Рішення

від 04.11.2015 по справі 913/746/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 листопада 2015 року Справа № 913/746/15

Провадження №33/913/746/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсною додаткової угоди від 07.02.2012, державна реєстрація від 14.03.2012 за №441290004000737, до договору оренди землі №040541900326 від 17.11.2005, державна реєстрація від 21.11.2005 за №040541900326

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю №1 від 07.05.2015;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 07.02.2012, державна реєстрація від 14.03.2012 за №441290004000737, до договору оренди землі №040541900326 від 17.11.2005, державна реєстрація від 21.11.2005 за №040541900326.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна додаткова угода була підписана сторонами на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка", яке в подальшому було скасовано постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. у справі № 1227/3807/2012 (ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 р. №К/9991/65360/12 зазначену постанову суду залишено в силі).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.09.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 29.09.2015.

Відповідач відзивом б/н від 24.09.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в певний проміжок часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014; що в момент укладення сторонами додаткової угоди від 07.02.2012, державна реєстрація від 14.03.2012 за №441290004000737 рішення №431 було чинним та діяло і його дія не була зупинена та/або припинена; що скасування акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням; що в рішеннях судів першої та касаційної інстанцій не сказано, що рішення №431 скасоване з моменту його прийняття; що позивач обрав не той спосіб захисту, оскільки за твердженням відповідача, йому необхідно звертатися із позовом про внесення змін до договору.

Також відповідач в судове засідання представника не направив, у відзиві просив розглянути справу за відсутності представника.

Суд з урахуванням думки представника позивача, вважає можливим задовольнити вказане клопотання.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 29.09.2015, 12.10.2015 розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представників та ненаданням всіх документів необхідних для розгляду справи.

У судовому засіданні 04.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 18.10.2005 №2403 В«Про переоформлення в оренду земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» , зокрема, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» в двотижневий термін укласти у письмовій формі договір оренди землі та надати для організації державної реєстрації в міське управління земельних ресурсів.

17.11.2005 між Сєвєродонецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» було укладено договір оренди землі №040541900326 від 17.11.2005, державна реєстрація від 21.11.2005 за №040541900326.

Відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради за №2403 від 18.10.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під адміністративний будинок), яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, МЖК В«МріяВ» , 2, квартал 36.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,1044га, у тому числі: під капітальною будівлею - 0,0508 га, під спорудами - 0,0040 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0270 га, під зеленими насадженнями - 0,0226 га (п.2 договору).

У відповідності до укладеного між сторонами договору оренди вказана земельна ділянка була передана у користування позивачу, що підтверджується актом передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 21.11.2005, підписаного сторонами без зауважень

Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1018108 грн 88 коп.

Відповідно до п.8 договору його укладено на 25 років, строком по 16.11.2030 включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренду. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмір: 1119 грн 92 коп. на рік (п.9 договору).

Згідно з п.35 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод. Зокрема, в письмовому клопотанні від 04.11.2015 позивач вказав на те, що примірник додаткової угоди №1 у нього відсутній, а тому надати його суду не може.

14.04.2008 між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору оренди землі №040541900326 від 17.11.2005, державна реєстрація від 21.11.2005 за №040541900326, якою сторони внесли зміни в п.п.5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, п.5 змінили на В«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 108335 грн 88 коп.В» .

19.05.2009 між сторонами була укладена додаткова угода №3 до договору оренди землі, якою сторони внесли зміни в п.п.5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, п.5 змінили на В«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 124799 грн 76 коп.В» .

Також між сторонами укладена додаткова угода від 07.02.2012, державна реєстрація від 14.03.2012 за №441290004000737.

В додатковій угоді зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 В«Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села ВоєводівкаВ» та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради В«Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської радиВ» від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 25.05.2011.

Згідно з п.1 вказаної додаткової годи п.5 розділу В«Об'єкт орендиВ» змінено на В«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:05:034:0004 становить: 336418 грн 56 коп.В» .

Пункти 9, 11 договору оренди землі змінено на: В«Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 по 31.12 2011 - 11774 грн 65 коп. на рік, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 15138 грн 84 коп. на рік, що складає 4,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 16820 грн 93 коп. на рік, що складає 5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 18503 грн 02 коп. на рік, що складає 5,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 - 20185 грн 11 коп. на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 981 грн 22 коп., з 01.01.2012 по 31.12 2012 - 1261 грн 57 коп., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 1401 грн 74 коп., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 1541 грн 92 коп., з 01.01.2015 - 1682 грн 09 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п.3 додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочину - додаткової угоди від 07.02.2012, державна реєстрація від 14.03.2012 за №441290004000737, до договору оренди землі №040541900326 від 17.11.2005, державна реєстрація від 21.11.2005 за №040541900326.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Абзацами 1-2 пп.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» передбачено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України В«Про оренду земліВ» , В«Про приватизацію державного майнаВ» , В«Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)В» , В«Про іпотекуВ» , В«Про страхуванняВ» , В«Про банки і банківську діяльністьВ» , В«Про передачу об'єктів права державної та комунальної власностіВ» та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» , у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі, коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи зазначене, до предмету дослідження належить з'ясування відповідності спірної додаткової угоди від 07.02.2012 вимогам законодавства, що діяло на момент її укладення, тобто на 07.02.2012, а також з'ясування питання щодо дійсності на вказаний час рішення №431 від 29.03.2011, яке було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, яка набрала чинності 01.04.2014.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до абзацу 2 ч.1 ст.15 Закону України В«Про оренду земліВ» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч.1 ст.15, ст.21 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Також за пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.288.1., 288.4. ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.4., пп.288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст.288 Податкового кодексу України (в редакції на дату звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду) розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу УкраїниВ» від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України В«Про оренду земліВ» внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України В«Про оренду земліВ» вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди.

Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

За ч.2 ст.18 Закону України В«Про оцінку земельВ» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України В«Про оцінку земельВ» визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ст.26 Закону України В«Про місцеве самоврядуванняВ» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено приписами ч.1 ст.73 Закону України В«Про місцеве самоврядуванняВ» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011, яке було визнано протиправним та скасовано постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.

01.04.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено в силі судове рішення Сєвєродонецького міського суду від Луганської області від 03.08.2012 у адміністративній справі №2а/1227/3807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма В«ЛІАВ» ЛТД до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011.

Оскільки рішення №431 від 29.03.2011 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що в рішенні Сєвєродонецької міської ради №3980 від 12.06.2014 В«Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, селища ВоєводівкаВ» , яке набрало чинності з 01.01.2015, зазначено, що рішення №1212 від 19.01.1998 визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2015, хоча у рішенні №431 від 29.03.2011 зазначалося, що вищевказане рішення №1212 від 19.01.1998 втрачає чинність з 01.07.2011.

Таким чином, самим відповідачем фактично визнано, що рішення ради №431 від 29.03.2011 не мало правових наслідків у вигляді зміни нормативно-грошової оцінки землі та втрати чинності попереднім відповідним рішенням ради №1212 від 19.01.1998.

З приводу доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.2011, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 про скасування рішення №431 від 29.03.2011).

З огляду на викладене, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 01.09.2015 (згідно штемпеля органу поштового зв'язку на конверті), тобто, в межах встановленого ст.257 Цивільного Кодексу України трирічного строку позовної давності.

Необґрунтованими суд вважає і доводи відповідача відносно того, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в певний проміжок часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014, оскільки воно було скасоване як протиправне, а відтак з моменту його прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та відповідно, розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у справі №922/4505/14, від 14.04.2015 у справі №922/4130/14, від 13.05.2015 у справі №922/4310/14, від 19.08.2015 у справі №922/1113/15, від 21.10.2015 у справі №913/21/15.

Господарський суд також зазначає, що відповідно до приписів ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-195гс15, частиною 3 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» до Сєвєродонецької міської ради задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 07.02.2012, державна реєстрація від 14.03.2012 за №441290004000737, до договору оренди землі №040541900326 від 17.11.2005, державна реєстрація від 21.11.2005 за №040541900326, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» та Сєвєродонецькою міською радою.

3. Стягнути з Сєвєродонецької міської ради, вул.Леніна, 32, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 26204220, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія В«ОріянаВ» , квартал МЖК В«МріяВ» , 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 30009704, судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч