Вирок

від 06.11.2015 по справі 757/38163/15-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38163/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2015 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015100060006539 від 08.10.2015, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Борзна, Борзнянського району, Чернігівської області, громадянки України, з повною вищою освітою, заміжньої, працюючої касиром в ТОВ «Легіон 2015», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_3 на початку вересня 2014 року, у невстановлений слідством час, знаходячись за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_2 , отримала повідомлення в Інтернет мережі, на сайті «vk.com» (Вконтакте), про оформлення підприємств на своє ім`я за грошову винагороду. Під час переписки, невстановлена слідством особа на ім`я ОСОБА_6 , призначила зустріч ОСОБА_3 біля станції метро «Майдан Незалежності» у м. Києві, де останню зустрів невстановлений слідством чоловік на ім`я ОСОБА_7 , та запропонував ОСОБА_3 стати формальним засновником та директором суб`єкта підприємницької діяльності за грошову винагороду в розмірі 150 ( сто п`ятдесят) гривень.

В подальшому, 03 вересня 2014 року ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік від станції метро «Майдан Незалежності» на території Печерського району м. Києва по вул. Лютеранській (більш точну адресу не встановлено), усвідомлюючи протиправний характер дій запропонованих їй невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодилася на таку пропозицію, та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надала останньому копію свого паспорту серії НОМЕР_2 , виданий Борзнянським РВ УМВС України в Чернігівській області, 03 липня 2003 року, та реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 , який на підставі цих документів, у невстановлений слідством спосіб, виготовив протокол № 1 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімант Груп» (код ЄДРПОУ 39379906) (далі ТОВ «Сімант Груп»), юридична адреса: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 3, офіс 9, від 03.09.2014, в якому ОСОБА_8 зазначена як співзасновник, ТОВ «Сімант Груп», яке створено на підставі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Цього ж дня, а саме 03.09.2014, ОСОБА_3 , за попередньою змовою групою осіб, під час зустрічі неподалік від станції метро «Майдан Незалежності» в м. Києві із невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_7 , підписала протокол № 1 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906) від 03.09.2014, в який внесені неправдиві відомості про частку у розмірі 50 % ОСОБА_8 у Статутному капіталі ТОВ «Сімант Груп» (код ЄДРПОУ 39379906), що становить 50 грн. (п`ятдесят) на підставі модельного статуту, в який внесені неправдиві відомості, а саме:

- в ст. 3 зазначено мету і предмет діяльності ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906), які фактично ОСОБА_3 виконувати наміру не мала;

- в ст. 5 зазначено, що статутний капітал товариства складає 100 грн., що формується за рахунок внесення грошових коштів та майна Товариства, з яких 50% належить одному з учасників ОСОБА_8 , яка фактично грошових коштів на рахунок товариства до статутного капіталу не вносила та фактично наміру створювати вказане підприємство і бути його учасником не мала, в по-дальшому правами учасника товариства не користувалася та обов`язки учасника товариства не виконувала;

- в ст. 13 зазначено, що виконавчим органом підприємства являється директор товариства, який відповідно до положень статуту здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства;

- на останній сторінці, зазначено «ПІДПИСИ УЧАСНИКІВ», де в надрукованій графі « ОСОБА_8 » проставлено підпис останньої, що засвідчує обізнаність ОСОБА_3 в змісті статуту підприємства.

На час підписання протоколу № 1 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906) від 03.09.2014 на підставі модельного статуту, ОСОБА_3 розуміла, що вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906), оскільки ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи, домовились про те, що директором та власником підприємства буде призначено ОСОБА_3 , а в подальшому, до діяльності ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906), не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906), будуть здійснювати інші особи.

В подальшому, 05.09.2014 вказані документи невстановленою особою було подано до компетентних органів для реєстрації ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906), та цього ж дня проведено державну реєстрацію ТОВ «Сімант Груп», (код ЄДРПОУ 39379906), про що вчинено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 10711020000032584.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 205-1 КК України, як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.

13 жовтня 2015 року між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва ОСОБА_9 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченою ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 205-1 КК України, обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні даного злочину. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 має понести за вчинення вказаного злочину, а саме у виді 3-х років обмеження волі із застосуванням положень ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор та захисник, кожний окремо, в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просили угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в ній міру покарання.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні також просила затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, знайшли своє об`єктивне підтвердження під час підготовчого судового засідання.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 205-1 КК України, згідно із ст. 12 КК України, відноситься до категорії невеликої тяжкості, від якого в даному випадку потерпілих немає.

Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, даних про її особу, обставин, що пом`якшують покарання.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Речові докази, судові витрати та цивільний позов в кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374 та 475 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Затвердити угоду від 13 жовтня 2015 року між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_3 про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі..

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченій.

Суддя ОСОБА_1