Рішення

від 28.09.2015 по справі 921/691/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2015 р.Справа № 921/691/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (Повітрофлотський проспект, 39/1, м. Київ, 03680) в особі Тернопільського відділу комплексного проектування Державного підприємства "Український державний інститут проектування" (ОСОБА_1, 8, Тернопіль, Тернопільська область, 46001)

до відповідача ОСОБА_2 міської ради (вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 47851)

про cтягнення заборгованості в сумі 22 370,92 грн.

За участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, довіреність №19-01 від 13.01.15р.

відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Державне підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Тернопільського відділу комплексного проектування Державного підприємства "Український державний інститут проектування" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 міської ради про стягнення 11689,76 грн. боргу, 1072,11 грн. пені, 759,90 грн. 3% річних, 8849,15 грн. втрат від інфляції.

Розгляд справи, призначений вперше на 15 вересня 2015 року було відкладено на 28 вересня 2015 року.

В порядку ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжувався.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання без зазначення причин жодного разу не з'явився, витребувані документи, у т.ч. відзив на позов, не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87 ГПК України, пунктом 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013 року (повідомлення про вручення з відміткою адресата про отримання кореспонденції наявні у матеріалах справи).

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання пояснень щодо предмету спору, недотримання приписів ст.22ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

При цьому, суд також приймає до уваги завершення, передбаченого законом терміну розгляду справи та приписи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо можливості судового розгляду упродовж розумного строку.

В засіданні представнику позивача роз'яснювались належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

24 квітня та 08 травня 2013 року між ОСОБА_2 міською радою та Тернопільським відділом комплексного проектування ДП "Укрдіппродор" укладено три договори на розробку проектно-кошторисної документації №№09/13, 14/13, 15/13, за змістом яких замовник (відповідач) доручив виконавцю (позивачу) розробити проектно - кошторисну документацію на поточний ремонт вулиці Винниченка, поточний ремонт та капітальний ремонт дорожнього одягу проспекту Шевченка у м. Скалат.

Відповідно змісту договорів, виконавець (позивач) зобов'язувався виконати роботу згідно календарного плану визначеного місяцями та передати її замовнику, а замовник брав на себе зобов'язання прийняти проектну документацію та оплатити вартість виконаних робіт.

Згідно з п.п.2.1 договорів, вартість робіт становить 6705,08 грн., 2492,34 грн. та 2492,34 грн. відповідно, всього на суму 11689,76 грн.

На виконання умов договорів, по накладних та актах здавання-приймання проектно-кошторисної документації №9 від 25 квітня 2013 року, №14 від 13 травня 2013 року, №15 від 13 травня 2013 року, Тернопільський відділ комплексного проектування ДП "Укрдіппродор" передав ОСОБА_2 міській раді виготовлену документацію.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, інших недоліків щодо виготовленої документації від замовника не надходило.

Однак, після прийняття розробленої документації, ОСОБА_2 міська рада розрахунок не провела, направлену на її адресу вимогу про оплату виконаних робіт №37 від 20 червня 2014 року (копія витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції з квитанцією пошти про направлення наявна в матеріалах справи) залишила без відповіді та задоволення.

Не виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договорами, укладеними між сторонами по справі, конкретної дати проведення оплати визначено не було.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, у п.1.7 постанови пленуму № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Вищий господарський суд України рекомендує судам виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт, згідно з ч.2 ст. 887 ЦК України, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 889 ЦК України покладає на замовника обов'язок сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Умовами заключних правочинів не було обумовлено дат часткової (поетапної) оплати відповідачем вартості робіт, виконаних позивачем.

За таких обставин, виходячи зі змісту ст.ст. 530, 837, 854, 887, 889 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, п.п.3.1, 4.1.2 договорів, розрахунок за здійснені позивачем роботи повинен був проводитись відповідачем одразу після оформлення актів їх здачі-прийняття.

Як вбачається з представлених документів і незаперечено відповідачем, розрахунок по оплаті вартості виконаних робіт ОСОБА_2 міська рада не здійснила, заборгувавши 11689,76 грн.

Доказів на підтвердження оплати прийнятої проектно-кошторисної документації відповідачем не представлено, а судом не здобуто.

За таких обставин, відповідно до перелічених норм, а також ст.ст.11,14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, позовні вимоги про стягнення 11689,76 грн. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані і не заперечені відповідачем.

У разі не виконання покупцем грошових зобов'язань у погодженому розмірі та строки, пунктом 4.1.2 договору сторони передбачили обов'язок ОСОБА_2 міської ради сплатити пеню в розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає настання правових наслідків порушення зобов'язання такі як зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

У спорі, що розглядається пеня (неустойка) нарахована позивачем за несвоєчасне виконання контрагентом свого грошового зобов'язання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Від-так, розрахунок пені слід здійснювати саме виходячи з цих положень.

Відповідно до ч. 4. ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи приписи перелічених норм, визначені договором терміни виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей та строки нарахування неустойки, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання та період нарахування, інші обставини справи, нарахований позивачем розмір пені в сумі 808,09 грн. слід задовольнити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням втрат від інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на суму боргу, строк виникнення зобов'язання, розрахунок позивача, період нарахування, інші обставини справи, відповідні роз'яснення викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", вимоги про стягнення 757,69 грн. 3% річних, 8849,15 грн. втрат від інфляції, є правомірними та підлягають задоволенню.

В задоволенні вимог про стягнення 2,21 грн. 3% річних та 264,02 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_2 міської ради (47851, вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, код 04058445) на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (Повітрофлотський проспект, 39/1, м. Київ, 03680) в особі Тернопільського відділу комплексного проектування Державного підприємства "Український державний інститут проектування" (46001, вул. О.Крушельницької, 8, Тернопіль, Тернопільська область, код 22606950) 11689,76 грн. основного боргу, 757,69 грн. 3% річних, 8849,15 грн. втрат від інфляції, 808,09 грн. пені, 1805,26 грн. сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 2,21 грн. 3 % річних, 264,02 грн. пені відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 06 жовтня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський