Рішення

від 26.10.2015 по справі 910/24412/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/24412/15 За позовом Комунального підприємства «Київпастранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катюша»

про стягнення 72493 грн. 50 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Магратій Я.В. - представник за довіреністю № 06-5/16 від 05.01.2015;

від відповідача: Коржук К.А. - керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.09.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Киїпастранс» (далі - КП «Київпастранс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катюша» (далі - ТОВ «Катюша») про стягнення 95 456 грн. 42 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, а також 3 029 грн. 39 коп. комунальних послуг.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовґязань за договором про оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 щодо сплати орендної плати за період з 01.01.2015 до 31.08.2015 в сумі 95 456 грн. 42 коп. та відшкодування вартості комунальних послуг за наведений період в сумі 3 029,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/24412/15; розгляд справи призначено на 09.10.2015.

07.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 80 717 грн. 31 коп. заборгованості з орендної плати, розірвати договір оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 та виселити відповідача з займаного нежилого приміщення площею 182,7 кв.м., яке знаходиться на 2 поверсі будинку № 25 по вул. Сирецькій у м.Києві.

26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі.

26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на те, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості з орендних платежів та оплачено повністю вартість комунальних послуг в сумі 3 029 грн. 39 коп., просив суд стягнути з відповідача 69 464 грн. 11 коп. орендних платежів.

26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява по визнання позовних вимог в сумі 69 464 грн. 11 коп.

26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено до 26.10.2015.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

В судовому засіданні 26.10.2015 судом розглянуто подану позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог в частині вимог щодо розірвання договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 та виселення відповідача з займаного нежилого приміщення площею 182,7 кв.м., яке знаходиться на 2 поверсі будинку № 25 по вул. Сирецькій у м. Києві, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та обставин справи, розцінює заяву позивача у наведеній частині як заяву про зміну предмета та підстав позову, що суперечить приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог в частині вимог щодо розірвання договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 та виселення відповідача з займаного нежилого приміщення, а в частині вимог про стягнення 80717 грн. 31 коп. орендних платежів - приймає до розгляду.

В свою чергу, 26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідач повністю сплатив заборгованість по житлово-комунальним послугам, у зв'язку з чим позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3029 грн. 39 коп. (заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг). При цьому, позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 69464 грн. 11 коп. (заборгованість зі сплати орендних платежів).

Розглянувши у судовому засіданні 26.10.2015 подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона одночасно є заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3029 грн. 39 коп. (заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг) та заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 69464 грн. 11 коп.

З огляду на те, що вказана заява подана представником позивача Магратій Я.В., яка відповідно до довіреності № 06-5/16 від 05.01.2015 не обмежена у праві зменшувати розмір позовних вимог та відмовлятися від позову, суд приймає заяву позивача в частині зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 69464 грн. 11 коп. та приймає заяву позивача в частині відмови від позову щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп.

В судовому засіданні 26.10.2015 представник позивача заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяви про відмову від позову) підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2015 проти заявлених вимог не заперечував.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2008 між позивачем - КП «Київпастранс», як орендодавцем, та відповідачем - ТОВ «Катюша», як орендарем, було укладено договір про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 04/29-08 (далі - договір оренди № 04/29-08 від 16.06.2008).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 № 525/582 «Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, продовження терміну дії договорів оренди, надання дозволів на встановлення пільгових орендних ставок», передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення (далі - об'єкт оренди) за адресою: вул. Сирецька, 25. корпус 1, для розміщення їдальні.

Згідно з пунктом 2 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 290.00 кв.м., в т.ч. на 2 поверсі 290 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київпастранс» (п. 2.3).

Пунктом 3.1 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати. що є невід'ємною частиною договору, на дату підписання договору становить 7 606 грн. 92 коп. без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, а пунктом 3.4 встановлено. що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України. який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до пункту 3.5 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі, але в будь-якому разі, не пізніше ніж з 11 календарного дня з дати підписання цього договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендарем.

Пунктом 3.7 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з пунктом 4.1 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, орендодавець зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору передати, а орендар прийняти по акту приймання - передачі об'єкт оренди, а пунктом 4.2 договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно а в повному обсязі незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 9.1 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, строк дії договору узгоджено сторонами з 16.06.2008 по 15.06.2009.

Згідно додатку № 1 до договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, сторонами було узгоджено розрахунок місячних орендних платежів за користування приміщенням за адресою: вул. Сирецька, 25, к.1, згідно якого розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

16.06.2008 між позивачем - КП «Київпастранс», як орендодавцем, та відповідачем - ТОВ «Катюша», як орендарем, було підписано та посвідчено печатками обох сторін Акт приймання - передачі орендованих приміщень до договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, згідно якого орендар прийняв в оренду приміщення площею 290 кв.м. на 2 поверсі будинку № 25 по вул.. Сирецька у м.Києві.

З огляду на норми статті 764 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна» та ненадання сторонами доказів того, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечував проти продовження строку його дії, суд дійшов висновку, що у період, за який заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості, Договір оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 був чинним.

Як зазначав позивач у позові, і що не заперечувалось відповідачем, у зв'язку з тим, що у відповідача відпала необхідність у використанні нежилих приміщень площею 107,3 кв.м. та на виконання вимог п. 6.5 договору, з 28.02.2015 орендарем було звільнено орендовані нежитлові приміщення площею 107,3 кв.м., про що було складено акт прийому - передачі звільнених орендованих приміщень від 28.02.2015, а тому з 28.02.2015 в орендному користуванні відповідача перебувають нежилі приміщення загальною площею 182,7 кв.м.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо повної оплати орендних платежів за оренду приміщення згідно договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

В свою чергу, 26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, в якій позивач, посилаючись на те, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості з орендних платежів (здійснено оплату повністю за лютий 2015 в сумі 16 330 грн. 18 коп., за березень 2015 в сумі 10 833 грн. 28 коп., за квітень 2015 в сумі 12 003 грн. 26 коп., за липень 2015 в сумі 14 040 грн. 71 коп.) та оплачено повністю вартість комунальних послуг в сумі 3 029 грн. 39 коп., на підтвердження здійснення оплат яких позивачем подано виписки по особовому рахунку, просив суд стягнути з відповідача 69 464 грн. 11 коп. заборгованості з орендної плати, а саме:

- за травень 2015 в сумі 13 683 грн. 72 коп., що оформлено рахунком на оплату № 181 від 20.05.2015;

- за червень 2015 в сумі 13 984 грн. 76 коп., що оформлено рахунком на оплату № 217 від 19.06.2015;

- за серпень 2015 в сумі 13 900 грн. 30 коп., що оформлено рахунком на оплату № 326 від 21.08.2015;

- за вересень 2015 в сумі 13 789 грн. 09 коп., що оформлено рахунком на оплату № 375 від 22.09.21015;

- за жовтень 2015 в сумі 14 106 грн. 24 коп., що оформлено рахунком на оплату № 435 від 20.10.2015.

В свою чергу, відповідачем визнано позовні вимоги в частині заявленої позивачем суми у розмірі 69 464 грн. 11 коп., про що подано відповідну заяву, яка враховується судом при винесення рішення згідно частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дії відповідача в цій частині не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що за період користування майном за травень 2015 року, червень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року та жовтень 2015 року відповідачем всупереч пунктів 3.1, 3.2, 3.7 договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 не було здійснено у обмовлений строк (щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця) сплату орендної плати за травень 2015 року в сумі 13 633 грн. 72 коп., червень 2015 року в сумі 13 984 грн. 76 коп., за серпень 2015 року в сумі 13 900 грн. 30 коп., за вересень 2015 року в сумі 13 789 грн. 09 коп. та за жовтень 2015 року в сумі 14 106 грн. 24 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 69464 грн. 11 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, обумовленої п. 3.1, п. 3.2, п. 3.7 наведеного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та 18 п. 3, ст. 19 п. 1, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості за договором оренди № 04/29-08 від 16.06.2008 по сплаті 69464 грн. 11 коп., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69464 грн. 11 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп., суд зазначає наступне.

26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідач повністю сплатив заборгованість по житлово-комунальним послугам, у зв'язку з чим позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3029 грн. 39 коп. (заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг).

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову в частині стягнення заборгованості зі сплати житлового-комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп. подана представником позивача Магратій Я.В., яка відповідно до довіреності № 06-5/16 від 05.01.2015 не обмежена у праві відмовлятися від позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодекс України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на подану позивачем заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості зі сплати житлового-комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп., роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позову та перевіривши повноваження представника позивача на відмову від позову, суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості зі сплати житлового-комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп., у зв'язку з чим дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катюша» заборгованості зі сплати житлового-комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, з огляду на відмову позивача від позову в частині стягнення грошових коштів у розмірі 3029 грн. 39 коп., судовий збір у цій частині позовних вимог покладається на позивача.

При цьому, при зверненні до суду 07.10.2015 із заявою про уточнення позовних вимог, яка, як встановлено судом, є одночасно заявою про зміну предмету та підстав позову, та у задоволенні якої судом позивачу було відмовлено, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2436 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 2135 від 24.09.2015.

За таких обставин, враховуючи положення статті 7 Закону України «Про судовий збір» та клопотання позивача про повернення суми сплаченого судового збору за подання вищевказаної заяви (подане у судовому засіданні 26.10.2015), суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 2436 грн. 00 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2135 від 24.09.2015, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову і на дату сплати судового збору) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, обґрунтованим розміром судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення 95 456 грн. 42 коп. заборгованості з орендної плати та 3 029 грн. 39 коп. заборгованості з комунальних послуг, є 1477 грн. 29 коп.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1477 грн. 29 коп., тобто у розмірі, передбаченому законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи подане у судовому засіданні 26.10.2015 клопотання позивача про повернення судового збору та беручи до уваги прийняту судом заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 259 грн. 29 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1, ст. 49, ч. 4 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катюша» (код ЄДРПОУ 31868545; місцезнаходження: 04073 м. Київ, вул. Сирецька, 25) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 23390156, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул.. Набережне шосе,2) основний борг в сумі 69464 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 11 коп., а також 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Прийняти відмову Комунального підприємства «Київпастранс» від позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катюша» відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катюша» відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 3029 грн. 39 коп.

5. Повернути Комунальному підприємству «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 23390156, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2135 від 24.09.2015, та судовий збір у розмірі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп., сплачений за платіжним дорученням № 26609 від 07.09.2015.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 02.11.2015

Суддя І.М. Отрош