Рішення

від 02.11.2015 по справі 906/1354/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" листопада 2015 р. Справа № 906/1354/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №14-126 від 13.05.2014;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" (м.Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 2105,79 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2105,79грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання, з яких: 964,15грн. пені, 741,63грн. інфляційних та 400,01грн. 3% річних.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву, правом на ознайомлення з матеріалами справи та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином (а.с. 62).

Суд також враховує, що на час проведення судового засідання 02.11.2015 від відповідача не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, у яких би зазначалося про існування перешкод для вирішення спору в даному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст.59 ГПК України, є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

До того ж, 02.11.2015 закінчується, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, 2-х місячний строк розгляду спору і клопотання про його продовження сторонами не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та ДП "Підприємство Бердичівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" (покупець/відповідач) укладено договір №13/3278-БО-10 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір; а.с. 12-17).

Сторонами також підписано додаткові угоди №1 від 19.07.2013 та №2 від 21.10.2013 (а.с. 18-19).

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Згідно п. 2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 8 тис. куб. м.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 15209,57грн.

Умовами п. 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки відповідач сплатив вартість переданого газу з порушенням встановленого п. 6.1 Договору строку, за неналежне виконання зобов'язань за Договором, на підставі п. 7.2. Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 964,15грн. пені, а також 741,63грн. інфляційних та 400,01грн. 3 % річних, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі купівлі-продажу природного газу з доповненнями (а.с. 12-19).

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Так, наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013 (а.с. 20-25) підтверджується факт передачі відповідачу природного газу на загальну суму 15209,57грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач договірні зобов'язання виконав з порушенням строку оплати, визначеного п. 6.1. Договору, здійснивши оплату 18.04.2014 на суму 8220,61грн. та 25.04.2014 - на суму 6988,96грн., що загалом складає 15209,57грн. (а.с. 27).

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що ... у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При перевірці розрахунків заявлених до стягнення сум судом також враховується, що згідно п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність вимог про стягнення пені за період з 14.02.2013 по 24.04.2015 в розмірі 962,31грн., оскільки при її нарахуванні позивачем не враховано п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013. У стягненні 1,84грн. пені слід відмовити.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 9-11) у розмірі 741,63грн., суд встановив, що їх нарахування за період з лютого 2013 по квітень 2015 є правомірним в розмірі 740,17грн., оскільки за квітень 2013 позивачем помилково їх нарахування було здійснено на суму 429,04грн., замість вірної 384,95грн. У стягненні 1,46грн. інфляційних слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 3 % (а.с. 9-11), нарахованих в сумі 400,01грн. за період з 14.02.2013 по 25.04.2015, судом встановлено, що правомірним є їх нарахування за період з 14.02.2013 по 24.04.2015. За вказаного, обґрунтовано заявленими до стягнення є 3% річних у розмірі 398,76грн. У задоволенні 1,25грн. (із яких 0,01грн. помилково заявлені та 1,24грн. необґрунтовано нараховані) слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 2101,24грн., з яких 962,31грн. пені, 398,76грн. 3% річних, 740,17грн. інфляційних. У стягненні 1,84грн. пені, 1,25грн. 3% річних, 1,46грн. інфляційних слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)" (13306, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Низгірецька, буд.2, ід. код 08680023)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ід. код 20077720)

- 962,31грн. пені;

- 398,76грн. 3% річних;

- 740,17грн. інфляційних;

- 1823,05грн. судового збору.

3. У стягненні 1,84грн. пені, 1,25грн. 3% річних, 1,46грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.11.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов.)