Ухвала

від 20.10.2015 по справі 20/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Леніна, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

20.10.2015р. Справа № 20/160

Суддя Ніколаєва Л.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р.

по справі № 20/160

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго»

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

про стягнення 28429110,28 грн.

за участю учасників процесу:

від скаржника (відповідача): не з'явився

від позивача: не з'явився

від органу ДВС України: ОСОБА_2, за довіреністю № 20-22/172 від 28.04.2015р.

В С Т А Н О В И В:

20.08.2015р. за вх. № 8239/15 господарський суд одержав скаргу КП «Компанія «Вода Донбасу» на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України, згідно з якою скаржник (відповідач) просить суд визнати незаконною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України щодо закінчення виконавчого провадження від 26.07.2011р. за № 27769737; зобов'язати Департамент державної виконавчої служби України скасувати всі заходи примусового виконання наказу 20/160 щодо накладення арешту на кошти КП «Компанія «Вода Донбасу»; зобов'язати Департамент державної виконавчої служби України винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 27769737 з посиланням на те, що сума боргу по справі № 20/160 сплачена у добровільному порядку шляхом укладання договору №517Е/32 від 27.06.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 та платіжним дорученням №1 від 24.09.2012р., про що листом №03/01/772 від 09.06.2015р. повідомлено Департамент державної виконавчої служби. Проте, станом на 05.08.2015р. постанова про закінчення виконавчого провадження №27769737 не надходила, у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень така постанова не значиться, арешт, накладений на кошти боржника не знятий. Окрім того, скаржник (відповідач) посилається на те, що стягувач визнає надходження на його рахунок коштів від виконавчої служби на погашення основного боргу за наказом 20/160.

Нормативно скаржник (відповідач) вимоги скарги обґрунтовує п.8 ч.1, ч.2 ст.49, ст.ст.50, 82 Закону України «Про виконавче провадження», п.п.3.8.8. п.3.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції №512/5 від 02.04.2012р., ст.19 Конституції України, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, а також приписи п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р.

Ухвалою ГСДО від 25.08.2015р. вказану скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.09.2015р.

Розгляд скарги відкладався господарським судом, про що винесені відповідні ухвали суду від 09.09.2015р., від 28.09.2015р., від 06.10.2015р.

Представник скаржника (відповідача) у судових засіданнях підтримав вимоги, заявлені у скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2015р. надав суду пояснення, згідно з якими підтвердив, що скаржником (відповідачем) здійснено оплату основного боргу в розмірі 28118161,74 грн.

Представник органу ДВС України надав суду матеріали виконавчого провадження та письмові заперечення на скаргу по справі № 20/160 про визнання незаконною бездіяльність Департаменту ДВС МЮУ та зобов'язання вчинити певні дії від 02.10.2015р. за вх. № 13670/15, згідно з якими просить суд відмовити у задоволенні скарги з посиланням на те, що Департамент ДВС діяв і діє в межах та у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», борг за ВП № 27769737 з виконання наказу ГСДО № 20/160 від 14.09.2010р. повністю не сплачений, інформація про повне виконання рішення суду в провадженні відсутня, а тому винести постанову про закінчення виконавчого провадження не має законних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд визнає за можливе розгляд скарги за наявними матеріалами, у судовому засіданні 20.10.2015р.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників відповідача (скаржника), позивача та органу ДВС України, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Статтею 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст.5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Як вбачається з матеріалів скарги, рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. по справі № 20/160 позовні вимоги ВАТ «Донецькобленерго» задоволено частково. Стягнуто в т.ч. з КП «Компанія «Вода Донбасу» в особі Регіонального управління з експлуатації каналу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь ВАТ «Донецькобленерго» 28118161,74 грн. - суму заборгованості за активну електричну енергію. 14.09.2010р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

26.07.2011р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_3 винесено постанову ВП № 27769737 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 14.09.2010р. № 20/160 про стягнення з КП «Вода Донбасу» на користь ПАТ «Донецькобленерго» 28118161,74 грн. суму заборгованості за активну електричну енергію. Боржнику надано строк на добровільне виконання 7 днів з моменту отримання постанови.

12.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, згідно якого ВП №27769737 приєднано до ЗВП № 41211546.

В подальшому вчинено певні виконавчі дії, у тому числі вжито заходи для забезпечення реального виконання рішень, а саме, винесено ряд постанов про накладення арешту на рахунки боржника.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями) виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У скарзі від 20.08.2015р. за вх. № 8239/15, яка розглядається судом, відповідач (скаржник) посилається на те, що останнім у добровільному порядку шляхом укладання договору №517Е/32 від 27.06.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 та платіжним дорученням №1 від 24.09.2012р. сплачена сума боргу по справі № 20/160 у розмірі 28118161,74 грн.

Як вбачається з договору №517Е/32 від 27.06.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.06.2012р. №517 та платіжного доручення №1 від 24.09.2012р. на суму 358 836 076,55 грн., КП «Компанія «Вода Донбасу» сплатило заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 28118161,74 грн. на виконання рішення суду по справі №20/160.

Таким чином, КП «Компанія «Вода Донбасу» повністю виконало наказ господарського суду Донецької області №20/160 від 14.09.2010р. про стягнення з боржника 28118161,74 грн.

Дані обставини про сплату боржником заборгованості за активну електричну енергію в сумі 28118161,74 грн. підтверджено також і стягувачем у судовому засіданні 28.09.2015р.

Отже, в силу приписів ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом має наслідком закінчення виконавчого провадження, про що державний виконавець виносить відповідну постанову.

Матеріали скарги містять лист боржника №03/01/772 від 09.06.2015р., яким повідомлено виконавчий орган про добровільну сплату основного боргу за рішеннями суду на користь позивача, у тому числі у справі №20/160. Вказаний лист надісланий Департаменту ДВС 16.06.2015р., про що свідчить фіскальний чек ПН 215688426655 та отриманий останнім 22.06.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. по справі №20/160, яка залишена без змін постановою ДАГС від 13.08.2015р., та, яка винесена за результатами розгляду скарги КП «Компанія «Вода Донбасу» на дії Державної виконавчої служби України, за участю у судовому засіданні представника останнього, встановлено, що боржником в добровільному порядку сплачено борг в сумі 28118161,74 грн. на виконання рішення суду від 02.09.2010р. по справі №20/160, про що повідомлено державного виконавця листом №03/вх1-152-14 від 23.05.2014р.

З огляду на зазначене, заперечення відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС до уваги судом не прийняті.

Проте, незважаючи на обізнаність виконавчого органу щодо погашення стягуваної суми основної заборгованості за наказом господарського суду Донецької області від 14.09.2010р. №20/160 у повному обсязі, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України не вчинено дій на виконання Закону України «Про виконавче провадження» в частині закінчення виконавчого провадження №27769737.

У п. 7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Отже, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Закон України «Про виконавче провадження» не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не вправі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове визнання доводів скаржника правомірними та про задоволення скарги КП «Компанія «Вода Донбасу» від 20.08.2015р. за вх. № 8239/15 в частині вимог про визнання бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України щодо закінчення виконавчого провадження №27769737 незаконною. В іншій частині у задоволенні вимог скарги суд вважає за необхідне відмовити з огляду на вищевикладене.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу ОСОБА_1 підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від 20.08.2015р. за вх. № 8239/15 задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України щодо закінчення виконавчого провадження за № 27769737.

3. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому ГПК України порядку.

Суддя Л.В. Ніколаєва