Ухвала

від 03.11.2015 по справі 826/14997/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/5604/15, К/800/12985/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

та представників сторін:

від позивача - Муха М.С.,

від відповідача - Шило М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015

та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015

у справі № 826/14997/14

за позовом Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски"

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 № 0001364201, № 0001374201 та № 0001384201.

24.02.2015 Київським апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою присуджено з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 308,00 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 та додаткову постанову від 24.02.2015, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2014.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «УДЦТС «Ліски» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «БСЕ», ТОВ «ТД «Євротєх», ТОВ «Торговий дім Грейф», ТОВ «Універсал. Сервіс.», ТОВ «АББА Буд Сервіс» по податку на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за грудень 2011 року, березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 24.06.2014 № 674/28-10-42-10/01069755, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 08.07.2014 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001364201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 883 327,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 505 907,00 грн.; № 0001374201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 597 088,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 149 272,00 грн.; № 0001384201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 689 500,00 грн. та нараховано фінансові санкції у розмірі 422 375,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами - ТОВ «БСЕ», ТОВ «ТД «Євротєх», ТОВ «Торговий дім Грейф», ТОВ «Універсал. Сервіс.», ТОВ «АББА Буд Сервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Разом з тим, посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача правомірно не прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушень, встановлених документальною позаплановою перевіркою позивача, на підставі чого судом правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме щодо прийняття додаткової ухвали про стягнення судового збору, колегією суддів відхиляються, оскільки, відповідно до ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру та за подання апеляційної скарги на рішення суду, складає 7 308,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3114 від 18.09.2014, № 3919 від 31.10.2014.

Таким чином, апеляційним судом правомірно прийнято додаткову постанову, якою присуджено з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 308,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційних скаргах, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль