Рішення

від 02.11.2015 по справі 909/993/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 р. Справа № 909/993/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , секретар судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства "Торговий дім (об'єднання) Галичина", вул. Василіянок, 62 А, м. Івано-Франківськ, 76019;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Агроторф" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськторф", вул. Богдана Хмельницького, 59, м. Івано-Франківськ, 76007;

про розірвання договору оренди транспортних засобів № 157 від 16.05.02 та стягнення 38029грн. 01 коп., з яких 18292 грн. основний борг, 172 грн. 92 коп. інфляційні нарахування, 883 грн. 21 коп. 3 % річних, 10340 грн. витрати для приведення транспортних засобів в належний стан, 8340 грн. 88 коп. пеня.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність (№ 12/68 від 14.08.15);

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність (№ 124 від 01.11.13).

ВСТАНОВИВ: Обласне комунальне підприємство "Торговий дім (об'єднання) Галичина" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірного підприємства "Агроторф" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про розірвання договору оренди транспортних засобів № 157 від 16.05.02 та стягнення 38029 грн. 01 коп., з яких 18292 грн. основний бог, 172 грн. 92 коп. інфляційні нарахування, 883 грн. 21 коп. 3 % річних, 10340 грн. витрати для приведення транспортних засобів в належний стан, 8340 грн. 88 коп. пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві на позов вих. №10 від 15.10.2015 р. (вх.№16069/15 від 20.10.15). У відзиві зазначає про те, що відповідачем не порушувались умови договору оренди, з огляду на здійснення відповідачем капітального ремонту транспортних засобів, який відповідно до розділу 4 договору, підлягає зарахуванню в орендну плату.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

16.05.2002 року між Обласним комунальним підприємством "Торговий дім (об'єднання) Галичина" та Дочірнім підприємством "Агроторф" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" укладено договір №157 оренди транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець (позивач) надає в довгострокову оренду орендарю (відповідачу) транспортний засіб (навантажувач-екскаватор ПЕА-1А „КарпатецьВ» , 1998 року випуску, номерний знак №00133МА, заводський номер №09-06606, двигун Д-65Н під №09-06607; навантажувач-екскаватор ПЕА-1А „КарпатецьВ» , 1999 року випуску, номерний знак №00134МА, заводський номер №09-06605, двигун Д-243 під №70678В, шасі №04127) у строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.5.1. договору, орендар (відповідач) сплачує орендну плату у розмірі 1000 грн.

Згідно п. 5.2. договору, розрахунок орендаря проводиться грошовими коштами не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем.

В порушення договірних умов відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував орендну плату, внаслідок чого за період з 10.07.2012 р. по 10.08.2015 р. р. утворився борг в сумі 18292 грн.

12.06.2015 р., 22.06.2015 р. позивачем направлялась на адресу відповідача претензії №27/15, №33/17 про сплату суму боргу та про припинення дії договору. Однак, борг залишився неоплаченим.

В липні 2015 р. відповідачем направлено позивачу листи, в яких зазначалося про відмову у поверненні майна та про необхідність зарахування 39029 грн., затрачених на капітальний ремонт в рахунок орендної плати за період з 2005 по 2015 рік.

31.07.2015 р. між сторонами підписано акт звірки розрахунків за період 01.07.2012 р. по 31.07.2015 р., відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 18292 грн.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Частина 6 ст. 283 Господарського кодексу України вказує на те, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за період 10.07.2012 р. по 10.08.2015 р. не виконував в повному обсязі зобов'язання щодо внесення орендної плати за договором №157 оренди транспортних засобів від 16.05.2002 р. Отже, станом на день подання позову борг по неоплаченій орендній платі за користування транспортними засобами складає 18292 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності боргу з огляду на необхідність зарахування витрат за проведений капітальний ремонт навантажувачів-ескалаторів в сумі 39029 грн. в рахунок орендної плати, спростовуються судом з огляду на наступне.

Як вбачається з розділу 4 договору, орендар має право проводити оплату оренди капітальним ремонтом (агрегатів) транспортного засобу.

Однак, відповідачем не подано жодних документальних доказів звернення до позивача з пропозицією провести оплату оренди капітальним ремонтом транспортного засобу до виникнення між сторонами досудового спору (звернення позивача з вимогою оплатити суму боргу).

Крім того, 31.07.2015 р. між сторонами підписано акт звірки розрахунків за період 01.07.2012 р. по 31.07.2015 р., відповідно до якого відповідач визнавав наявність боргу перед позивачем в розмірі 18292 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 172 грн. 92 коп. інфляційних нарахувань та 883 грн. 21 коп. 3 % річних, підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 6.2. договору, при несвоєчасному або не в повному розмірі проведенні оплати за оренду, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору за внесення орендної плати не в повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8340 грн. 88 коп.

02.11.15 представником позивача подано суду розрахунок пені, згідно якого розмір нарахованої пені становить 6733 грн. 35 коп.

Однак, при розрахунку пені позивачем не враховані вимоги ч. 6 статті 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 4656 грн. 19 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 10340 грн. витрат для приведення транспортних засобів в належний стан, суд зазначає наступне.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність елементів складу правопорушення, необхідних для настання господарської (цивільної) відповідальності. Тому підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення витрат для приведення транспортних засобів в належний стан відсутні.

З огляду на викладене, в задоволені вимоги про відшкодування збитків в сумі 10340 грн. витрат для приведення транспортних засобів в належний стан слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За наведених обставин, з огляду на наявність боргу відповідача за договором оренди за період з 31.07.2012 р. по 31.07.2015 р., суд приходить до висновку про наявність передбачених ст. 782 ЦК України підстав для розірвання договору №157 оренди транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 18292 грн. основного боргу, 172 грн. 92 коп. інфляційних нарахувань, 883 грн. 21 коп. 3 % річних, 4656 грн. 19 коп. пені; розірвати договір оренди транспортних засобів № 157 від 16.05.02 укладений між сторонами. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 22, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 651, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 224, 225, 230, 232, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Обласного комунального підприємства "Торговий дім (об'єднання) Галичина" до Дочірнього підприємства "Агроторф" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про розірвання договору оренди транспортних засобів № 157 від 16.05.02 та стягнення 38029грн. 01 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Агроторф" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськторф", вул. Богдана Хмельницького, 59, м. Івано-Франківськ, 76007 (ідентифікаційний код 30474765) на користь Обласного комунального підприємства "Торговий дім (об'єднання) Галичина", вул. Василіянок, 62 А, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 30984526) 18292 грн. основного боргу, 172 грн. 92 коп. інфляційних нарахувань, 883 грн. 21 коп. 3 % річних, 4656 грн. 19 коп. пені, 1922 грн. 04 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди транспортних засобів №157 від 16.05.2002 р., укладений між Дочірнім підприємством "Агроторф" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськторф", вул. Богдана Хмельницького, 59, м. Івано-Франківськ, 76007 (ідентифікаційний код 30474765) та Обласним комунальним підприємством "Торговий дім (об'єднання) Галичина", вул. Василіянок, 62 А, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 30984526).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.15

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"