ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05.11.15р. Справа № 904/9106/15
За позовом приватного підприємства "НОВИЙ ВІК", м.Павлоград, Дніпропетровська область
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖСТАНКОМАШ", м.Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: директор ОСОБА_1 - наказ № 1/2009 від 25.11.09р.;
від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 08.07.15р.
СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство "Новий вік", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Южстанкомаш", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 664980,00грн. основної заборгованості.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 07.10.2015р. ухвалою суду від 16.10.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.11.2015р.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 03.11.2015р. з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.10.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 21.10.2015р. та явкою представника в судове засідання.
05.11.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на її задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечує, позовні вимоги визнає в повному обсязі, про що подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2012р. між приватним підприємством "Новий вік", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Южстанкомаш", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №01/10/2012 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню капітального ремонту нарізного станка КРІ-ДАН №2 на території виконавця, згідно додатку до даного договору.
Загальна сума даного договору складає 700000,00грн. без НДС (пункт 2.1 договору).
Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, після виконання робіт протягом 36-ти календарних місяців. За погодженням між сторонами допускається інший порядок розрахунків (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 3.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.
Строк виконання робіт вказується в додатках, окремо за кожним типом обладнання (пункт 3.2 договору).
Робота вважається виконаною після підписання сторонами заключного акту приймання робіт (пункт 3.3 договору).
Підставою для закінчення розрахунків слугує ОСОБА_3 приймання, який оформлюється на території виконавця. Приймання робіт здійснюється уповноваженим представником замовника. Представник замовника повинен прибути для перевірки та приймання обладнання протягом 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення про необхідність приймання обладнання. Даний час не входить в строк, визначений пунктом 3.2 даного договору, момент відправки виконавцем замовнику повідомлення при необхідності прийняття обладнання перериває строк визначений пунктом 3.2. ОСОБА_3 свідчить здійснення перевірки в повному обсязі (пункт 4.2 договору).
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відносини між сторонами припиняються при виконанні ними всіх умов даного договору та повного завершення розрахунків (пункт 11.1 договору).
Між сторонами підписано додаток №1 до договору в якому сторони визначили найменування, кількість, ціну та вартість обладнання.
Відповідач, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, передав позивачу нарізний верстат КРІ-ДАН №2, а позивач повністю виконав його капітальний ремонт та повернув його відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі робіт №9 від 05.10.2012р., який підписано повноважними представниками сторін.
В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язання з оплати отриманих від позивач робіт виконав лише частково, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 35020,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 18.02.2013р.
Таким чином, станом на час розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем складає 664980,00грн.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач надав заяву за вих.№833 від 05.11.2015р. про визнання позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 664980,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Факт отримання відповідачем робіт підтверджується матеріалами справи, а саме актом прийому-передачі робіт №9 від 05.10.2012р., що міститься в матеріалах справи і який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані роботи передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на положення пункту 2.2 договору, строк оплати робіт отриманих за актом прийому-передачі робіт №9 від 05.10.2012р. є таким, що настав.
Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу, а саме у розмірі 35020,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 18.02.2013р., яке міститься в матеріалах справи.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 664980,00грн.
Доказів оплати робіт в сумі 664980,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 9974,70грн.
До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Южстанкомаш" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Ватоліної, буд.4, офіс 34; ідентифікаційний код 33019191) на користь приватного підприємства "Новий вік" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Іскровська, буд.1/11; ідентифікаційний код 31081011) 664980,00грн. (шістсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.) основної заборгованості; 9974,70грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн. 70 коп.) судового збору, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
06.11.2015 року
Суддя ОСОБА_4
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2015 |
Оприлюднено | 11.11.2015 |
Номер документу | 53226221 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні