Постанова

від 15.03.2007 по справі 2/2363

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" березня 2007 р.                                                          

Справа № 2/2363

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Шкляр Л.Т.

суддів:                                                                       

Гулової А.Г.

Пасічник С.С.

при

секретарі                                                            Павловській

Л.П. ,

за

участю відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1

та  представників сторін:

від

позивача:     Невисевича М.В. -

представника за довіреністю від 12.03.2007р.;

від

відповідача: ОСОБА_2 -  представника за

довіреністю від 28.09.2005р.,

розглянувши

апеляційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки

"Кооперативний ринок", м. Коростишів

на

рішення господарського суду Житомирської області

від

"09" листопада 2006 р. у справі № 2/2363 ( суддя Тимошенко

О.М. )

за

позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний

ринок", 

м.

Коростишів 

до

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Коростишів

про

стягнення 9000 грн. боргу по орендній платі та 593 грн. пені ( згідноіз заявою

про 

збільшення

позовних вимог ),  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.2006

р.у справі №2/2363 позов задоволено частково : стягнуто з приватного підприємця

ОСОБА_1 ( м. Коростишів ) на користь підприємства Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" ( м. Коростишів )

- 4500 грн. заборгованості по орендній платі;

- 141,85 грн. пені;

- 57,10 грн.  витрат на

оплату інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу;

- 49,36 грн. витрат на оплату мита.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач у справі подав

апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати в частині відмови в

стягненні боргу за січень-вересень включно 2006 р. в сумі 4500 грн.,

нарахованої пені 451 грн. 15 коп. та пропорційної сплати судових витрат з

підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким стягнути з

відповідача 4500 грн. боргу, 451 грн.15 коп. пені.

В апеляційній скарзі позивач зазначив таке :

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач в

своїй претензії заперечував проти укладення договору, так як позивач пропонував

укласти договір на 2006 р.;

- місцевим судом не враховано, що оскільки відповідач торгові

місця не звільнив та продовжує їх використовувати, договір фактично вважається

поновленим на строк, який раніше був встановлений договором, тобто до

31.12.2006 р.;

-   безпідставною є відмова

суду в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по

орендній платі та пені за період січень - вересень 2006 р.;

-  скаржник вважає, що

судові витрати слід покласти на відповідача у повному обсязі, а тому

господарський суд Житомирської області невірно вирішив питання розподілу

судових витрат, поклавши їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних

вимог.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу

підтримав.

Відповідач у засіданні та в письмових запереченнях від 07.03.2007

р. на апеляційну скаргу, а також його представник у засіданні суду повідомили,

що у позивача були відсутні законні підстави заявляти вимогу про стягнення

заборгованості по орендній платі та, відповідно, пені за період січень-вересень

2006 р., оскільки він не мав прав володіння та розпорядження земельною

ділянкою, на якій знаходяться торгівельні місця, так як  вказана земельна ділянка є об"єктом

оренди за договором, укладеним відповідачем з Коростишівською міською радою,

від імені та за дорученням якої діє комунальне підприємство

"Коростишівський міський ринок". Відповідач та його представник

просили оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без

задоволення.

Заслухавши пояснення відповідача та представників сторін,

розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд

вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2005 р. між сторонами був

укладений договір оренди НОМЕР_1 строком на один рік ( з 01.01.2005 р. по

31.12.2005 р. ), згідно з яким позивач зобов"язувався передати у тимчасове

платне користування торгові місця ІНФОРМАЦІЯ_1 пром. група площею : 16,6; 16,7;

16,7 кв.м. за адресою : м. Коростишів, вул.Шевченка, 40, а відповідач

зобов"язувався прийняти  торгові

місця та сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати становить 500

грн. на місяць, яку відповідач зобов'язаний сплачувати наперед не пізніше 5

числа.

В порушення вищезазначеної умови договору відповідач свої

зобов'язання по сплаті орендної плати належним чином не виконав, з квітня 2005

р. припинив сплачувати орендні платежі. Докази, що свідчать про протилежне, в

матеріалах справи відсутні.

Згідно з уточненим розрахунком позивача борг відповідача за період

з квітня 2005р. по вересень 2006р. становить 9000 грн.

Як вже зазначалось вище, договір укладено на строк до 31.12.2005

р.

Відповідно до п. 4.2 договору орендар має право відмовитись від

торгового місця, попередивши орендодавця у письмовому вигляді у термін одного

місяця.

В направленій відповідачу претензії №49 від 16.01.06р. позивач

зазначив, що строк дії договору закінчився 31.12.05 р. та висловив пропозицію

заключити новий договір оренди на 2006р. або звільнити торгове місце.

Отже, наймодавець вимагав повернути йому майно, що за умови

закінчення строку дії договору є підставою для його припинення.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що

укладення нового договору ( саме про це йшлося у згаданій вище претензії ) - це

не одне й те ж саме, що поновлення уже укладеного договору на той самий строк і

на тих самих умовах.

З врахуванням викладеного судова колегія розцінює претензію

позивача як фактичне заперечення проти поновлення договору від  01.01.2005 р. на новий строк.

В своїй відповіді від 07.02.06 р. на претензію відповідач

відмовився від укладення з позивачем нового 

договору оренди на 2006р.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує

користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності

заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на

строк, який був раніше  встановлений

договором.

З огляду на вищенаведене судова колегія дійшла висновку, що так як

позивач заперечив проти продовження дії договору, то строк дії договору  закінчився 31.12.05р.

Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги в частині

стягнення  заборгованості по орендній

платі за період дії договору, тобто з квітня по грудень 2005р.

Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції.

Розмір боргу за вищевказаний період становить 4500 грн.

Враховуючи наведене, безпідставними є твердження скаржника про

помилковість  висновку суду першої інстанції

щодо наявності заперечень позивача та твердження скаржника про обґрунтованість

позовних вимог в частині стягнення боргу по орендним платежам за період січень

- вересень 2006 р.

Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає за необхідне

зазначити, що оскаржене рішення в частині стягнення основного боргу законне і

обґрунтоване.

Із матеріалів справи вбачається, що крім стягнення основного

боргу, позивач просив також стягнути з відповідача 593 грн. пені за

несвоєчасне  проведення розрахунку по

орендній платі за період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року.

З приводу цієї вимоги судова колегія вважає за необхідне зазначити

таке.

Оскільки договір припинив дію 31.12.05 р. ( про що йшлося вище ),

вимога про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за січень -

вересень 2006 року є безпідставною.

Вимога ж про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати

за жовтень -грудень 2005 року підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3.2 Договору сторони узгодили, що орендна

плата сплачується наперед не пізніше 5-го числа.

Пунктом   6.1   Договору 

сторони   передбачили   відповідальність  за 

несвоєчасну  сплату орендної плати

у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені не може

перевищувати подвійної облікової ставки  

Національного   банку України, що

діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування

штрафних санкцій (якою є пеня) припиняється через шість місяців від дня, коли

зобов'язання мало бути виконано.

В оскарженому рішенні зазначено, що розмір пені, яка стягується з

відповідача на користь позивача (в межах періоду, який заявлений в позові) буде

становити     141,85 грн., в тому числі:

-          за прострочення

орендної плати за жовтень 2005 року 47,37 грн.

(500грн.х9,5%х2 : 365 днів х 182 дні = 47,37 грн.)

-          за прострочення

орендної плати за листопад 2005 року 47,11 грн.

(500грн.х9,5%х2: 365 днів х 181 день = 47,11 грн.)

- за прострочення орендної плати за грудень 2005 року 47,37 грн.

(500грн.х9,5%х2 : 365 днів х 182 дні = 47,37 грн.)

Судова колегія погоджується з таким розрахунком суду першої

інстанції та вважає, що останній правомірно стягнув з відповідача на користь

позивача 141,85 грн. пені, а також вірно вирішив питання розподілу судових

витрат, поклавши їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене оскаржене рішення законне і обґрунтоване,

відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, а тому не можуть

бути враховані апеляційним судом.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його

слід залшити без змін, а скаргу - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09

листопада                  2006 року у

справі №2/2363 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", м. Коростишів

- без задоволення.

2. Матеріали справи №2/2363 повернути до господарського суду

Житомирської області.

Головуючий

суддя                                                                

Шкляр Л.Т.

судді:

Гулова А.Г. 

                            Пасічник С.С. 

Віддрук.

4 прим.:

-----------------------

1

- до справи

2,3

- сторонам

4

- в наряд