Рішення

від 03.11.2015 по справі 906/1429/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" листопада 2015 р. Справа № 906/1429/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довір. від 19.04.2013;

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве корм лтд" (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (смт. Попільня, Житомирська область)

про стягнення 98346,68 грн

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача на свою користь 98346,68 грн заборгованості за поставлений товар.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві; в судовому засіданні надав копію підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаємних розрахунків за період березень 2011 - грудень 2015 років, згідно з яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар на суму 98346,68 грн (а. с. 52 - 68 у т. 3).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр суду Ф 103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 23.10.2015 (а. с. 71 у т. 3).

Згідно з поданим до суду клопотанням від 22.09.2015, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення боргу за поставку товару за 2011 роки, що є підставою для відмови в позові в повному обсязі (а. с. 215, 216 у т. 2).

З метою уточнення відомостей щодо відповідача, в порядку ст.ст. 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", 03.11.2015 господарським судом було зроблено електронний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 21378269 та отримано Спеціальний витяг щодо ТОВ "Агровіта", дані якого відповідають відомостям, зазначеним позивачем у позовній заяві (а. с. 69, 70 у т. 3).

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення представнику відповідача копії ухвали господарського суду Житомирської області від 14.09.2015 з відомостями про порушення провадження у справі № 906/1429/15 (а. с. 211 у т. 1). Також, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками 29.09.2015 (а.с. 15-16 у т. 1, а.с. 37 у т.3).

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з досягнутої між сторонами домовленості, товариство з обмеженою відповідальністю "Цехаве корм лтд" (далі - позивач) на підставі виставлених рахунків (а. с. 9 - 130 у т. 2) в період з 06.04.2011 до 01.04.2014 поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (далі - відповідач) через представників по довіреностям (а. с. 23, 32, 35, 37, 41, 51, 66, 79, 82, 92, 95, 99, 111 у т. 1) товару на загальну суму 5858560,70 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а. с. 21 - 201 у т. 1, а. с. 4, 6 - 8 у т. 2).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар виконав частково на загальну суму 5760214,02 грн, що підтверджується копіями банківських виписок (а. с. 131 - 250 у т. 2, а. с. 1 - 36 у т. 3).

У зв'язку із здійсненням відповідачем розрахунків за отриманий товар лише частково 16.06.2015 позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату боргу за поставлену сировину від 16.06.2015 вих. № 136/15 (а. с. 203 - 205 т. 1), яка за даними позивача була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу позивача з причини невручення відповідачу.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 98346,68 грн (5858560,70 - 5760214,02).

Відповідач заборгованість перед позивачем у вище вказаній сумі визнав, доказом чого є підписаний ним та представником позивача акт звірки взаємних розрахунків за період березень 2011 - грудень 2015 років (а. с. 52 - 68 у т. 3), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 03.11.2015.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів проведення розрахунків в повному обсязі станом на день прийняття рішення у даній справі не надав, заборгованість визнав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення 98346,68 грн боргу по оплаті поставленого товару обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи.

Що стосується клопотання відповідача від 22.09.2015 про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу за поставку товару за 2011 роки (а. с. 215, 216 у т. 2), суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини сторін по поставці товару (сировини) ґрунтуються на підставі усної домовленості між ними, підтверджуються виставленими на оплату рахунками та видатковими накладними, оплата яких була проведена за платіжними дорученнями з вказівкою на конкретне призначення платежу згідно виставленого рахунку.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що домовленостей про зарахування коштів, перерахування яких підтверджується платіжними дорученнями, для розрахунків по інших договорах, сторонами укладено не було.

Розглядаючи порядок зарахування сплачених відповідачем на погашення боргу коштів, суд враховує, що оскільки сторони не погодили черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, тому для її визначення слід керуватися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, та яка визначає загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

В силу п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Також як зазначено в роз'яснювальному листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 щодо порядку віднесення здійсненого платником платежу, встановлені наступні правила його визначення: 1. Якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору. 2. Якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. 3. Коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

З поданих відповідачем копій банківських виписок, в яких містяться дані про платіжні доручення, на підставі яких було здійснено часткове погашення відповідачем заборгованості за товар, вбачається, що призначенням платежу є конкретні рахунки, виписані відповідачу та на підставі яких було здійснено поставку, оформлену видатковими накладними.

З огляду на суми, перераховані до сплати відповідачем, та призначення платежу платіжних доручень з посиланням на рахунки, судом встановлено, що неоплаченими відповідачем залишилися видаткові накладні за товар, поставлений позивачем у 2014 році, а саме за видатковою накладною № 476 від 03.03.2014 та № 741 від 01.04.2014 (а. с. 200, 201 у т. 1), а не за товар, поставлений у 2011 році, як зазначено відповідачем у клопотанні від 22.09.2015.

Приписами ст. ст. 256, 257 ЦК України передбачено, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність) встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Отже, позовну заяву, яку надіслано до суду 08.09.2015, було подано позивачем в межах 3-х річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з поставки товару у 2014 році.

Таким чином, посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду, є безпідставними.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 98346,68 грн боргу по оплаті поставленого товару.

На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, що становить 1475,20 грн, оскільки згідно відмітки органу зв'язку на поштовому конверті позовну заяву подано 08.09.2015 (а.с. 210 у т.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (13530, Житомирська обл., Попільнянський район, с. Попільня, вул. Прикордонників, буд. 65, код ЄДРПОУ 31331249) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве корм лтд" (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 32708265):

- 98346,68 грн основного боргу,

- 1475,20 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.11.15

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек. з повід.