Рішення

від 07.10.2015 по справі 0418/1378/2012

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 0418/1378/2012

2/0203/14/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, процентів, інфляційних витрат, пені, трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до договору позики від 02.11.2007 року у вигляді розписки, яка була оформлена 25.03.2008 року, відповідач отримав від нього в борг в сумі 131770 грн. Вказані кошти останній на його неодноразові усні вимоги не повернув. В зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 131770 грн., у відповідності до ст.ст.536,1048 ЦК України - проценти в сумі 24075 грн. 17 коп., у відповідності до умов договору - пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 8187 грн. 74 коп., а також на підставі ст.625 ЦК України інфляційні витрати в сумі 7642 грн. 66 коп. та три відсотки річних в сумі 1981 грн. 92 коп., а всього 173661 грн. 49 коп.

Під час розгляду справи позивач неодноразово збільшував заявлені позовні вимоги та відповідно до останньої заяви про збільшення позовних вимог від 30.10.2012 року остаточно просив стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 131770 грн., проценти в сумі 198407 грн. 52 коп., пеню в сумі 56925 грн. 78 коп., інфляційні витрати в сумі 49809 грн. 06 коп. та три відсотки річних в сумі 18065 грн. 08 коп., а всього 454977 грн. 44 коп.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити останній в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що договору позики з позивачем не укладав, коштів не отримував.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Частиною другою ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

В обґрунтування пред'явленого позову позивач посилався на те, що договір позики з відповідачем було укладено 02.11.2007 року та на підтвердження його укладення відповідачем 25.03.2008 року було надано письмову розписку.

Згідно оригіналу розписки, що надана позивачем та залучена до матеріалів справи (т.1 а.с.36-37) вбачається, що відповідно до останньої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірах та згідно графіку, що наведені в таблиці.

З вказаної таблиці (пп.1-16) вбачається, що в період з 02.11.2007 року по 18.01.2008 року в позику надавались кошти на загальну суму 79985 грн. 25 коп. (з зазначенням відповідних дат отримання коштів та сум) під 40% річних та терміном повернення до 21.03.2008 року.

Також згідно таблиці (пп.17-20) позичальнику надавались кошти на загальну суму 58500 грн. з зазначенням відповідних процентів на рік за користування коштами та датою повернення 25.03.2008 року, без зазначення дати надання коштів у позику.

Позивач ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначив, що дата видачі коштів наведених у пп.17-20 таблиці не зазначена помилково та фактично ці суми надавались 25.03.2008 року на один день.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував факту укладення з позивачем договору позики, оформленого зазначеною вище розпискою та отримання коштів в борг від позивача. При цьому посилався, що підпис від його імені на першому ракші розписки йому не належить, а його підпис на аркуші другому розписки пояснюючи можливістю доступу позивача до документів з його підписами під час неофіційної роботи в громадській організації, яку він (відповідач) очолював.

Наданий позивачем оригінал розписки оформлений на двох окремих аркушах, на кожному з яких міститься підпис, зроблений від імені позичальника ОСОБА_3

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №70/04-144 від 16.04.2014 року судового експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 підпис на першому аркуші розписки від 25.03.2008 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис на другому аркуші розписки від 25.03.2008 року виконаний ОСОБА_3

В судовому засіданні під час дачі пояснень з приводу складеного висновку судовий експерт ОСОБА_4 пояснила, що підписи від імені ОСОБА_3 на першому та другому аркуші розписки виконані з різним натиском, різним напрямком при з'єднанні та нахилу елементів підпису.

На питання представника позивача щодо можливості виконання підпису при умовах зазначених позивачем, а саме на папці, що трималась в руках та навису, а не на твердій поверхні, експерт зазначила, що у даному випадку були б незвичності ознак підпису при порушенні координації рухів. Однак, таких ознак підписи не містять. Також останні не мають ознак навмисного змінення підпису.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, за змістом ч.ч.1,2 ст.207 та ч.2 ст.1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.

Тобто, договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Оскільки відповідач в судовому засіданні заперечував факт укладення з позивачем договору позики та отримання коштів в борг, а також, що розписка не містить дати її складання та згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №70/04-144 від 16.04.2014 року підпис від імені ОСОБА_3 на першому аркуші розписки, де містяться істотні умови договору щодо сум наданих в борг коштів, дат їх надання та строків повернення, відповідачу не належить, суд у відповідності до ст.ст.57,59 ЦПК України не вважає вказану розписку допустимим доказом укладення між сторонами договору позики та приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати слід віднести на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,625,1046,1047,1048,1049,1051 ЦК України, ст.ст.10,11, 27,31,57-61,88,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, процентів, інфляційних витрат, пені, трьох відсотків річних - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак