Постанова

від 29.10.2015 по справі 3/51

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа№ 3/51

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Лімонтов В.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Татунець В.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року

у справі № 3/51 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд"

про звільнення земельної ділянки від споруд,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" про зобов'язання відповідача звільнити від споруд земельну ділянку, загальною площею 0,58 га, що знаходиться в місті Києві по вул. Маршала Гречка, 9-Д та повернути її в належному стані позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 3/51 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суд першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків обставинам справи, викладеним у рішенні місцевого господарського суду, через порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок експерта є доказом, що споруди відповідача розміщені на земельній ділянці позивача і причому вказується на нове самовільне будівництво. Висновку експерта суд першої інстанції об'єктивної оцінки не надає, а приходить до безпідставного власного висновку, що факт самовільного зайняття земельної ділянки або користування нею без правових підстав позивачем не доведено. І це в той час, що в матеріалах справи немає жодного документа, який би свідчив, що відповідачу земельна ділянка під будівлями надана у власність чи в користування. А відтак відповідач без будь-яких правових підстав користується спірною земельною ділянкою, яка належить до державної власності.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончарова С.А. (головуючий), Самсіна Р.І., Шаптала Є.Ю.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року змінено склад суддів у зв'язку з відпусткою Самсіна Р.І., сформовано судову колегію: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року зазначену апеляційну скаргу, у складі головуючий суддя Гончаров С.А., суддів Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю. було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.08.2015 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 року змінено склад суддів у зв'язку з відпусткою Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю., сформовано судову колегію: Гончаров С.А. (головуючий), Корсакова Г.В., Пономаренко Є.Ю.

12.08.2015 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні оголошена перерва до 02.09.2015 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року змінено склад суддів у зв'язку з відпусткою Корсакової Г.В., сформовано судову колегію: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю.

02.09.2015 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні оголошена перерва до 15.10.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року відкладено розгляду справи на 29.10.2015 року.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

21.04.1998 року Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 891 "Про оформлення агрокомбінату "Пуща-Водиця" права користування земельними ділянками для ведення сільськогосподарської діяльності у Мінському, Подільському та Шевченківському районах", відповідно до якого агрокомбінату "Пуща-Водиця" оформлено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 418,91 га у Мінському, Подільському та Шевченківському районах.

Дане розпорядження було предметом розгляду у справі Окружного адміністративного суду міста Києва № 4/497-А-8/429 в якій постановою від 23.02.2009 року в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" про визнання розпорядження № 891 від 21.04.1999 року протиправним відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2009 у справі № 4/497-А-8/429 скасовано, провадження у справі закрито.

На підставі розпорядження № 891 від 21.04.1999 року Агрокомбінату "Пуща-Водиця" виданий державний акт на право постійного користування землею площею 335.0952 га, який зареєстровано в книзі записів 15.07.1998 року за № 91-4-00017.

Агрокомбінат "Пуща-Водиця" перейменовано на Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (п. 1.1. статуту), яке визначено правонаступником всіх прав і обов'язків Агрокомбінату "Пуща-Водиця".

Господарським судом міста Києва у даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу за результатами проведення якої експертом складено висновок № 17085/14-41 від 08.04.2015 року та встановлено наступне:

1. Об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс державного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" корпорації "Украгропромбуд", загальною площею 784,1 кв. м. (за зовнішніми обмірами), який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" та зареєстрований КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" 13.04.1999 року за № 510-3 частково знаходиться в межах земельної ділянки (0,4238 га), яка надана згідно з державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого 15.07.1998 року за № 91-4-00017, агрокомбінату "Пуща-Водиця".

2. Площа земельної ділянки по вул. Маршала Гречка, 9-д, що передана згідно з державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого 15.07.1998 року за № 91-4-00017, агрокомбінату "Пуща-Водиця" зайнята під спорудами майнового комплексу державного підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" корпорації "Украгропромбуд", який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" складає 0,4238 га, при цьому площа земельних ділянок безпосередньо під будівлями і спорудами складає 1024, кв. м.

Як свідчать матеріали справи 01.04.1999 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києві (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 624.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу державного підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" корпорації "Украгропромбуд", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д.

Згідно з протоколом інвентаризації майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно та нежитлові будівлі загальною площею 784,1 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д та складаються з: гараж металевий (літ. Б, № 2) площею 17,3 кв. м.; прохідна (літ В, № 3) площею 17,6 кв. м.; склад металевий одноповерховий (літ. Є, № 6) площею 554,0 кв. м.; склад металевий рампа (літ. Ж, № 7) площею 177,9 кв. м.; гараж металевий (літ. З, № 8) площею 17,3 кв. м.

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що домоволодіння № 9-д по вул. Маршала Гречка у м. Києві в цілому площею 784,1 кв. м. зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" на підставі договору купівлі-продажу № 624 від 01.04.1999 року про що здійснено запис в реєстрову книгу за реєстром № 510-з від 13.04.1999 року.

14.04.1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києві видано свідоцтво про власність за реєстровим № 636 згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд" є власником цілісного майнового комплексу державного підприємства Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд", яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є зобов'язання відповідача звільнити від споруд земельну ділянку, загальною площею 0,58 га, що знаходиться в місті Києві по вул. Маршала Гречка, 9-Д та повернути її в належному стані позивачу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач без будь-яких правових підстав користується земельною ділянкою площею 0,58 га в м. Києві по вул. Маршала Гречка, 9-д, яка належить на праві постійного користування позивачу, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент продажу цілісного майнового комплексу) передбачено пріоритетне право власника приватизованого об'єкту на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради, а також передбачений обов'язок місцевої ради у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на користування землею.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу УРСР (в редакції чинній на момент продажу цілісного майнового комплексу) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу УРСР (в редакції чинній на момент продажу цілісного майнового комплексу) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що державному підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації "Київсільспецбуд", цілісний майновий комплекс якого було приватизовано позивачем, спірна земельна ділянка не виділялась, право користування спірною земельною ділянкою не оформлювалось та не надавалось, що підтверджується відсутністю відповідного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору її оренди чи державного акту про право власності на неї.

Оскільки державному підприємству, яке було приватизоване, право користування земельною ділянкою оформлено не було, доказів виділення земельної ділянки цьому підприємству позивач не надав, то при передачі регіональним відділенням цілісного майнового комплексу загальною площею 784,10 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою лише під цими будівлями, так як відповідно до ст. 30 Земельного кодексу УРСР при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України, встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, в тому числі на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, нежитлові приміщення.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Позивач в обґрунтування вимог щодо самовільного зайняття земельної ділянки посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 575/07 від 20.07.2004 року, складений Головним управлінням земельних ресурсів.

Наявний в матеріалах справи акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 575/07 від 20.07.2004 року, складений Головним управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації не приймається судом в якості підтвердження самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки з його змісту не вбачається зайняття земельної ділянки саме відповідачем (зазначено "на землях сільськогосподарського призначення знаходяться сторонні суб'єкти господарювання напрямок діяльності яких не відповідає цільовому призначенню землі").

Також на підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки позивач посилається на акт від 28.09.2004 року, при цьому вказаний акт позивачем не поданий та в матеріалах справи відсутній.

Самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києві договору купівлі-продажу від 01.04.1999 року придбав цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д. Право власності відповідача на цілісний майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації з видачею свідоцтва про власність Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києві.

Оскільки право власності відповідача на нерухомість виникло на підставі договору купівлі-продажу, недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, так як користування нерухомістю не можливе без користування земельною ділянкою.

З постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вбачається, що наявність фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, обставини, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину і які можуть бути визначені як підстави для висновків про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки у відповідності до наведених приписів Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель"

і, як наслідок, до застосування положень ст. 212 Земельного кодексу України повинні бути доведені відповідними доказами.

Отже, обов'язковою умовою для повернення зайнятої земельної ділянки звільнивши її від будівель та споруд є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та наявності споруд, що належать особі, яка самовільно зайняла земельну ділянку.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що висновок експерта є доказом, що споруди відповідача розміщені на земельній ділянці позивача, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції, що діяла станом на момент звернення з позовною заявою) визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст.ст. 18-1, 19 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (в редакції, що діяла станом на момент звернення з позовною заявою), державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 19.08.2002 року N 720, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п. 4. наведеного положення Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель організує і здійснює державний контроль за дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, в тому числі на землі водного і лісового фонду; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням законодавства у процесі укладання цивільно-правових угод, надання у користування, передачі у власність, вилучення (викупу) земельних ділянок; веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель.

Відповідно до ст. 10 Закону України " Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності я вимог законодавства про охорону земель.

В подальшому до законодавства були внесені зміни та навдені положення Закону України «Про охорону земель» та Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»були викладені у наступній редакції.

Відповідно до ст.ст. 18-1, 19 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Також, відбулися зміни у складі органу, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Так, згідно Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 4. наведеного положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

Враховуючи викладене колегія суддів робить висновок про те, що протягом дії спірних правовідносин, органом, який здійснював державний контроль за використанням та охороною земель, зокрема, в частині перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо користування земельними ділянками була або Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель, або Державна інспекція сільського господарства України.

Таким чином, єдиним, належним та беззаперечним доказом порушення вимог земельного законодавства, має бути акт перевірки, складений державними або Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель, або Державна інспекція сільського господарства України.

З огляду на викладене позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 3/51 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 3/51 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 3/51 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 3/51 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 3/51 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала