Постанова

від 06.11.2015 по справі 815/2620/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2620/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Кулішенко Є.С.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № НОМЕР_1, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (далі - ДП «Інтегровані логістичні системи») до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 р. № НОМЕР_1, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на 512662,50 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що ДП «Інтегровані логістичні системи» у періоді, що перевірявся мав господарські відносини з ТОВ «Агроветзахист Україна». При проведенні перевірки податковим органом було встановлено, що операції ДП «Інтегровані логістичні системи» з вищевказаним контрагентом не підтверджені первинними документами щодо здійснення транспортування товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач не погоджується з таким твердженням ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області та вказує, що ДП «Інтегровані логістичні системи» надавало при перевірці усі відповідні товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт поставки олії соняшникової до складських приміщень, звідки ця продукція потім позивачем експортувалась, що підтверджується відповідними первинними документами.

Щодо визнання податковим органом договорів, укладених ДП «Інтегровані логістичні системи» з ТОВ «Агроветзахист Україна» фіктивними, позивач зауважує, що відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Оскільки судом не приймалося рішення щодо недійсності правочинів позивача з ТОВ «Агроветзахист Україна», такий висновок ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області є помилковим та безпідставним.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 107-109 т. 1), в яких зазначив, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.10.2014 р. № 544 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Інтегровані логістичні системи» (код ЄДРПОУ - 32012483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агроветзахист Україна» (код ЄДРПОУ - 36956342) за період з 01.02.2014 р. по 31.03.2014 р. та відображення результатів даних операцій в податковій звітності за 2014 р. За результатами даної перевірки відповідачем було складено акт від 18.11.2014 р. № 2145/22/338458934.

Відповідач вказує, що в ході проведення перевірки посадовим особам ДП «Інтегровані логістичні системи» було вручено запит від 22.10.2014 р. № 12814/10/15-09-22-10-13 щодо надання до перевірки документів, що підтверджують факти перевезення товару (олії соняшникової) від ТОВ «Агроветзахист Україна», але позивачем зазначені документи до перевірки не були надані. У зв'язку з цим відповідач зробив висновок про відсутність підтвердження факту транспортування товару згідно господарської операції з ТОВ «Агроветзахист Україна».

Крім того, відповідач отримав податкову інформацію, а саме, акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2014 р. № 497/22-03/36956342 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Агроветзахист Україна» (код ЄДРПОУ - 36956342) по взаємовідносинам з ТОВ «Сапсан Юг» (код ЄДРПОУ - 34059455), ТОВ «Миколаїв енергосервіс» (код ЄДРПОУ - 35889731) та ТОВ «ВКМ Груп» (код ЄДРПОУ - 37062523) з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з ПДВ з 01.02.2014 р. по 31.03.2014 р.», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Агроветзахист Україна» при придбанні товарів у ТОВ «Сапсан Юг», ТОВ «Миколаїв енергосервіс» та ТОВ «ВКМ Груп» та продажу товарів ДП «Інтегровані логістичні системи», ДП «Пі Джі Трейд», які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги ДП «Інтегровані логістичні системи» безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

20.10.2015 р. за № 26550/15 до суду надійшла заява від ДП «Інтегровані логістичні системи» з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження (а.с. 45 т. 2), а також 29.10.2015 р. за № 27805/1 до суду надійшло клопотання ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області з проханням розглянути справу за відсутністю представника відповідача у порядку письмового провадження (а.с. 53 т. 2).

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Так, відповідно до п. 2.3 акту перевірки ДП «Інтегровані логістичні системи» зареєстроване як юридична особа у Біляївській районній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.07.2002 р. № 04057095Ю0010481.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.07.2002 р. за № 16, станом на день підписання акту перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області.

ДП «Інтегровані логістичні системи» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.05.2003 р. № 21510613.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 22.10.2014 р. по 11.11.2014 р. на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.10.2014 р. № 544 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Інтегровані логістичні системи» (код ЄДРПОУ - 32012483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агроветзахист Україна» (код ЄДРПОУ - 36956342) за період з 01.02.2014 р. по 31.03.2014 р. та відображення результатів даних операцій в податковій звітності за 2014 р., за результатами якої було складено акт від 18.11.2014 р. № 2145/22/338458934 (а.с. 11-24 т. 1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ДП «Інтегровані логістичні системи» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 341775 грн., в т.ч. по періодам: березень 2014 р. - 241396 грн., червень 2014 р. - 100379 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 р. № НОМЕР_1, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 341775 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з цього податку у сумі 170887,50 грн. (а.с. 25 т. 1).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від 09.02.2015 р. № 10/15-32-10-02-07, прийнятим ГУ ДФС в Одеській області (а.с. 26-32т. 1), та рішенням про результати розгляду скарги від 21.04.2015 р. № 8315/6/99-99 10-01-01-25, прийнятим ДФС України (а.с. 33-36 т. 1), оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 р. № НОМЕР_1, прийняте ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

У лютому 2014 р. між ДП «Інтегровані логістичні системи» (покупець) та ТОВ «Агроветзахист» (постачальник) укладено договір поставки від 20.02.2014 р. № 20140220, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється за договором є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Розділом 2 зазначеного договору передбачено, що якість товару повинна відповідати ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних в специфікації (а.с. 56-59 т. 1).

До даного договору додаються специфікації із визначенням товару, його одиниці виміру, кількості та вартості: № 1 від 20.02.2014 р., № 2 від 27.02.2014 р., № 3 від 07.03.2014 р., № 4 від 10.03.2014 р., № 5 від 10.03.2014 р., № 6 від 21.03.2014 р.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано:

акти прийому-передачі товару: від 22.03.2014 р. № 6, від 10.03.2014 р. № 5, від 10.03.2014 р. № 4, від 27.02.2014 р. № 2, від 22.02.2014 р. № 1;

видаткові накладні: від 22.03.2014 р. № 9, від 11.03.2014 р. № 8, від 11.03.2014 р. № 7, від 07.03.2014 р. № 6, від 27.02.2014 р. № 5, від 22.02.2014 р. № 4;

товарно-транспортні накладні від 21.03.2014 р. № 0021, від 04.03.2014 р. № 101604, від 09.03.2014 р. № 000184, від 09.03.2014 р. № 000175, від 25.02.2014 р. № 000152, від 25.02.2014 р. № 000149, від 21.02.2014 р. № 105769, від 20.02.2014 р. № 000136;

податкові накладні: від 22.03.2014 р. № 6, від 11.03.2014 р. № 3, від 27.02.2014 р. № 2, від 22.02.2014 р. № 1, від 11.03.2014 р. № 2, від 07.03.2014 р. № 1.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання вищезазначеного договору в межах господарської діяльності між ДП «Інтегровані логістичні системи» та його контрагентом ТОВ «Агроветзахист Україна» з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Так, відповідач у наданих до суду запереченнях зазначив, що до перевірки ДП «Інтегровані логістичні системи» не надано документального підтвердження транспортування товару, отриманого від ТОВ «Агроветзахист Україна», проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача, адже позивачем до суду надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні про транспортування олії соняшникової нерафінованої від місця знаходження її виробника до відповідного пункту призначення.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивач придбавав олію соняшникову нерафіновану у контрагента ТОВ «Агроветзахист Україна» для виконання своїх зобов'язань перед нерезидентом ТОВ «Зерноекспорт» відповідно до контракту від 12.12.2013 р. № Е21/13 (а.с. 37-45 т. 1). В свою чергу, ТОВ «Агроветзахист Україна» для виконання своїх зобов'язань перед ДП «Інтегровані логістичні системи» укладало договори купівлі-продажу з виробниками продукції ПП «Квадро», ТОВ «ВКМ Груп», ТОВ «Сапсан Юг». Як вбачається з товарно-транспортних накладних перевезення олії соняшникової замовляли виробники продукції ТОВ «Сапсан Юг», ТОВ «ВКМ Груп» і відповідний товар був доставлений на термінали «Терминал-Укрпищесбітсірье» (м. Миколаїв), ОСОБА_1, вул. Індустріальна, 6, с. Візирка, Комінтернівський район, Одеська обл., отже ТОВ «Агроветзахист виконало свої зобов'язання перед ДП «Інтегровані логістичні системи», а останнє виконало своє зобов'язання перед ТОВ «Зерноекспорт» щодо транспортування та доставки товару.

Таким чином,суд приходить до висновку, що надані ДП «Інтегровані логістичні системи» товарно-транспортні накладні відповідають зазначеним законодавчим вимогам, отже підтверджують належним чином здійснення транспортування товару від ТОВ «Агроветзахист Україна».

Крім того, суд бере до уваги, що на запит ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.10.2014 р. № 12814/10/15-09-22-10-13 щодо надання документів про транспортування товару, отриманого від ТОВ «Агроветзахист Україна» позивач надав відповідь із копіями первинних документів, у т.ч. товарно-транспортних накладних (а.с. 166 т. 1). Про отримання ДПІ зазначеного листа свідчить підпис представника ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області. Проте, відповідачем при складанні акту перевірку зазначене не було взято до уваги.

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено інших належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Висновок ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області щодо відсутності об'єктів оподаткування ТОВ «Агроветзахист Україна» при продажі товарів ДП «Інтегровані логістичні системи», ДП «Пі Джі Трейд», які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України не є беззаперечним та не може прийматися судом до уваги.

Так, позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що ДП «Інтегровані логістичні системи» придбавало у ТОВ «Агроветзахист Україна» олію соняшникову нерафіновану.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд бере до уваги, що олія соняшникова нерафінована закупалася позивачем для подальшого її експорту ДП «Інтегровані логістичні системи», у зв'язку з чим останнє замовляло послуги митних брокерів на відповідних терміналах. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи митно-брокерськими договорами, актами виконаних робіт, відповідними рахунками.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Проте, позивачем надані всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Агроветзахист Україна», що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 18.11.2014 р. № 2145/22/338458934.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичність та реальність господарських операцій з ТОВ «Агроветзахист Україна» у періоді, що перевірявся, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014 року № НОМЕР_1.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин