Ухвала

від 03.11.2015 по справі 804/5214/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/60720/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014

у справі № 804/5214/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Девелопмент"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рітейл Девелопмент» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ПрАТ «Енергопромбуд» за періоди у травні 2010 року, у червні 2010 року та у серпні 2010 pоку, з ТОВ «Самара-Люкс» за періоди у вересні 2010 року, у жовтні 2010 року, у серпні 2010 року, у липні 2010 року та у червні 2010 pоку, з ТОВ «Санріз» за періоди у серпні 2010 року та у вересні 2010 pоку, з ТОВ «Торгтехніка» за період у жовтні 2010 року, з ТОВ «Добробут» за період у жовтні 2010 року та у листопаді 2010 року та з ТОВ «Капіталінвест Груп» у травні 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.06.2013 №556/150/34735704, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Рітейл- Девелопмент» занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 890 949,70 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 №0001671520, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 258 425,00 грн., в тому числі сума податкового зобов'язання - 1 890 950,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 367 475,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - АТЗТ «Енергопромбуд»; ТОВ «Самара-Люкс»; ТОВ «Торгтехніка»; ТОВ «Добробут»; ТОВ «Капіталінвест груп», на виконання умов договорів підряду та надання послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними; реєстрами виданих та отриманих податкових накладних; платіжними дорученнями.

У зв'язку з тим, що контрагентами позивача виконувались роботи, здійснення яких підлягає ліцензуванню, вони мали відповідні ліцензії на виконання ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури: АТЗТ «Енергопромбуд» - АВ512507; ТОВ «Самара-Люкс» - АВ514789; ТОВ «Торгтехніка» - АГ573413; ТОВ «Добробут» - АВ587672; ТОВ «Капіталінвест груп» - АВ558549. Ліцензії дають право на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та мали відповідні свідоцтва.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль