Рішення

від 04.11.2015 по справі 905/2203/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2015 Справа № 905/2203/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянувши матеріали

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ХайтекВ» , м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторівВ» , м. Слов'янськ, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 20000,30грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 14092,15грн., 3% річних у розмірі 1187,94грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 04.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ХайтекВ» , м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторівВ» , м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення 38191,45грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 1072,16грн. річних.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №16/06-5 від 05.09.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 530, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 174, 193, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір №16/06-5 від 05.09.2013р.; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 23.03.2015р.; претензію №23031 від 23.03.2015р. Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙТЕК»; Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №436928; видаткову накладну №9103 від 09.10.2013р.; довіреність №0107 від 08.10.2013р., банківську виписку від 18.10.2013р. на суму 7000,00грн.; банківську виписку від 05.11.2013р. на суму 10000,00грн.; банківська виписка від 24.02.3014р. на сум 8397,18грн.; довідку з Державної казначейської служби України про підтвердження зарахування коштів; платіжне доручення №3027 від 07.07.2015р. на суму 3000,00грн.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення вих. №28092 від 28.09.2015р.; лист вих. №25091 від 25.09.2015р. про складання акту звірки розрахунків; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 01.09.2015р.; клопотання вих. №28091 від 29.09.2015р. про розгляд справи без участі представника позивача; лист вих. №16/07-408п від 21.07.2015р.; товарно-транспортна накладна №000104 від 11.09.2013р.; довіреність №0008 від 11.09.2013р.; банківська виписка від 11.09.2013р. на суму 38081,38грн.; специфікація №1 до договору №16/06-5 від 05.09.2013р.; платіжні документи на підтвердження часткової оплати; додаток 6 до листа від 28.09.2015р.; безкоштовний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача; видаткова накладна №29011 від 29.01.2014р.; рахунок №9103 від 09.10.2013р..

29.09.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив вих. №14/06-45 від 24.09.2015р. на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково - в сумі 20000,30грн. та зазначив, що 29.07.2015р. ним було проведено часткову оплату в розмірі 4100,00грн. в рахунок погашення заборгованості за договором.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 04.11.2015р. не з'явились.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка сторін у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ХайтекВ» , м. Донецьк (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторівВ» , м. Слов'янськ, Донецька область (покупець) укладений договір №16/06-5 (далі договір), згідно п. 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (вогнетривкі вироби), а покупець сплатити та прийняти його на умовах даного договору.

Згідно п. 5.1. договору покупець зобов'язаний оплатити товар за цінами, вказаними у накладних , відповідно до п. 1.4. договору, який є невід'ємною частиною договору, у національній валюті України.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата товару відбувається шляхом нарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата товару відбувається на наступних умовах: передоплата - 50% протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Остаточний розрахунок протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 5.3 договору).

Розділом 8 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або недобросовісне виконання зобов'язань за цим договором, яка регламентується діючим законодавством України та даним договором.

Строк дії даного договору - з 05.09.2013р. до 31.12.2014р. Дія договору припиняється у разі: виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором у повному обсязі; за домовленістю сторін; неможливістю виконання зобов'язань у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає; по іншим обставинами, передбаченим діючим законодавством України.

На виконання умов договору №16/06-5 від 05.09.2013р., позивач 09.10.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 94578,86грн., що підтверджується видатковими накладними №9103 від 09.10.2013р. на суму 35397,18грн., №29011 від 29.01.2014р. на суму 21100,32грн. та товарно-транспортною накладною № 000104 від 11.09.2013р.

Дані накладні були підписані уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №0107 від 08.10.2013р.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, що підтверджується матеріалами справи.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару за видатковими накладними №9103 від 09.10.2013р. на суму 35397,18грн., №29011 від 29.01.2014р. на суму 21100,32грн., позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

03.11.2015р. позивач через канцелярію суду надав заяву №б/н, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20000,30грн., інфляційні нарахування у розмірі 14092,15грн., 3% річних у розмірі 1187,94грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає зазначену заяву позивача та розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви б/н від 03.11.2015р, а саме: про стягнення суми основного боргу у розмірі 20000,30грн., інфляційних нарахувань у розмірі 14092,15грн., 3% річних у розмірі 1187,94грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №16/06-5 від 05.09.2013р. та стягненні 3% річних, інфляційних нарахувань.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №16/06-5 від 05.09.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір 16/06-5 від 05.09.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати за поставлену позивачем продукцію за договором № 370-ДУ від 08.01.2014р., а саме - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної партії товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №9103 від 09.10.2013р., №29011 від 29.01.2014р. продукції, у нього виникло зобов'язання з їх оплати у сумі 56497,50грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору №16/06-5 від 05.09.2013р. за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що 09.10.2015р. та 29.01.2014р. позивачем було поставлено відповідачу продукції на загальну суму 56497,50грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції в сумі 36497,20грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від належного виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано та визнано, проте доказів сплати заборгованості в сумі 20000,30грн. не надано.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

- по-перше, часткове визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

- по-друге, часткове визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - директором ОСОБА_1.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 20000,30грн.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Сторони у розділі 8 договору передбачили, що відповідальність сторін за невиконання або недобросовісне виконання зобов'язань за цим договором регламентується діючим законодавством України та договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення суми інфляційних нарахувань - 14092,15грн. та 3% річних - 1187,94грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань за допомогою інформаційно-правової системи В«Ліга:ЗаконВ» , правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог: 3% річних у сумі 1121,11грн., інфляційних втрат у сумі 14092,15грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 202, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ХайтекВ» , м. Донецьк (ЄДРПОУ 32516361) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторівВ» , м. Слов'янськ, Донецька область (ЄДРПОУ 36368912) про стягнення суми основного боргу у розмірі 20000,30грн., інфляційних нарахувань у розмірі 14092,15грн., 3% річних у розмірі 1187,94грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторівВ» (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Краматорська, 79, ЄДРПОУ 36368912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ХайтекВ» (83100, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, буд. 149, ЄДРПОУ 32516361) суму основного боргу у розмірі 20000,30грн., 3% річних у розмірі 1121,11грн., інфляційних втрат у розмірі 14092,15грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1215,69грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 66,83грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.11.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2015р.

Суддя Я.О. Левшина