Рішення

від 03.11.2015 по справі 908/4927/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

нномер провадження справи 27/162/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 Справа № 908/4927/15

За позовом: Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” (49126 м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306)

до Розівської центральної районної лікарні (70300 Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 14)

про стягнення 44 849 грн. 89 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” до Розівської центральної районної лікарні про стягнення 2 067 грн. 95 коп. 3 відсотка річних, 42 781 грн. 94 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 04.09.2015р., справу № 908/4927/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 07.09.2015р. справу № 908/4927/15 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/162/15 та призначено судове засідання на 05.10.2015р.

У судовому засіданні 05.10.2015р. судом оголошено перерву до 03.11.2015р. на підставі статті 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

У судове засідання 03.11.2015р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. У судовому засіданні 05.10.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання, відкриті 03.11.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В засіданні суду 05.10.2015р. позовні вимоги визнав частково, про що зазначив у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи) та пояснив, що невиконання зобов'язань по своєчасній оплаті платежів сталося не з вини відповідача, оскільки підприємство є неприбутковою бюджетною установою і підпорядковується головному розпоряднику – Розівській РДА Запорізької області, відповідачем надані реєстри фінансових зобов'язань на виконання УДКСУ у Розівському районі Запорізької області. Платежі в УДКСУ у Розівському районі Запорізької області були здійснені ще в лютому-березні 2015р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов – це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально – правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 908/2377/13 частково задоволено позовні вимоги Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” до Розівської центральної районної лікарні.

Стягнуто з Розівської центральної районної лікарні на користь Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” 187 720 грн. 41 коп. основного боргу, 6 196 грн. 69 коп. пені, 1 407 грн. 88 коп. 3 % річних від простроченої суми та 3 906 грн. 51 коп. витрат на судовий збір. В частині стягнення 0 грн. 06 коп. пені в задоволенні позову відмовлено. В частині стягнення 135 грн. 39 грн. втрат від інфляції грошових коштів провадження у справі припинено.

При вирішенні справи № 908/2377/13 судом встановлено, що між ПТБП “ЮВЄС” (підрядник) та Розівською центральною районною лікарнею (замовник) укладений договір підряду від 11.09.2012р. № 11/9-01 за умовами якого замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни, виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об'єкті, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до ДБН та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки Замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту, а замовник зобов'язується передати підряднику фронт робіт (будівельний майданчик), затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи (п. 2.1 договору).

Замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 30 % від договірної ціни на виконання робіт в строк протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.5 договору, замовник виконує остаточну оплату підряднику за виконані роботи протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту та довідки та здачі закінченого об'єкту.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 117 505, 08 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за листопад 2012р. (форми № КБ-3) на суму 117 505, 08 грн. сторони підписали 26.11.2012р.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 104 643, 82 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012р. на суму 104 643, 82 грн. підписані сторонами 14.12.2012р.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за грудень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 80 016, 70 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012р. на суму 80 016, 70 грн. підписані сторонами 20.12.2012р.

Оскільки між позивачем та відповідачем підписані акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) форми КБ-3 на загальну суму 302 165, 60 грн., зазначені документи є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У зв'язку із тим, що відповідач здійснив попередню оплату на суму 114 445, 19 грн., про що свідчить платіжне доручення від 26.09.2012р. № U1366544, неоплаченими залишились роботи на суму 187 720, 41 грн.

Встановлений договором строк для здійснення відповідачем оплати (протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) (акт) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та виконавчої документації) сплинув.

На виконання рішення господарського суду від 17.08.2013р. видано наказ № 908/2377/13.

Відповідачем рішення суду не виконується, що змусило позивача звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 067 грн. 95 коп. 3 відсотка річних, 42 781 грн. 94 коп. втрат від інфляції.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу за рішенням суду від 01.08.2013р. № 908/2377/13 складає 199 231 грн. 49 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Платіжним дорученням від 03.02.2015р. № 1 відповідач перерахував на р\р позивача суму 23 715 грн. 12 коп.

Платіжним дорученням від 03.02.2015р. за № 2 відповідач перерахував на р\р позивача суму 30 792 грн. 01 коп.

Платіжним дорученням від 31.03.2015р. за № 4 відповідач перерахував на р\р позивача суму 133 213 грн. 28 коп.

Платіжним дорученням від 31.03.2015р. за № 2 відповідач перерахував на р\р позивача суму 11 511 грн. 08 коп.

Таким чином, відповідач перерахував позивачу загальну суму 199 231 грн. 49 коп.

Рішення господарського суду Запорізької області № 908/2377/13 набрало законної сили 17.08.2013р. та виконано відповідачем у повному обсязі лише 31.03.2015р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.2015р. у справі № 908/1277/15-г стягнуто з Розівської центральної районної лікарні на користь Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” 38 079 грн. 73 коп. втрат від інфляції, 6 773 грн. 36 коп. 3% річних, 1 826 грн. 64 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення господарського суду № 908/1277/15-г видано наказ від 05.05.2013р.

Наказ суду від 05.05.2015р. направлено для виконання в Управління державного казначейства у Розівському районі.

На час розгляду справи № 908/4927/15 рішення суду від 17.04.2015р. № 908/1277/15-г не виконане, сума інфляційних витрат та 3% річних позивачу не перерахована.

Згідно діючого законодавства суми інфляційних витрат та 3% річних стягуються за весь час до виконання грошового зобов'язання. Відповідачем грошове зобов'язання виконано частково 03.02.2015р., та остаточно 31.03.2015р.

Таким чином, позивач має право донарахувати відповідачу суму інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.11.2014р. по 31.03.2015р.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 067 грн. 95 коп. 3 % річних, 42 781 грн. 94 коп. втрат від інфляції, заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню, в межах заявлених позовних вимог.

Позивачем на адресу відповідача 02.06.2016р. направлялася претензія за № 7юр-9.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже факт виконання зобов'язань належним чином відповідач не довів.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, з урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 067 грн. 95 коп. 3 відсотка річних, 42 781 грн. 94 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України – 03.11.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,35, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС”, м. Дніпропетровськ до Розівської центральної районної лікарні, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка задовольнити.

Стягнути з Розівської центральної районної лікарні (70300 Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул Калініна, 14, код ЄДРПОУ 19282254) на користь Приватного торгово-будівельного підприємства “ЮВЄС” (49126 м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, код ЄДРПОУ 32405850) 2 067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 95 коп. 3 відсотка річних, 42 781 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 94 коп. втрат від інфляції, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.11.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.