Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/21098/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/21098/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснафта»

про стягнення заборгованості за Кредитним договором з солідарних боржників в розмірі 60 307 263,99 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Некрасов Д.А., за довіреністю

від відповідача - 1: не з'явився

від відповідача - 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейд" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафта" (далі - відповідача - 2) про стягнення заборгованості за Кредитним договором з солідарних боржників в розмірі 60 307 263,99 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2015.

У судове засідання 16.09.2015 представник позивача з'явився, подав клопотання про продовження строків розгляду справи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/21098/15 позивач виконав частково.

У судове засідання 16.09.2015 представники відповідачів не з'явились. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/21098/15 відповідачі не виконали.

Розглянувши у судовому засіданні 16.09.2015 клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представники відповідачів у судове засідання 16.09.2015 не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачами та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/21098/15, розгляд справи було відкладено на 21.10.2015.

У судове засідання 21.10.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 21.10.2015 не з'явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2006 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейд» (далі - відповідач - 1, позичальник) було укладено Кредитний договір № 3497-47.1-02 (далі - Кредитний договір).

В подальшому сторонами було укладено ряд Договорів про внесення змін до Кредитного договору, зокрема Договором від 26.03.2012 про внесення змін до Кредитного договору сторони прийшли до згоди викласти Кредитний договір в новій редакції.

Відповідно до п 1.1 Кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

Згідно з розділом 1 Кредитного договору ліміт кредитної лінії 33 200 000,00 грн, кінцевий термін повернення кредиту - 13.10.2014 включно, процентна ставка за користування кредитом 5 % процентів річних, а починаючи з 01.12.2012 процентна ставка - 1 % річних.

Пунктами 4.3 та 4.4 Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 Договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Відповідно до п. 8.2 Кредитного договору у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з Договором з урахування встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позичальника вбачається, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу - 1 кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку позичальника є первинними документами, а відповідно, і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

З наданих позивачем банківських виписок також вбачається, що у позичальника обліковується перед банком заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 29 728 588,89 грн, прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11 623 878,26 грн та заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 360 046,24 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - 1 не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо існування у відповідача - 1 перед позивачем заборгованості по поверненню кредитних коштів та відсотках за користування кредитом, а тому суд дійшов висновку про те, що у позичальника існує заборгованість за Кредитним договором у вищезазначеному розмірі.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, 18.06.2012 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснафта» (далі - відповідач - 2, поручитель) було укладено Договір поруки № 40345-20/12-5 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником.

В подальшому між позивачем та відповідачем - 2 було укладено ряд Договорів про внесення змін до Договору поруки, якими зокрема сторони змінили п. 2.2.4 Договору поруки встановивши, що остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених Кредитним договором, має бути здійснено не пізніше 13.10.2014.

Відповідно до п. 4.2 Договору поруки, дія Договору припиняється:

4.2.1 з моменту погашення в повному обсязі боржником та/або поручителем зобов'язань за Кредитним договором;

4.2.2 якщо кредитор протягом 36 місяців з дати, зазначеної в п.п. 2.2.4 цього Договору, не пред'явив позову до поручителя.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, пунктом 4.2 Договору поруки не встановлено строку його дії, а відтак і не встановлено строку дії поруки за вказаним договором.

Отже до правовідносин сторін за Договором поруки підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з п. 1.1.1 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін від 14.10.2013 та п. 2.2.4 Договору поруки в редакції Договору про внесення змін № 2 від 14.10.2013, остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених Кредитним договором, позичальник повинен був здійснити до 13 жовтня 2014 року включно.

З урахуванням зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення банком вимоги до поручителя про сплату заборгованості позичальника за Кредитним договором повинен обчислюватись з 14 жовтня 2014 року, а оскільки такі вимоги були заявлені до поручителя з пропуском шестимісячного строку, а саме 12 серпня 2015 року, шляхом направлення до господарського суду міста Києва засобами поштового зв'язку позовної заяви у даній справі, що підтверджується штемпелем поштового відділення на конверті, який міститься в матеріалах справи, у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припинилась.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.01.2014, 17.09.2014, 19.03.2014, 17.09.2014 та пункті 4.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь пеню в розмірі 11 194 239,06 грн та штраф в розмірі 7 354 771,44 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що позивачем було їх розраховано вірно, проте оскільки порука за Договором поруки є припиненою, суд дійшов висновку про можливість задоволення зазначених вимог лише в частині стягнення з відповідача - 1.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням пені та штрафу, в загальному розмірі 60 307 263,99 грн підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню вказаної суми лише з відповідача - 1, оскільки порука за Договором поруки припинилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача - 1.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейд" (08296, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Радянська, будинок 9; ідентифікаційний код: 30419154) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вулиця Хорива, будинок 11-А; ідентифікаційний код: 24214088) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 29 728 588 (двадцять дев'ять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн 89 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 360 046 (триста шістдесят тисяч сорок шість) грн 24 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 45 740 (сорок п'ять тисяч сімсот сорок) грн 10 коп., інфляційні втрати в розмірі 11 623 878 (одинадцять мільйонів шістсот двадцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 26 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 11 194 239 (одинадцять мільйонів сто дев'яносто чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн 06 коп. та 30 % річних в розмірі 7 354 771 (сім мільйонів триста п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейд" (08296, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Радянська, будинок 9; ідентифікаційний код: 30419154) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

Повне рішення складено 26.10.2015.

Суддя О.В. Нечай