Рішення

від 06.11.2015 по справі 907/567/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2015 Справа № 907/567/15

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Русняк В.С., суддів - Журавчак Л.С., Ващиліна Н.М.,

розглянувши матеріали справи № 907/567/15

За позовом публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банкВ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Таурус пропертіВ» , м. Київ

про :

- визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 14.11.2014р. між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» та ТОВ „Таурус пропертіВ» , посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3982,

- визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» та ТОВ „Таурус пропертіВ» , посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3982,

- визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0051, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою за ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ»

Представники, присутні в судовому засіданні:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність №294 від 22.04.2015року;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність від 04.06.2015року

Суть спору: публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський акціонерний банкВ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1, м. Київ звернулось з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Таурус пропертіВ» , м. Київ про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 14.11.2014р. між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» та ТОВ „Таурус пропертіВ» , посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3982; визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» та ТОВ „Таурус пропертіВ» , посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3982; визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0051, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою за ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ»

Відповідно до ухвали господарського суду Закарпатської області від 22.10.2015 року судове засідання проведено в режимі відеоконференції згідно ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих суду додаткових письмових поясненнях, посилаючись на обґрунтованість вимог наявними у справі матеріалами. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» " у банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці на період з 21.11.2014 по 20.02.2015 у банку і на цей період призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» ОСОБА_1 Окрім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб від 17.02.2015 № 35 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 20.03.2015р. На виконання вимог частини 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду здійснено перевірку правочинів, укладених банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації та встановлено, що зазначений договір укладений з порушенням пункту 3 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим, посилаючись на частини 4 та 5 ст. 38 вказаного Закону, частини 2 ст. 215, ст. 216, частину 2 ст. 548 Цивільного кодексу України просить визнати нікчемним вказаний договір та акт, який складено на його виконання та визнати за позивачем право власності на спірну земельну ділянку. Просить суд взяти до уваги те, що ним вірно обрано як спосіб захисту прав визнання правочину нікчемним, оскільки між сторонами існує спір про наявність (відсутність) такого факту, а потреба у визнанні (встановленні) нікчемності укладеного договору виникла внаслідок потреби у правовій визначеності. Стверджує, що земельна ділянка в сукупності з іншим майном становила комплекс, вартість Земельної ділянки як одного з елементів комплексу значно перевищує її вартість, визначену поза комплексом, тому продаж Земельної ділянки окремо від інших елементів комплексу знижує вартість як самої Земельної ділянки, так і комплексу в цілому. Вважає, що укладення Договору та Акту приймання-передачі фактично було спрямовано на здійснення відчуження майна ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» за цінами нижчими від звичайних; зниження вартості майна, що залишилося на балансі ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» ; погіршення фінансового стану ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» шляхом незаконного відчуження частини активів Банку, внаслідок чого виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Також просить суд взяти до уваги те, що звичайною ціною земельної ділянки, що є предметом продажу оскаржуваного договору, є ринкова вартість визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на дату відчуження, а тому до уваги необхідно брати висновки, що містяться в Звіті від 14.11.2014 року, який складено на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності на підставі договору від 18.05.2015р.

В ході розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, в якому позивач на вирішення експерта просив поставити питання: яка звичайна ціна на земельну ділянку за спірним Договором.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданих суду письмових поясненнях. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки містить всі вимоги передбачені ч. 1 та 2 ст. 132 ЗК України. Водночас, при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки між ТОВ «ТАУРУС ПРОПЕРТІ» та Банком у передбаченому законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов укладеного договору. Частиною 6 та 7 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами. Відтак, з метою визначення вартості земельної ділянки сторонами було замовлено послугу, щодо визначення ринкової вартості земельної ділянки. Згідно Висновку наданого оцінювачем - ТОВ «ОСОБА_2 експерт» спільно з ПП «ТВІ», ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014 р. становить 3 964 грн. 56 коп. Таким чином, доводи Банка щодо заниження ринкової вартості земельної ділянки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ «ТАУРУС ПРОПЕРТІ» купило зазначену земельну ділянку по ціні значно вищій від ринкової вартості встановленої експертними організаціями. Сторонами на свій розсуд було визначено та погоджено ціну продажу земельної ділянки у розмірі 4 250грн., про що зазначено у п. 2.1. договору. Крім цього, у відповідності до п.2.4. договору сторони погодили, що зазначену в цьому договорі ціну продажу Продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний із збігом важких для Продавця обставин і повністю задовольняє Продавця. А також згідно п.4.2. договору Продавець та Покупець заявляють та гарантують один одному та іншим особам, що: однаково розуміють значення цього договору та його правові наслідки; Договір спрямований на реальне настання для сторін правових наслідків, що обумовлені ними; волевиявлення сторін є вільним і відповідає їх внутрішній волі; Договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; ціна продажу, зазначена в пункті 2.1. цього Договору, відповідає їх дійсним намірам.

Разом з тим, заважаючи на наведені позивачем докази ТОВ «ТАУРУС ПРОПЕРТІ» на підставі ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.22 Закону України «Про оцінку земель», ст. 62-67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 було замовлено рецензування звіту виконаного ЗАТ «Консалтингюрсервіс» та ТОВ «Консалтингова фірма «Євротера» та звіту виконаного ТОВ «ОСОБА_2 експерт» спільно з ПП «ТВІ». Так згідно висновків рецензента звіт виконаний ЗАТ «Консалтингюрсервіс» та ТОВ «Консалтингова фірма «Євротера» не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. Разом з тим, згідно висновків рецензента звіт виконаний ТОВ «ОСОБА_2 експерт» спільно з ПП «ТВІ» у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Відтак, з огляду на вищенаведене, заперечує обґрунтованість поданого позивачем клопотання про призначення проведення судової оціночно-земельної експертизи та просить суд у його задоволенні відмовити.

Судова колегія, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача щодо призначення проведення судової оціночно-земельної експертизи для визначення звичайної ціни на земельну ділянку за спірним договором, вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» відзначається, що у разі коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Оскільки в матеріалах справи наявний звіт про оцінку земельної ділянки, яка була відчужена за спірним правочином, вказаний звіт було рецензовано в порядку, встановленому ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», матеріали справи містять документи на підтвердження повноважень суб'єктів оціночної діяльності на здійснення такої діяльності, а позивачем жодних доказів, які б містили суперечливі вказаному звіту відомості щодо вартості відчужених прав вимоги не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та призначення у справі судової експертизи.

У судовому засіданні 06.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» , згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» , код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 з 24.11.2014 повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування ОСОБА_1.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 року продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» по 20.03.2015 року (включно) та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» ОСОБА_1 по 20.03.2015 року (включно).

Під час проведення Уповноваженою особою Фонду перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, з підстав визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивачем було виявлено укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0051, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою (надалі за текстом - «Договір») від 14.11.2014р., посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3982.

Відповідно до п.1.1. Договору продавець (Позивач) передає у власність (продає), а покупець (Відповідач) приймає належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0024 (нуль цілих двадцять чотири десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий номер 2122485200:02:001:0051, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою (надалі за текстом - „Земельна ділянкаВ» ).

Одночасно з цим Договором посвідчується договір купівлі-продажу обладнання канатно-крісельного пристрою, опори якого розташовані на вищевказаній Земельній ділянці.

14 листопада 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено ОСОБА_2 приймання-передачі до Договору.

Право власності Позивача на Земельну ділянку посвідчується Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області 26.12.2012 року за реєстровим №1633.

Даним свідоцтвом посвідчено право власності на 17 земельних ділянок, площею 0,0024 га кожна, що знаходяться за межами села Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області, урочище «Шипіт-Обнога-Лазок», які придбані Позивачем за ціною 91 000грн.

Відповідно до п.2.1. Договору за погодженням сторін, ціна продажу Земельної ділянки за Договором від 14.11.2014р. становить 4 250грн.

Позивач стверджує, що вартість відчуження Земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого Банк поніс прямі збитки. Також просить взяти до уваги те, що на праві власності Банку належить земельна ділянка площею 1,0000 га, яка розташована в селі Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області, урочище «Шипіт-Лазок», комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу та належали на праві приватної власності приміщення нежитлової будівлі; земельні ділянки, загальною площею 0,540 га; комплекс приміщень (спальний корпус, загальною площею 796,76 кв.м., їдальня, загальною площею 169,65кв.м., будинок оператора з торговою точкою, загальною площею 92,42кв.м.); об'єкт незавершеного будівництва - нижня станція канатно-крісельної дороги, загальною площею 298,44 кв.м., що знаходяться за адресою село Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області та обладнання пасажирської підвісної одноканатної дороги «Steurer» в складі провідна та натягуючи станції і бугель ний підйомник «Doppelmayr», довжиною 1000м.

Позивач вважає, що Земельна ділянка в сукупності з вищезазначеним майном становила комплекс, вартість Земельної ділянки як одного з елементів комплексу значно перевищує її вартість, визначену поза комплексом, тому продаж Земельної ділянки окремо від інших елементів комплексу знижує вартість як самої Земельної ділянки, так і комплексу в цілому.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3 ч. 2 зазначеної статті Закону).

Як визначено п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0051, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою (надалі за текстом - «Договір») від 14.11.2014р., посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3982.

Окрім того, 14.11.2014р. сторонами підписано акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банкВ» та ТОВ „Таурус пропертіВ» , посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №3982.

В силу приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною.

Частини 2-4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на день прийняття рішення) передбачають, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Позовні вимоги Позивача мотивовані пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як встановлено судом та підтверджується звітом від 03.11.2014 про незалежну оцінку земельної ділянки площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:051, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою, ринкова вартість об'єкта оцінки складає 3964,56грн. без ПДВ; вартість спірної земельної ділянки передбачена договором, відповідає ринковій вартості (звичайним цінам) у допустимих межах.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження факту відповідності ціни, за якою було продано спірне право вимоги, відповідачем до матеріалів справи залучено копії:

- Звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок в кількості 22од. загально площею 0,0575га, в тому числі площею 0,0042га, 0,0029га, 0,0030га, 0,0030га, 0,0030га, 0,0030га, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець та 16 земельних ділянок площе. 0,0024га кожна, що знаходять за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, виконаного за замовленням позивача згідно договору ;36-14 від 12.09.2014р. Суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Експерт" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 1433/13, виданий Фондом державного майна України 13.02.2013) та безпосередньо оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № МФ 3671 від 11.06.2005року, МФ №3761 від 09.07.2005р., МФ №7916 від 02.07.2011, ЦМК №407 від 05.07.2008р., ЦМК №668 від 22.12.2012р., свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 10756 від 25 вересня 2013 року), а також Суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством "ТВІ" (ліцензія Державного агентства земельних ресурсів України серії АЕ №191115, видана 05.06.2013р. №244, оцінювач - ОСОБА_7, витяг з Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок №111 від 04.03.2014р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії АК №00536 від 02.03.2007р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача серії АА №3032-ПК від 21.02.2013р.), згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки за договором купівлі-продажу станом на 03.11.2014 року становить 3964,56грн.;

- рецензії суб'єкта оціночної діяльності на звіт про оцінку від 03.11.2014 року (далі Рецензія), складеної Суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем - рецензентом ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії ЦХ №00143 від 04.03.2006р., свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №10579 від 03.09.2013р., кваліфікаційний сертифікат №1335 від 22.05.1999р., виданий ФДМУ, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №2370-ПК від 04.07.2014р.), якою встановлено, що Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Судом під час вирішення спору по суті враховано встановлені у Звіті та Рецензії висновки щодо ринкової вартості спірної грошової вимоги.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Водночас ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленність у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Судом встановлено, що Звітом та Рецензією визначено, що ринкова вартість земельної ділянки за договором купівлі-продажу на 03 листопада 2014 року складає 3964,56грн., тобто визначена за результатами оцінки вартість земельної ділянки за договором купівлі-продажу не є меншою, аніж вартість, за якою відповідне майно було придбано позивачем в межах відповідного виконавчого провадження, що випливає з наступного.

Зазначені Звіт та Рецензія складені суб'єктами оціночною діяльності та безпосередньо оцінювачами, які набули цього статусу у встановленому чинним законодавством порядку (склали відповідні іспити та отримали відповідні свідоцтва), а отже, у суду відсутні підстави вважати недостовірними висновки щодо ринкової вартості спірної земельної ділянки, які містяться у зазначених документах.

В свою чергу, порядок реалізації арештованого нерухомого майна згідно з приписами ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок реалізації арештованого нерухомого майна врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999р. (надалі - Тимчасове положення).

Частина четверта статті 136 Земельного кодексу України встановлює, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів у разі звернення стягнення на земельну ділянку включає проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", встановлення стартової ціни лота, яка дорівнює ліквідаційній вартості земельної ділянки, що визначена за результатами експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу №1-6/210/12 від 21.12.2012р. проведення прилюдних торгів та ОСОБА_2 державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 25.12.2012р., було проведено реалізацію належного на праві власності ПП „ЗатишокВ» майна, а саме, 17 земельних ділянок площею 0,0024га кожна та визначено їх ринкову вартість на день проведення торгів у розмірі 28097,25грн. за наслідками проведеної експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель".

В свою чергу, позивач внаслідок наявності конкурсних пропозицій інших учасників придбав дане майно за ціною 91000грн. Однак, дана ціна не являється ринковою та не відноситься до визначення звичайної ціни з огляду на таке.

Згідно ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах. З зазначеного положення законодавства вбачається, що основною метою державного виконавця та відповідно спеціалізованої організації, на яку останнім покладено завдання з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, є організація та проведення комплексу дій з реалізації на конкурсних засадах арештованого майна за якомога вищою ціною з метою повного задоволення майнових вимог стягувача, та з урахуванням матеріально-правового інтересу боржника щодо погашення за рахунок отриманих від реалізації його майна коштів якомога більшої частини заборгованості перед стягувачем.

Разом з тим, пунктом 14.1.71. Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" ринкова вартість -вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Зазначені вище обставини спростовують доводи позивача щодо того, що вартість відчуженої земельної ділянки за договором купівлі-продажу є значно заниженою.

За правилами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У цьому спорі саме на позивача покладений обов'язок довести, що вартість відчуженої земельної ділянки за договором купівлі-продажу є меншою, аніж вартість, за якою було придбано відповідне майно позивачем, проте жодного доказу на підтвердження зазначених обставин позивачем суду не надано, в той час як відповідач на підтвердження власної позиції долучив до матеріалів справи Звіт та Рецензію.

Доводи позивача про те, що земельна ділянка в сукупності з іншим майном становила комплекс, вартість Земельної ділянки як одного з елементів комплексу значно перевищує її вартість, визначену поза комплексом, тому продаж Земельної ділянки окремо від інших елементів комплексу знижує вартість як самої Земельної ділянки, так і комплексу в цілому не можуть бути взяті судом до уваги. Так, як свідчать матеріали справи, відповідне нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0051, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою не є складовою частиною комплексу і була придбана самим позивачем такими ж частинами, як і в подальшому продана відповідачу у справі. Окрім того, матеріали справи не містять в собі відомостей про реєстрацію спірного майна в складі комплексу, і у такому ж складі не придбавалась позивачем на прилюдних торгах.

У статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р. не суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Таким чином відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2015року

Головуючий суддя Русняк В.С.

Суддя Журавчак Л.С.

Суддя Ващиліна Н.М.