Постанова

від 29.10.2010 по справі 10743/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКІЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2010 р. Справа № 2а- 10743/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання - Бондаренко Ю.В., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщені суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Компанія Фортіс" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Компанія Фортіс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати дії Державної податкової інспекції, щодо присвоєння статусу "не визнано, як податкова декларація" до податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Компанія Фортіс" за червень 2010 року та липень 2010 року та до декларації з податку на прибуток підприємства № 8699 від 06.08.2010 року неправомірними.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 19 Конституції України та зазначає, що спірні податкові декларації містять всі реквізити, перелічені абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон 2181), підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою. Щодо податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, позивач зауважує, що при подачі зазначеної декларації було надано лист від 16.08.2010 року за № 16/1 з поясненнями про відсутність печатки на звітності та копію протоколу слідчого відділу УСБУ в Донецькій області від 03.08.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у наданих до справи письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі. Вважає що, позовні вимоги ПП "Компанія Фортіс" є незаконними та необґрунтованими. На підтвердження цього висновку посилається на ч.5 п.4.1.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, наказ ДПА України від 09.04.2010 року № 236, яким введено в дію операцію "Бюджет" щодо підвищення ефективності контрольно-перевірочної роботи, виявлення та руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань та Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затверджений Міністерством юстиції України 09.06.1997 року за № 250/2054. Тому, відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, було прийняте колегіальне рішення присвоїти деклараціям з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року та декларації про прибуток за перше півріччя 2010 року ПП "Компанія Фортіс" статус - "не визнано як податкові декларації" та запропоновано підприємству надати нові податкові декларації з виправленими показниками.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що листом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 09.08.2010 року за № 17014/10/28317 повідомлено ПП "Компанія Фортіс" про те, що декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року від 06.08.2010 року за № 86899, була надана з порушенням п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, та Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143 зі змінами внесеними наказом ДПАУ від 10.12.2003 року № 593, наказом ДПАУ від 20.10.2005 року № 448, а саме: відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації. Тому було запропоновано підприємству надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Листом від 09.08.2010 року за № 17017/10/28317 ДПІ у Київському районі м. Харкова повідомила підприємство про те, що декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року (вх. № 86463 від 05.08.2010 року) була надана з порушенням п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, п. 3.2 Розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1997 року за № 250/2054 зі змінами та доповненнями, а саме: відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації у додатку №5 до декларації. Тому було запропоновано підприємству надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Позивач, з пропозиціями ДПІ не погодився, наголошував на тому, що при формуванні декларації у спеціальній комп'ютерній бухгалтерській програмі вказані вище прокреслення виставляються автоматично.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 18.08.2010 року за № 17709/10/28317 відповідач повідомив підприємство про те, що декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року (вх. № 90980 від 16.08.2010 року), прийнята зі статусом "не визнано, як податкова декларація" згідно з порушенням п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-Ш, п. 3.2 Розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року № 166 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1997 року за № 250/2054 зі змінами та доповненнями, а саме: наявністю обов'язкових реквізитів - звіт не скріплено печаткою. Також, було запропоновано підприємству надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Щодо декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (вх. № 90980 від 16.08.2010 року), яку не було скріплено печаткою, представник позивача під час розгляду справи зауважив на те, що разом з податковою декларацією були надані пояснення щодо відсутності печатки на звітності у зв'язку з виїмкою під час обшуку посадовими особами УСБУ у Донецькі області. Цей факт підтверджено копією протоколу обшуку від 03.08.2010 року та відповіддю на запит суду від 18.10.2010 року № 56/13/3643 за підписом начальника слідчого відділу УСБУ в Донецькій області полковника юстиції ОСОБА_3, з якого вбачається, що печатка ПП "Компанія Фортіс" була вилучена 03.08.2010 року під час обшуку та повернута представнику ПП "Компанія Фортіс" 20.08.2010 року згідно акту прийому-передачі.

Тобто, під час здачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (вх. № 90980 від 16.08.2010 року) - не була скріплена печаткою, у зв'язку з її відсутністю.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п.п. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

За наведених норм Закону, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054.

Положення цього Порядку кореспондуються з вимогами Закону № 2181, а саме, пунктом 4.3. Порядку передбачені аналогічні Закону № 2181-ІІІ підстави для невизнання податкової звітності податковим органом, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 08.04.2003 р. за № 271/7592. Підстави для невизнання податкової звітності податковим органом передбачені Законом № 2181-ІІІ, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З наданих до матеріалів справи декларацій позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року та декларації про прибуток за перше півріччя 2010 року, вбачається, що подані позивачем декларації мають всі необхідні реквізити; підписані посадовою особою позивача та скріплені печаткою.

Декларація позивача з податку на додану вартість за липень 2010 року не скріплена печаткою, у зв'язку з її відсутністю на момент подання декларації, що не є підставою для не подання декларації позивачем та не є підставою для не прийняття її відповідачем.

З заперечень та пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що будь-яких недоліків, передбачених п.п. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, ДПІ у Київському районі м. Харкова у деклараціях позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року та декларації про прибуток за перше півріччя 2010 року відповідно, не зазначено в листах відповідача від 09.08.2010 року № 17014/10/28317, від 09.08.2010 року № 17017/10/28317 та від 18.08.2010 року № 17709/10/28-317.

За наведених обставин та на підставі зазначених правових норм, невизнання декларацій з підстав, що викладені у листах ДПІ, суд вважає неправомірним.

Посилання відповідача на наказ ДПА України від 09.04.2010 року № 236, яким введено в дію операцію В«БюджетВ» на виконання протоколу наради у Прем'єр-Міністра України від 03.04.2010 року та постанови координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010 року щодо підвищення ефективності контрольно - перевірочної роботи, виявлення та руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, наказ ДПА у Харківській області від 15.04.2010 року № 140 В«Про введення в дію операції В«БюджетВ» , наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова № 382 від 16.04.2010 року; протоколи засідань робочої групи щодо виконання операції В«БюджетВ» ДПІ у Київському районі м. Харкова № 28 від 20.07.2010 року, № 39 від 20.08.2010 року, № 31 від 06.08.2010 року не приймаються судом в якості належного обґрунтування правомірності дій відповідача за результатами отримання податкової звітності від платника податків, оскільки не спростовують факту неправомірності дій відповідача в частині невизнання декларацій без підстав, передбачених Законом.

Зазначені протоколи та накази не є нормативно-правовими актами в розумінні закону та не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норм права, зокрема, щодо порядку та підстав невизнання податкової звітності як податкової декларації.

Щодо посилання в письмових запереченнях ДПІ у Київському районі м. Харкова на п.4.3 та п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року № 827, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою Методичні рекомендації носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і, відповідно, не можуть містити норм права, тим більше змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування. Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим фактично встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків. Вказані Методичні рекомендації не проходили державної реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.

При цьому, згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

З огляду на зазначене, податковий орган не може покласти в обґрунтування своїх дій умови невизнання податковою декларацією, додатково у порівнянні з Законом № 2181, встановлені пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З огляду на викладене, вимоги позивача про неправомірність дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій ПП "Фортіс" з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року та декларації про прибуток за перше півріччя 2010 року як податкової звітності з підстав, викладених у листах ДПІ від 09.08.2010 року № 17014/10/28317, від 09.08.2010 року № 17017/10/28317 та від 18.08.2010 року № 17709/10/28-317 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав жодних доказів правомірності власних дій.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В ході розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржувані дії, податкові повідомлення-рішення вчиненні та прийняті без належного обґрунтування та без підстав, передбачених чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія Фортіс" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо присвоєння статусу "не визнано, як податкова декларація" до податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного Підприємства " Компанія Фортіс" ( код 35349265 ) за червень 2010 року, липень 2010 року та до декларації з податку на прибуток підприємства № 8699 від 06.08.2010 року не правомірними.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03 листопада 2010 року

Суддя Котеньов О.Г.