Постанова

від 30.03.2007 по справі 16/1817-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/1817-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" березня 2007 р.                                                     Справа № 16/1817-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Гансецького В.П.

при секретарі Байдала І.Г.

за участю представників сторін

від позивача Слободяник П.В., дов.№ 2-00/192 від 10.01.07р.

від відповідача Ковальчук О.П., дов.№ 17/175 від 08.02.07р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції (м.Житомир)  

до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області (м.Житомир)

про визнання рішення №297 від 08.12.2006р. нечинним

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним рішення № 297 від 08.12.06р. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про застосування економічних санкцій у вигляді вилучення у позивача в дохід Державного бюджету України 177392,58грн. необгрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу в сумі 354785,16грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з викладених в ньому підстав. Зокрема зазначив, що відповідач необгрунтовано та протиправно визначив як отриману позивачем 20% націнку за надані, згідно затверджених тарифів, послуги. Позивач вважає, що при наданні послуг за затвердженими постановою КМУ від 27.08.03р. № 1351 тарифами, він обгрунтовано отримував від споживачів його послуг 20% податку на додану вартість. Свою позицію позивач обгрунтував тим, що він так діяв на підставі роз'яснення Державної податкової інспекції України, яка, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є контролюючим органом, який має право надавати такі роз'яснення.

Стосовно надання платних послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, які можуть надаватись за плату, встановлених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544, позивач вважає, що даний перелік не є вичерпним і позивач, відповідно до Цивільного кодексу України, як самостійна юридична особа, не позбавлений права укладати незаборонені законодавством угоди про надання окремих послуг за плату. Вказує також, що відповідно до свого Статуту він вправі здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавстом.

Стосовно визначення відповідачем як необгрунтовано одержану виручку внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 662 від 11.05.06р., якою внесені зміни до тарифів, встановлених постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р., позивач зазначив, що ним надавались послуги до 31.05.06р. за тарифами згідно постанови № 1351, оскільки постанова № 662 була оприлюднена в газеті "Урядовий кур'єр" тільки 31.05.06р.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що висновок відповідача щодо набрання чинності постановою № 662 з моменту її прийняття, тобто з 11.05.06р., є таким, що суперечить Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності", оскільки пункт 5 даного Указу встановлює, що акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Відповідач у відзиві від 08.02.07р. № 17/177 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, просили в позові відмовити. Зокрема зазначили, що позивачем протиправно отримувались від споживачів його послуг додаткові кошти у вигляді 20% націнки, яку позивач безпідставно вважає податком на додану вартість, оскільки в затверджених тарифах ПДВ вже включений.

Стосовно надання платних послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, які можуть надаватись за плату, встановлених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544, відповідач зазначив, що даний перелік для санепідемстанцій є вичерпним, оскільки, в іншому випадку втрачається сенс у його нормативному встановленні.

Стосовно набрання чинності постановою КМУ № 662 від 11.05.06р., позивач посилається також на п.5 вказаного Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97, який визначає, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач повинен був з 11 травня 2006 року надавати послуги за тарифами, встановленими постановою КМУ від 11.05.06р. № 662.  

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області була проведена перевірка на предмет дотримання законодавства при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються позивачем - Житомирською міською санітарно-епідеміологічною станцією за період з 01.01.05р. по 01.11.06р., за наслідками якої складено Акт від 21.11.06р. (а.с.10-16).

На підставі проведеної перевірки відповідачем було прийняте рішення № 297 від 08.12.06р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в дохід державного бюджету 177392,58грн. необгрунтовано отриманої виручки та стягнення штрафу в сумі 354785,16грн. (а.с.9).

Господарський суд вважає, що зазначене рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області частково не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.    

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. № 507-ХІІ, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні  і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін  і  тарифів. При   цьому   контролюється   правомірність   їх  застосування  та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст.14 того ж Закону, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін   підлягає  вилученню в  доход  відповідного  бюджету  залежно   від   підпорядкованості підприємства,  організації.  Крім  того,  в   позабюджетні   фонди місцевих   Рад   стягується   штраф    у    двократному    розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

Відповідно до Інструкції "Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних санкцій) органами державного контролю за цінами", затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.01р. за № 1047/6238, цю  Інструкцію  розроблено  відповідно  до  вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів  України  від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів,  які визначають  порядок  формування, установлення   та   застосування   цін  (тарифів)  і  встановлюють відповідальність за його порушення (пп.1.1).

Дія цієї Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої  влади,  Раду  міністрів  Автономної  Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності,  організаційно-правових форм  і  підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання) (пп.1.2).

Відповідно  до Закону України "Про ціни і ціноутворення" необгрунтовано  одержана підприємством,  організацією сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням  штрафу   у   двократному   розмірі   необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю (пп.1.3).

Підставою  для  застосування  економічних   санкцій   за порушення   державної   дисципліни   цін  є  одержання  суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного  в  періоді,  що  перевіряється,  порядку  встановлення та застосування  цін  і  тарифів,  які   регулюються   уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пп.1.4 Інструкції, порушеннями порядку встановлення і застосування цін,  за  які накладаються економічні санкції, є, крім інших:

нарахування непередбачених законодавством націнок  до  цін  і тарифів, що регулюються;

застосування вільних цін  (тарифів)  на  продукцію  (послуги, роботи)   за   умови   запровадження  для  них  режиму  державного регулювання;

застосування цін  (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які     не     передбачені     визначеними нормативно-правовими  актами,  що  встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

застосування цін  і  тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є  порушення  суб'єктами  господарювання  вимог  спеціальних  норм законодавства   з   питань   ціноутворення,   якими   запроваджено регулювання  цін  (тарифів),  зокрема формування,  установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних (пп.1.5).

Наведені норми права регулюють та підтверджують повноваження відповідача щодо контролю за дотриманням позивачем законодавства про ціни та ціноутворення та щодо підстав для прийняття оспорюваного рішення.

Стосовно спірного питання щодо податку на додану вартість (як вважає позивач) або непередбаченої законодавством націнки (як вважає відповідач), суд зазначає наступне.

ВІдповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.03р. № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", затверджено тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санепідемслужби.

В зазначеній постанові № 1351 не вказано, що тарифи встановлюються з або без податку на додану вартість (ПДВ).

Суд вважає, що ПДВ включений в дані тарифи з наступних підстав.

Відповідно до пп. 4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.0497р. № 168/97-ВР, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи  з  їх  договірної  (контрактної)  вартості, визначеної  за вільними цінами,  але не нижче за звичайні ціни,  з урахуванням    акцизного    збору,    ввізного     мита,     інших загальнодержавних  податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів), згідно із законами України з  питань  оподаткування  (за  винятком податку на додану вартість,  а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається  до  ціни  товарів  (послуг)).

Як вбачається з листа Міністерства охорони здоров'я України від 18.03.05р. № 05-20/306, адресованого Державній інспекції з контролю за цінами, останній направлено пояснювальну записку до проекту постанови КМУ "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", аналіз регуляторного впливу, інформаційно-аналітична довідка до проекту вказаної постанови КМУ, довідка про погодження проекту даної постанови та калькуляція на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санепідемслужби (а.с.75-86).

З вказаних документів видно, що при визначенні тарифів податок на додану вартість врахований, тобто включений в остаточну вартість послуги або роботи.

Даний висновок підтверджується також листом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.12.04р. № 32/6-6/5549-10, з якого видно, що з матеріалів, які надавались Мінекономіки для погодження постанови КМУ від 27.08.03р. № 1351, встановлено, що тарифи розраховані та затверджені з урахуванням заробітної плати та нарахувань на неї, матеріальних і накладних витрат на розвиток установ та закладів державної санепідемслужби в розмірі 10 відсотків і податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків, згідно законодавства, що підтверджується наданими при перевірці супровідними до проекту постанови Уряду документами, а також затвердженими на рівні запропонованих Міністерством охорони здоров'я тарифів, які погоджено Міністерством економіки (а.с.87).

З вказаних підстав суд не застосовує, надане в межах визначених законодавством повноважень, роз'яснення ДПА України від 15.09.03р. № 8101/5/15-2416, так як воно суперечить фактичним обставинам справи та його не можна вважати правомірним, оскільки питання визначення структури ціни не відноситься до компетенції ДПА України (а.с.43,44).

Разом з тим, як вбачається з оспорюваного рішення, інспекція з контролю за цінами, визначила період нарахування позивачем непередбаченої націнки у розмірі 20%, починаючи з 01.11.05р. по 10.05.06р.

Зазначений період визначений відповідачем всупереч ст.250 Господарського кодексу України, яка встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як видно з оспорюваного рішення від 08.12.06р. та акта перевірки від 21.11.06р. санкції застосовані в межаж шестимісячного строку від дня виявлення порушення але більше одного року від дня порушення позивачем відповідних правил.

Тобто, інспекцією безпідставно враховано в загальну суму, що підлягає вилученню 20% націнки за листопад 2005 року в розмірі 21494,00грн., оскільки один рік назад від прийнятого рішення буде грудень 2005 року.

Стосовно наданих позивачем платних послуг за період з 01.11.05р. по 10.05.06р., які не передбачені переліком робіт і послуг, які виконуються і надаються за плату, затверджених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544 суд погоджується з позицією відповідача по даному питанню у зв'язку з наступним.

Частиною третьою ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94р. № 4004-ХІІ визначено перелік робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та  епідемічного  благополуччя,  що  не  відносяться  до  медичної допомоги населенню, кошти за виконання яких установи  та заклади  державної  санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують до спеціального фонду державного  бюджету.

Цією ж ст.35 Закону, визначено, що заклади санепідеслужби можуть виконувати і інші види робіт і послуг, але за переліком,  визначеним  Кабінетом Міністрів України. Також вказано, що оплата зазначених   послуг   здійснюється   за   тарифами  та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

ВІдповідно до ст.4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90р. № 507-ХІІ,    Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення  в  республіці  державної політики цін;      визначає  перелік  продукції,  товарів  і  послуг,   державні фіксовані та регульовані  ціни  і  тарифи  на  які  затверджуються відповідними    органами   державного   управління,   крім   сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в  галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю  за цінами (тарифами).

Відповідно до ст.6 того ж Закону, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст.7 того ж Закону, вільні ціни і тарифи встановлюються на  всі  види  продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється  державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст.8 того ж Закону, державне  регулювання  цін  і  тарифів  здійснюється   шляхом встановлення:  державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або  граничних  відхилень  від  державних фіксованих цін і тарифів.      В разі  надмірного  зростання  цін,  раніше  виведених  з-під контролю  за  рішенням  Кабінету  Міністрів  України,   виконавчих комітетів    обласних,     міських     (міст     республіканського підпорядкування)  Рад,  допускається   тимчасове   повернення   до державного регулювання цін і тарифів. Урядом  України  можуть  вводитись  інші  методи   державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст.9 того ж Закону, державні  фіксовані  та    регульовані    ціни    і    тарифи встановлюються на ресурси, які справляють  визначальний  вплив  на загальний рівень і динаміку цін, на товари  і  послуги,  що  мають вирішальне соціальне значення, а  також  на  продукцію,  товари  і послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах,    що займають  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку. Державні  фіксовані  та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними  органами  України.  

Враховуючи, що санепідемстанції при наданні своїх специфічних послуг займають монопольне (домінуюче) становище в економіці України, Кабінетом Міністрів України для них вищезгаданими постановами № 1544 від 15.10.02р., № 1351 від 27.08.03р. та № 662 від 11.05.06р. запроваджено державне регулювання цін та тарифів та визначено перелік робіт і послуг, які можливо надавати за плату.

В цьому й полягає державне регулювання щодо надання платних послуг закладами державної санепідемслужби, як певними монополістами, що займають домінуюче становище на ринку.   

Тому, суд вважає позицію позивача - щодо наявності у нього прав, як юридичної особи, надавати будь-які роботи та послуги, що не входять до визначеного Урядом переліку на підставі цивільно-правових угод відповідно до Цивільного кодексу України такою, що суперечить вищенаведеному чинному законодавству.

Тобто, суд погоджується з відповідачем, що вказаний перелік робіт і послуг, що можуть надаватись за плату, для установ та закладів державної санепідемслужби є вичерпним.

Що стосується посилань позивача на його статут, яким йому дозволяється здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством, то суд вважає, що такою діяльністю може бути будь-яка не заборонена законодавством діяльність, але яка не підпадає під сферу державного регулювання.

З врахуванням вимог ст.250 ГК України, суд, з тих же зазначених вище підстав, вважає, що відповідачем безпідставно враховано в загальну суму, що підлягає вилученню за надання платних послуг, які не передбачені переліком за листопад 2005 року в розмірі 3163,02грн.

Стосовно спірного питання щодо набуття чинності постановою КМУ від 11.05.06р. № 662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02р. № 1544 і від 27.08.03р. № 1351" і , як наслідок, щодо спірного питання за якими тарифами позивач повинен був надавати послуги (виконувати роботи), суд частково погоджується з позицією позивача з таких підстав.

Зазначена постанова КМУ № 662 від 11.05.06р. опублікована (вперше офіційно оприлюднена) в газеті "Урядовий кур'єр" № 100 від 31.05.06р. (а.с.88).

Відповідно до п.5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.97р. № 503/97, нормативно-правові   акти   Кабінету   Міністрів   України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.  Акти  Кабінету Міністрів України,  які  визначають  права  і  обов'язки громадян, набирають чинності не раніше  дня  їх  опублікування  в  офіційних друкованих виданнях.

Суд погоджується з позивачем щодо того, що постанова № 662 від 11.05.06р. визначає права та обов'язки громадян, тобто, що встановлені нею тарифи безпосередньо стосуються громадян, оскільки визначають як право так і обов'язок громадянина сплатити за отриману послугу саме ту суму, яка зазначена в затвердженому тарифі (прейскуранті). В даному випадку, будь-який громадянин має тільки одну альтернативу - або погодитись з даними тарифами, сплатити встановлену ціну і отримати послугу або відмовитись платити за даними тарифами і не отримати послуги.

Таким чином, висновок інспекції щодо набуття чинності постановою № 662 від 11.05.06р. з моменту її прийняття, - судом кваліфікується як безпідставний і такий, що суперечить зазначеному Указу.

Разом з тим, суд не погоджується з висновком позивача щодо того, що зазначена постанова повинна застосовуватись з 01.06.06р. згідно Наказу Головного державного санітарного лікаря Житомирської області від 31.05.06р. (а.с.28), оскільки цей Наказ суперечить вищезгаданому Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97.  

У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідачем безпідставно враховано в загальну суму, що підлягає вилученню у позивача за надання платних послуг в період з 11.05.06р. по 31.05.06р. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.03р. № 1351 вартість наданих послуг в розмірі 3780,19грн.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення відповідача № 297 від 08.12.06р. про застосування економічних санкцій до Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін частково суперечить чинному законодавству.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково - рішення № 297 від 08.12.06р. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області визнається нечинним в частині вилучення в дохід державного бюджету 28437,21грн., з яких 21494,00грн. отриманої виручки внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до затверджених тарифів за листопад 2005 року, 3780,19грн. отриманої виручки за послуги, надані згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.03р. № 1351, 3163,02грн. наданих послуг не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату за листопад 2005 року і, як наслідок, стягнення штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки, що становить 56874,42грн. (28437,21 х 2).

В решті позову відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати в розмірі 03,40грн. судового збору підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-     

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним рішення № 297 від 08.12.06р. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області, 10014, м.Житомир, майдан Рад 2, ідентифікаційний код 13578077 про застосування економічних санкцій до Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення в дохід державного бюджету 28437,21грн., з яких 21494,00грн. отриманої виручки внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до затверджених тарифів за листопад 2005 року, 3780,19грн. отриманої виручки за послуги, надані згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.03р. № 1351, 3163,02грн. наданих послуг не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату за листопад 2005 року та стягнення штрафу в сумі 56874,42грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції, 10002, м.Житомир, вул.Гагаріна 55, ідентифікаційний код 05395983 - 03,40грн. судового збору.

Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       Гансецький В.П.  

       Дата виготовлення постанови в повному обсязі 02.04.07р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам.