ухвалу від 13.08.2015р.
Зокрема, за результатами перегляду судових актів, прийнятих місцевим та апеляційним судами в межах провадження по даній справі, постановою Вищого Господарського суду України від 14.07.2015р. попередні рішення скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд. В постанові суд касаційної інстанції зазначав, що суди дійшли до передчасного висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності, встановлений для захисту порушеного права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За нормою ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Чинними на час пред'явлення позову нормами про позовну давність не встановлювалися винятки для захисту права власності у спосіб його визнання чи витребування майна із чужого незаконного володіння, тому колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що для даної категорії спору позовна давність згідно з нормою ст. 257 ЦК України становить три роки.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності .
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд касаційної інстанції також зазначив, що при визначенні початкового моменту, з якого слід обраховувати перебіг позовної давності, суди невірно виходили з обставин обізнаності прокурора з порушенням права.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .
Відповідно до ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Таку правову позицію сформулював Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014р. № 3-23 ГС 14; від 02.09.2014р. № 3-82 ГС 14; від 23.12.2014р. №3-194 ГС 14.
Зазначеного суди не врахували, визначаючи початок перебігу позовної давності для позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на положення норм закону та враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного суду України, слід зазначити, що тягар доведення тих обставин, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, покладається на позивача.
Під час нового розгляду суду належить дослідити питання застосування позовної давності за заявою відповідача, керуючись наведеною правовою нормою.
Відповідно до абз. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Відповідач-1 (Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство "Херсон-турист") позов не визнає за наявності підстав та обставин, викладених в наданому суду письмовому відзиві.
Зокрема, на його думку загальносоюзний статус мали лише професійні спілки СРСР та їх органи управління. Профспілки УРСР мали статус республіканський та не відносили до загальносоюзних громадських організацій. Майно, передане на баланс Херсонської обласної ради по туризму та екскурсіях, а згодом Херсонському обласному ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", не було державною власністю. Право власності відповідача на спірний об'єкт нерухомості правомірно закріплено рішенням виконавчого комітету Новокаховської міської ради від 27 .11.2001р. №272. Позивачем не зазначено, які саме норми Інструкції про порядок державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, порушено під час видачі свідоцтва про право власності на турготель "Нова Каховка" і в чому вони полягають. Відповідач-1 також звертав увагу на неможливість дослідження у зв'язку із знищенням документів, на підставі яких видавалось свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості.
З врахуванням положень ч. 2 ст. 328, ч. 3 ст. 397 ЦК України його володіння турготелем "Нова Каховка" є правомірним.
Правомірність утворення ЗАТ "Укрпрофтур" підтверджено рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7.
До того ж, в задоволенні позову має бути відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності, звернувся з письмовою заявою про застосування до оспорюваних правовідносин позовної давності.
Уповноважені представники відповідача 2,3, а також третіх осіб, належним чином повідомлені про дату і місце вирішення спору, що підтверджується повідомленнями Укрпошти форми 119 про вручення ухвали господарського суду від 13.08.2015р., у судове засідання для участі в розгляді справи не прибули, причини неявки не повідомили.
В наданому при попередніх розглядах справи письмовому відзиві відповідач-2 позов не визнав, посилаючись на те, що позивач не надав належних доказів, окрім посилань на перехідне законодавство, що турготель "Нова Каховка" є власністю держави.
Зазначає, що є добросовісним набувачем частини спірного майна. Не будучи стороною оспорюваного правочину, позивач не вправі ставити питання про визнання його недійсним.
Треті особи також заперечували проти позову, посилаючись на те, що прокурором не наведено та не підтверджено належними доказами поважність причин пропуску позовної давності. Спірне майно після безоплатної передачі його від держави до профспілок набуло статус майна, що належить профспілкам, як різновид соціалістичного майна у розумінні ч. ч. 1,2 ст. 10 Конституції УРСР 1978р., ст. 87 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на час введення в експлуатацію спірного об'єкту - 1979р.)
Постановою Верховної ОСОБА_6 УРСР від 29.11.1990р. №506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР", введений мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна, який не розповсюджується на спірну будівлю, оскільки з урахуванням вищевикладених обставин, вона не була об'єктом державної власності, а належала до об'єктів права власності профспілок.
Федерація профспілок України наголошувала на правомірності перебування у власності ФПУ майна, яке було набуто нею в порядку правонаступництва від колишньої ОСОБА_6 профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, а також майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян, безповоротної фінансової допомоги підприємств, інших, не заборонених законом підставах.
Присутні в судовому засіданні прокурор, представники позивача та відповідача -1 не заперечують щодо розгляду справи без участі представників третіх осіб та відповідачів 2 та 3.
Розгляд справи відбувався з перервами, які оголошувалися до 12.10.2015р. та 22.10.2015р.
Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і відповідача -1, дослідивши матеріали справи, суд, -
в с т а н о в и в:
На підставі постанови ОСОБА_6 Виконавчого Комітету СРСР від 17.04.1936 ліквідовано Всесоюзне товариство пролетарського туризму і екскурсій з передачею всього його майна Всесоюзній ОСОБА_6 Професійних Спілок (ВЦРПС). Вказаною постановою на ВЦРПС і його організації покладено безпосереднє керівництво роботою в області місцевих, дальніх екскурсій, масового туризму і альпінізму. Також постановлено ВЦРПС організувати управління місцевими і дальніми екскурсіями і масовим туризмом, передати в його безпосереднє відання маршрути союзного та місцевого значення, що знаходяться в системі Всесоюзного товариства пролетарського туризму і екскурсій, всіма туристично-екскурсійними базами і будівництвом.
Постановою Секретаріату ВЦРПС від 24.04.1945, протокол № 53 пункт 24 відновлено діяльність туристично-екскурсійного управління ВЦРПС на правах відділу.
Постановою Президії ВЦРПС від 27.11.1959 (протокол № 25 пункт 4) створено з 01.01.1960 в союзних республіках республіканські, а по РСФРР, в окремих краях і областях, краєві, обласні туристично-екскурсійні управління, у віданні яких повинні знаходитися туристичні господарства відповідних республік, країв і областей.
Постановою Президії ВЦРПС від 20.07.1962 (протокол № 17 пункт 4) центральні республіканські, краєві і обласні туристично-екскурсійні управління реорганізовані в ОСОБА_6, республіканські краєві і обласні ради по туризму.
Постановою Президії ВЦРПС від 11.09.1981 № 8-15 згідно з постановою ЦК КПРС, ОСОБА_6 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 31.10.1980 "Про подальший розвиток і вдосконалення туристично-екскурсійної справи в країні" затверджено Положення про міжвідомчу раду по туризму і екскурсіях при ВЦРПС.
Постановою Президії ОСОБА_6 по туризму та екскурсіях від 27.07.1982 №8-3 затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях.
Відповідно до вказаного Положення Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях являється органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіях, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях працює під керівництвом ОСОБА_6 ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада) в тісному контакті з обласними радами і республіканськими комітетами профспілок, іншими громадськими організаціями, державними комітетами, міністерствами і відомствами Української РСР. Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях здійснює свою діяльність на началах госпрозрахунку, являється юридичною особою, має розрахунковий рахунок, самостійний баланс. Положенням також визначені завдання, зміст роботи, склад коштів.
Правовий статус ВЦРПС, його завдання, функції визначалися статутом професійних спілок СРСР, в редакції, затвердженій ХУШ з'їздом профспілок СРСР від 01.01.1987р. Відповідно до статуту професійні спілки являлись загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради.
Постановою Президії ВЦРПС від 26.04.1988 р. № 5-1 затверджені основні напрямки розвитку і покращення санаторно-курортного обслуговування, туризму і відпочинку трудящих.
Установчим з'їздом незалежних професійних спілок України 06.10.1990 р. прийнято Декларацію про утворення Федерації незалежних професійних спілок України.
Президія Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991 р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур".
Загальними зборами акціонерів Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 14.04.1998 р., протокол № 6, затверджено статут Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Скорочена назва - ЗАТ "Укрпрофтур". Засновниками ЗАТ "Укрпрофтур" є Федерація профспілок України та ОСОБА_1 соціального страхування України. ЗАТ "Укрпрофтур" є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, туристсько-екскурсійних підприємств, установ та організацій профспілок України.
Туристичний готель "Нова Каховка" був побудований у 1972 році на кошти Всеукраїнської республіканської профспілкової спілки і переданий на баланс Херсонської обласної ради по туризму та екскурсіях.
Постановою колегії центральної ради по туризму та екскурсіях від 18.07.1988 р. №12-4 створено Херсонське обласне туристично-екскурсійне виробниче об'єднання "Херсонтурист".
Постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях від 27.11.1989 р. Херсонську обласну раду по туризму та екскурсіях ліквідовано.
Президія Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур". Рада Федерації незалежних профспілок та ОСОБА_1 соціального страхування України 04.10.1991 уклали установчий договір і затвердили його статут.
Рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 03.12.1991 р. створено Херсонське обласне відділення Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур".
Рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіям "Укрпрофтур" від 27.07.1994 р. Херсонське обласне відділення "Херсонтурист" реорганізовано в Херсонське обласне дочірнє підприємство "Херсонтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
Рішенням позачергових загальних зборів Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 09.12.1998 р. реорганізовано Херсонське обласне дочірнє підприємство "Херсонтурист" в Херсонське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист".
Згідно з постановою Верховної ОСОБА_6 України від 10.04.1992 р. № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати ОСОБА_1 державного майна України.
Постановою Верховної ОСОБА_6 України від 04.02.1994 № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Згідно з Указом Президії Верховної ОСОБА_6 України від 30.08.1991 № 1452 -XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 № 1540-ХП "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.
З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Верховна ОСОБА_6 України своєю постановою від 10.04.1992 № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала ОСОБА_1 державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.
Спірний об'єкт нерухомого майна є майновим комплексом громадської організації колишнього СРСР.
У своїй діяльності профспілки керувалися загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, та до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.
16.06.1992 р. прийнято Закон України "Про об'єднання громадян", який вступив в дію 18.07.1992 р.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України "Про профспілки".
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999р., із змінами і доповненнями. Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
До набуття чинності Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", профспілки в Україні у своїй діяльності керувались положеннями Закону України "Про об'єднання громадян".
Відповідно до статті 21 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Законом України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-ХИ, із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007р., ЗУ № 997), зокрема, статтею 20 визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність", право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Таким чином, законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.
Спірний об'єкт не був об'єктом права власності профспілок УРСР. Згідно з Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР.
Постановою Верховної ОСОБА_6 Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506, введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Згідно зі статтею 1 Тимчасового Положення "Про ОСОБА_1 державного майна України", затвердженого постановою Верховної ОСОБА_6 України від 07.07.1992р., ОСОБА_1 державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Судом встановлено, що туристичний готель "Нова Каховка" був і залишається державною власністю, тобто Закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" протиправно передало у власність Херсонському закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (правонаступником якого є Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист"), як внесок до статутного фонду, майно та будівлі загальною балансовою вартістю 5545 тис. грн., в тому числі туристичний готель "Нова Каховка", загальною балансовою вартістю 1278 тис. грн. (акт приймання-передачі № 14 від 13.01.1999р.).
Перевіркою, проведеною прокуратурою Херсонської області встановлено, що 06.11.2001р. директор туристичного готелю "Нова Каховка" ОСОБА_13, діючи від імені Закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Херсонтурист", на балансі якого перебував турготель, листом № 45 звернувся до голови Новокаховського міськвиконкому з проханням видати ЗАТ "Херсонтурист" свідоцтво на право власності на турготель за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 20. Даний лист зареєстровано у виконкомі 08.11.2001р. та для перевірки наявності підстав для прийняття виконкомом рішення про можливість оформлення даному товариству свідоцтва про право власності на турготель передано до Каховського ДБТІ.
Крім цього, єдиним документом, який надано до Новокаховської філії Каховського ДБТІ на підтвердження наявності у ЗАТ "Херсонтурист" права власності на даний об'єкт нерухомості є акт від 13.01.1999р. № 14 передачі у власність ЗАТ "Херсонтурист" даного об'єкту від Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Будь-яких документів, що підтверджували право власності ЗАТ "Укрпрофтур" на даний турготель і надавали законні підстави оформити таке право власності за ЗАТ "Херсонтурист" до Новокаховської філії ДБТІ надано не було, оскільки турготель був державною власністю.
Виконком Новокаховської міської ради 27.11.2001р. прийняв рішення № 272, пунктом 2 якого вирішено видати ЗАТ "Херсонтурист" свідоцтво про право власності на турготель "Нова Каховка". На підставі зазначеного рішення виконкомом Новокаховської міської ради ЗАТ "Херсонтурист" 30.01.2002 видано свідоцтво про право власності на турготель "Нова Каховка".
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.02.2013р. у справі №5024/1918/2011 (яке набрало законної сили), задоволено позовні вимоги прокурора м.Нова Каховка в інтересах держави в особі ОСОБА_1 Державного майна України - визнано недійсними пункти 2, 3 рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради від 27.11.2001 р. № 272 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості".
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що свідоцтво про право власності, 30.01.2002 р. видане виконкомом Новокаховської міської ради ЗАТ "Херсонтурист" на турготель "Нова Каховка". Новокаховською філією Каховського ДБТІ зареєстроване у реєстраційній книзі № 6 за № 907 (реєстрація здійснена інженером-реєстратором КП "Каховське БТІ" ОСОБА_14П.).
Вироком Новокаховського міського суду від 12.08.2011 р. у кримінальній справі №2117/1-338/11 (який набрав законної сили), інженера-реєстратора КП "Каховське БТІ" ОСОБА_14 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України.
Вироком встановлено, що директор туристичного готелю "Нова Каховка" ОСОБА_13, діючи від імені закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Херсонтурист", на балансі якого перебував турготель, листом № 45 06.11.2001р. звернувся до голови Новокаховського міськвиконкому з проханням видати ЗАТ "Херсонтурист" свідоцтво на право власності на турготель за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Дніпровський, 20.
Вказаний лист 08.11.2001 р. зареєстровано у виконкомі у зв'язку з тим, що обов'язок проводити первинну і поточну реєстрацію, а також визначати законність і повноту документів, на підставі яких проводиться реєстрація покладено на ОСОБА_14, для перевірки наявності підстав для прийняття виконкомом рішення про можливість оформлення даному товариству свідоцтва про право власності на турготель був переданий їй.
При цьому, єдиним документом, який наданий до Новокаховської філії Каховського ДБТІ на підтвердження наявності у ЗАТ "Херсонтурист" права власності на даний об'єкт нерухомості є акт від 13.01.1999 р. № 14 передачі у власність ЗАТ "Херсонтурист" даного об'єкту від Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (далі ЗАТ "Укрпрофтур"). Будь-яких документів, які б підтверджували право власності ЗАТ "Укрпрофтур" на даний турготель і надавали законні підстави оформити таке право власності за ЗАТ "Херсонтурист" до Новокаховської філії ДБТІ надано не було, оскільки турготель був державною власністю.
Після проголошення незалежності України, Законом України "Про підприємства установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 р. майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташовані на території України, залишено у державній власності.
Постановою Верховної ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено, що, тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Постановою Верховної ОСОБА_6 Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Згідно зі статтею 1 Тимчасового Положення "Про ОСОБА_1 державного майна України", затвердженого постановою Верховної ОСОБА_6 України від 07.07.1992 р., ОСОБА_1 державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів законних підстав для оформлення ЗАТ "Херсонтурист" права власності на турготель не було, однак ОСОБА_14, не виконуючи та неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не дослідивши зазначені законодавчі акти, не визначивши законність і повноту документів, на підставі яких здійснюється реєстрація, не вірно застосувавши діючи норми і правила державної реєстрації на вказаний об'єкт нерухомості, у листопаді 2001 року на засіданні виконавчого комітету Новокаховської міської ради, що проводилось у будівлі виконкому за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Дніпровський, 23, за відсутності законних підстав для оформлення ЗАТ "Херсонтурист" права власності на вказаний турготель доповіла про наявність таких підстав і можливість прийняття відповідного рішення.
У результаті таких дій ОСОБА_14 виконкомом Новокаховської міської ради 27.11.2001 р. прийнято рішення № 272, пунктом 2 якого вирішено видати ЗАТ "Херсонтурист" свідоцтво на право власності на турготель "Нова Каховка". На підставі рішення, виконкомом Новокаховської міської ради ЗАТ "Херсонтурист" 30.01.2002 р. видано свідоцтво на право власності на турготель "Нова Каховка", яке Новокаховською філією Каховського ДБТІ зареєстровано у реєстраційній книзі № 6 за № 907.
Внаслідок невиконання та неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них з боку реєстратора Новокаховської філії Каховського ДБТІ ОСОБА_14, заподіяна шкода державним інтересам у вигляді безпідставного оформлення права власності ЗАТ "Херсонтурист" на державний об'єкт нерухомості турготель "Нова Каховка", загальною балансовою вартістю 1278 тис. грн.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В подальшому між Херсонським обласним закритим акціонерним товариством "Херсонтурист" (продавець) та ТОВ "Жемчужина" (покупець) 02.12.2009 р. укладено договір купівлі-продажу 37/1000 частини нежитлової будівлі туристичного готелю "Нова Каховка".
Згідно з частиною 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України (435-15) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Статтею 225 ЦК УРСР встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару належить його власнику.
Власником туристичного готелю "Нова Каховка" є Держава в особі ОСОБА_1 державного майна України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи, що застосування наслідків недійсності спірного правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, не призведе до відновлення прав позивача, в частині витребування спірного майна з чужого володіння, суд визнав за недоцільне їх (наслідків) застосування.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради про поділ на два самостійних об'єкти нерухомого майна № 420 від 28.10.2010 р. та про видачу свідоцтва на право власності, Херсонському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", виконавчим комітетом Новокаховської міської ради видано свідоцтво про право власності від 08.11.2010 серія САС № 456975 на нерухоме майно - нежитлову будівлю, туристичний готель "Нова Каховка".
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав № 27990155 від 13.11.2010 р., виданого КП "Каховське БТІ", підставою виникнення права власності ПрАТ "Херсонтурист" на спірне нерухоме майно зазначено Свідоцтво про право власності від 08.11.2010 р. серія САС № 456975, а не рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради про поділ на два самостійних об'єкти нерухомого майна № 420 від 28.10.2010 р. та про видачу свідоцтва на право власності.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав № 27990171 від 13.11.2010 р., виданого КП "Каховське БТІ" у якості підстави виникнення права власності ТОВ "Жемчужина" на спірне нерухоме майно зазначено свідоцтво про право власності від 08.11.2010 р. серія САС № 456975, а не рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради про поділ на два самостійних об'єкти нерухомого майна № 420 від 28.10.2010 р. та про видачу свідоцтва на право власності.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища, власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Факт протиправного вибуття спірного майна з володіння позивача (не з його волі) підтверджується вироком Новокаховського міського суду від 12.08.2011р. у кримінальній справі № 2117/1-338/11.
Відтак законним власником спірного нерухомого майна є Держава в особі ОСОБА_1 державного майна України.
Статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 Цивільного кодексу України).
Статтею 658 Цивільного кодексу України (стаття 225 Цивільного кодексу УРСР) встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо покупець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З огляду на викладені обставини, позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння є обгрунтованими.
Натомість відповідач-1 та третя особа доводять, що позов заявлено з порушенням норм ст. ст. 256, 267, 268 ЦК України про позовну давність та вважають, що поряд з іншими запереченнями , в позові слід відмовити також у зв'язку із спливом позовної давності, зокрема, відповідачем-1 подано письмову заяву про застосування строків позовної давності.
Питання застосування строків позовної давності в межах провадження по цій справі неодноразово було предметом дослідження судів різних інстанцій.
У постанові від 14.07.2015р. по справі №5024/1115/2011 Вищий господарський суд зазначив, що суди дійшли до передчасного висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності, встановлений для захисту порушеного права.
Аналіз правових норм ст. 256, 257, ч.1 ст. 261 ЦК України, ст. 29 ГПК України дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Таку правову позицію сформулював Верховний суд України у постановах від 27.05.2014р. № 3-23 ГС 14; від 02.09.2014р. № 3-82 ГС 14; від 23.12.2014р. №3-194 ГС 14.
Визначаючи початок перебігу позовної давності для позивача, суди не врахували правову позицію Верховного Суду України та приписи вищенаведених правових норм, зважаючи на що під час нового розгляду місцевому суду належить дослідити питання застосування позовної давності за заявою відповідача.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За нормою ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність є строком, встановленим законом для примусового виконання обов'язку, вчинення дій з метою захисту чи відновлення порушених чи оспорюваних прав.
Відповідно до норм ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки, користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
З позовною заявою до господарського суду прокурор м. Нова Каховка звернувся 11.06.2011р.
В матеріали справи надано датоване 21.05.2014р. за вх. №0712/1-220 вих. 258/ОСВ-14 прокурором АР Крим, областей завдання Генеральної прокуратури України про проведення перевірки додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок (т. VI, а. с. 15-21).
Судом також встановлено, що в ході первісного вирішення спору прокурором подавалося клопотання про відновлення строку позовної давності, оскільки йому стало відомо про неправомірні дії по відчуженню турготелю "Нова Каховка" за наслідками проведеної у червні 2011р. за завданням Генеральної прокуратури перевірки. (т. II, а. с. 103).
Таку ж позицію підтримує позивач в наданих суду поясненнях, який зазначив, що йому стало відомо про порушення свого права після проведеної прокурором м. Нова Каховка в червні 2011р. перевірки.
Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР було визначено часові межі реалізації захисту порушеного права або інтересу у три роки. В силу ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту ч.1 ст. 261 ЦК України та ч. 2 ст. 29 ГПК України істотне значення має обізнаність саме ФДМУ, як позивача у даній справі, про порушення своїх прав, а, відтак, обізнаність прокурора не має значення для застосування судом позовної давності.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 01 грудня 2009р. у справі № 2-5/10799-2008, п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013р. № 10.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 05.10.2004р. у справі № 6/195-03).
Суд погоджується з доводами відповідача.
Порушення прав ОСОБА_1 державного майна України пов'язані із Постановою Верховної ОСОБА_6 України від 10.04.1992 року № 2268 - XII «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», відповідно до якої ОСОБА_1 державного майна України зобов'язано прийняти майно підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР.
Тобто зазначена постанова дає всі підстави стверджувати, що право позивача можна вважати порушеним саме з 01.05.1992 року.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі №138/7 за позовом ОСОБА_1 державного майна України до Федерації професійних спілок України, ОСОБА_1 соціального страхування України та Акціонерного товариства «Укрпрофтур» про визнання недійсними установчих документів останнього. Підставою вказаного позову слугувала також зазначена постанова Верховної ОСОБА_6 України від 10.04.1992 року №2268 та переліки майна при формуванні статутного фонду товариства. Ухвалами Вищого арбітражного суду України від 04.12.1996р. (про порушення провадження) та від 24.12.1996р. (про перенесення розгляду) у справі №138/7 було зобов'язано Позивача - ФДМУ надати переліки конкретного майна, на якому ґрунтуються позовні вимоги. І лише за наявності поданих сторонами вказаних доказів було прийнято рішення 20.01.1997р.
Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_1 державного майна України було відомо про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур" майна, в тому числі й спірного Об'єкту, в якості вкладу. За результатами розгляду справи прийнято рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. № 138/7, яке набрало законної сили негайно після його прийняття. У цьому ж рішенні судом надано як юридичну оцінку установчим документам ЗАТ "Укрпрофтур", так і визначено законні підстави знаходження майна у власності останнього.
За таких обставин перебіг позовної давності за позовними вимогами щодо визначення режиму власності на спірний об'єкт почався з 20.01.1997р. і, в порядку статті 71 Цивільного кодексу УРСР, сплив 20.01.2000р.
- ФДМУ провів разом з громадськими організаціями інвентаризації та склав у 1996-1997 роках переліки майна, яке станом на 24.08.91р. знаходилось у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, правонаступником якої є ПрАТ «Укрпрофтур», та підписані заступником Голови ОСОБА_1 Ковтюхом (призначений на посаду Указом Президента України № 490/96 від 01.07.96 р., звільнений з посади Указом Президента України № 1011/97 від 12.09.97р.)
Позивачем не спростовано належними доказами пропуск строку позовної давності у даному спорі з мотивів закінчення цього строку задовго до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР).
На підставі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно до ч. З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки на час прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив, необхідно застосувати до спірних правовідносин статтю 80 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
В даній правовій ситуації строк позовної давності закінчився ще до 01.01.2004 р., а тому будь-які правила Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2004 р.) про позовну давність, в тому числі норми п. 4 ч. 1 ст. 268 цього Кодексу, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
Більше того, статтею 75 ЦК УРСР, в редакції від 18.07.63 р., чинного на момент прийняття оспорюваного рішення, встановлювалася обов'язковість застосування судом позовної давності незалежно від заяв сторін.
Отже, чинне на той час цивільне законодавство не передбачало жодних винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про визнання права власності.
Прокуратурою та позивачем не спростовано обставини пропуску позовної давності у даній справі, поважність причини пропуску позовної давності не доведена, що вказує на наявність достатніх підстав для відмови в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.
З огляду на викладені обставини, у зв'зку із спливом строку позовної давності, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 06.11.2015 р.
Суддя Н.О. Задорожна
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2015 |
Оприлюднено | 10.11.2015 |
Номер документу | 53205955 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Херсонської області
Задорожна Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні