Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/24107/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/24107/15

за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі

1) Міністерства внутрішніх справ України,

2) Військової частини 4114 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБІС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів

Державна фінансова інспекція у Львівській області

про стягнення заборгованості у розмірі 19 997,76 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від прокуратури: Тимко В.В. (дов. №034226 від 06.07.2015),

від позивача1: Северин Р.І. (дов.№25/2014 від 15.07.2014),

від позивача2: Северин Р.І. (дов.№2/20-738 від 28.09.2015),

від відповідача: Нікітіна-Дудікова Г.Ю. (дов.№б/н від 22.07.2015),

від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 4114 Національної гвардії України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБІС" про стягнення заборгованості у розмірі 19 997,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини 4114 НГ за період з 01.02.2015 до 24.04.2015, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеного мобілізацією встановлено порушення вимог п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, п. 9 ст. 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення" в частині безпідставного перерахування Військовою частиною 4114 НГ відповідачу суми ПДВ у розмірі 19 997,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24107/15 та призначено її до розгляду на 30.09.2015 року.

За наслідками судового засідання 30.09.2015 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі Державну фінансову інспекцію у Львівській області в якості третьої особи на стороні позивачів та відкладено розгляд справи на 29.10.2015 року.

У судовому засіданні 298.10.2015 представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та надав пояснення по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання 29.10.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2014 року між Військовою частиною 4114, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ібіс", як постачальником укладено договір про закупівлю товару №18/361 (надалі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом 2014 року поставити замовникові товар, визначений в Специфікації (Додаток № 1) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Умовами договору визначено найменування (номенклатура, асортимент) товару: "Окуляри STS-1" - 96 одиниць, ДК016-2010 32.50.4 (товар), що вказаний в Специфікації до цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що ціна договору визначена у специфікації до цього договору. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору.

У відповідності до специфікації до договору №18/361 від 10.12.2014 сторони погодили, що ціна за одиницю товару становить 1249,86 грн., з урахуванням ПДВ, а всього за договором - 119 986,56 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 19997,76 грн.

Порядок розрахунків за товар у вигляді попередньої оплати, згідно з виставленим рахунком-фактурою в розмірі 100% від загальної суми договору протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати укладання договором сторони погодили у п. 4.2. договору.

Дія даного договору припиняється у разі, зокрема, повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.6. договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товару №18/361 від 10.12.2014 року, 26.12.2014 року Військовою частиною 4114 платіжним дорученням № 47 від 29 грудня 2014 року на суму 119 986,56 грн., в т.ч. ПДВ - 19 997,78 грн. здійснено 100% попередню оплату за товар, обумовлений п. 1.2. договору: "Окуляри STS-1", у кількості 96 одиниць (належним чином засвідчена копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

У свою чергу, відповідно до видаткової накладної №BUH-000086 від 29.12.2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБІС" передало Військовій частині 4114 товар, який отриманий уповноваженим (належним чином засвідчена копія видаткової накладної №BUH-000086 від 29.12.2014 міститься у матеріалах справи).

Звертаючись із даним позовом до суду, Військовий прокурор Львівського гарнізону вказує, що Державною фінансовою інспекцією у Львівськійобласті проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини 4114 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету, у зв'язку з оголошеного мобілізацією, про що було складено відповідний акт № 08-16/04 від 21.04.2015 року.

В вищезазначеному акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини 4114 за період з 01.02.2015 до 24.04.2015, у тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеного мобілізацією встановлено порушення вимог п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, п. 9 ст. 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення" в частині безпідставного перерахування Військовою частиною 4114 відповідачу суми ПДВ в розмірі 19 997,76 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Військова частина 4114 звернулась до відповідача з претензією № 1/21-22 від 20.02.2015 та 01.07.2015 з претензією №1/20-526 про повернення ПДВ в сумі 19 997,76 грн., у зв'язку із зайвим витрачанням коштів резервного фонду Військової частини 4114, що є порушенням вимог п. 32 підрозділ 2 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

Втім, у відповідь на вищезазначену претензію, відповідач листом № 494 від 10.07.2015 повідомив, що при проведення зустрічної перевірки порушень законодавства з бокеу ТОВ «Ібіс» не встановлено.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Умовами статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 1 ст.203 Цивільний кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 15 ст.1 Закону України "Про ціни та ціноуворення в Україні" ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.

Суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Конституційним Судом України у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2014р. по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Тобто, з наведених вище приписів цивільного законодавства вбачається, що ціна товару у договорі є наслідком досягнення згоди обох сторін.

Тобто, сторонами під час укладення договору про закупівлю товару № 18/361 від 10.12.2014 року на основі вільного волевиявлення було погоджено умови щодо ціни. При цьому, така ціна була визначена спільною волею сторін, а не самостійно відповідачем.

Згідно з п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення", що класифікується за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях).

Наведеною правовою нормою врегульовано оподаткування саме операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України відповідних товарів оборонного призначення, тоді як правовідносини, що виникли між позивачем 2 та відповідачем, ніяким чином не стосуються ввезення "Окулярів STS-1" на митну територію України та постачання на митній території України.

При цьому, у п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено звільнення від сплати податку на додану вартість суб'єктів, що поставляють відповідну продукцію саме для потреб антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Суд зазначає, що договір про закупівлю товару № 18/361 від 10.12.2014 року не містить посилань на те, що "Окуляри STS-1" підлягають використанню саме в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Разом з цим, Указом №405/2014 від 14.04.2014 виконуючого обов'язки Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" було введено в дію рішення від 13.04.2014 Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Нормами ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом №405/2014 від 14.04.2014р. виконуючого обов'язки Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405/2014 від 14.04.2014р. виконуючого обов'язки Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, ані прокурором, ані позивачем не надано суду належних та допустимих, в розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів того, що "Окуляри STS-1", які є предметом поставки за договором про закупівлю товару № 18/361 від 11.12.2014 року, поставлялись саме для забезпечення проведення антитерористичної операції.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей стосовно встановленнями органами державної фіскальної служби порушень відповідачем податкового законодавства при оподаткуванні операцій за договором про закупівлю товару № 18/361 від 10.12.2014 року.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, а отже, і відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

З огляду на викладене, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Національної гвардії України в особі Військової частини 4114 Національної гвардії України на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 4114 Національної гвардії України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБІС" про стягнення заборгованості у розмірі 19 997,76 грн. - відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної гвардії України в особі Військової частини 4114 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 25575871, адреса: 18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 32) у дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 29.10.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 03.11.2015 року

Суддя К.В. Полякова