Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/21512/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/21512/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/21512/14

за позовом державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія

«Укрбуд»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕД»;

про стягнення 100 797,18 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сопільняк Л.П., довіреність № 07/01-533 від 15.09.2015р.;

від відповідача: Самоляка О.В., довіреність б/н від 30.09.2015р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕД» (надалі - відповідач) про стягнення 100 797,18 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору оренди у визначений строк не сплатив плату за оренду нерухомого майна, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 52 158,20 грн., за прострочення оплати якої позивачем нарахована пеня в сумі 8663,04 грн., 22 813,28 грн. штрафу та 17 162,66 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015р. порушено провадження у справі № 910/21512/15 та призначено її розгляд на 01.10.2015р.

01.10.2015р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява за вих. № 05/01-581 від 30.09.2015р. про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, згідно з якою позивач збільшує заявлені до стягнення вимоги на суму 7 791,95 грн. та просить стягнути всього - 108589,13 грн.

У судовому засіданні 01.10.2015р. суд, розглянувши заяву позивача про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, дійшов висновку про повернення її без розгляду, у зв'язку з не наданням доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 01.10.2015р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 29.10.2015р.

27.10.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 48 126,56 грн. основного боргу, 8663,04 грн. пені, 22 813,28 грн. штрафу та 28 986,25 грн. інфляційних втрат, загалом 108 589,13 грн.

В судовому засіданні 29.10.2015р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, в зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 108 589,13 грн., визначеної позивачем.

Присутній у судовому засіданні 29.10.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а також подав суду докази здійснення відповідачем часткової оплати боргу в сумі 14 063,28 грн..

Представник відповідача вимоги ухвали суду від 01.10.2015р. не виконав та витребувані судом докази, зокрема відзив на позов, суду не подав, проте заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір з позивачем мирним шляхом.

Представник позивача щодо відкладення розгляду справи заперечив, посилаючись на те, що на його адресу проект мирової угоди не надходив.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2013р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір оренди № КР/14-0068 нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі майна, яке розташоване у адміністративному будинку за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, що належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. № 897.

На правовідносини згідно цього договору не поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (п.1.7 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди позивач передав у користування відповідача нежитлові приміщення десятого поверху №№ 1024, 1025, загальною площею 67,70 кв. м., які знаходяться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.12.2013р., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10.1 договору № КР/14-0068, цей договір діє з 01.12.2013р. до 30.11.2014р.

Так, 01.12.2014р. між позивач та відповідачем було укладено договір № КР/15-0058 від 01.12.2014р. на тих самих умовах, що визначені в договорі № КР/14-0068 від 01.12.2013р. При цьому, відповідач не здійснював повернення об'єкту оренди за актом-приймання-передачі орендарю.

Відтак, відповідач у відповідності до умов договору № КР/15-0058 від 01.12.2014р. користувався майном, переданим згідно з актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.12.2013р. на підставі договору № КР/14-0068 від 01.12.2013р.

Відповідно до п.1.3 договору, плата за користування майном здійснюється щомісячно.

За умовами п.3.1 договору, орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток 2).

Сторонами було укладено додаток № 2 до договору, яким сторонами було погоджено розрахунок суми щомісячного платежу за оренду нерухомого майна, що належить позивачу, яка загалом склала 12 031,64 грн.

Згідно з п.3.3 договору, орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури.

Проте, відповідач не виконує свої зобов'язання за договором оренди належним чином, у зв'язку з чим, у відповідача за період з грудня 2013р. по листопад 2014р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48 126,56 грн.

Отже, на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 48 126,56 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті оренди виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 48 126,56 грн. Відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 14 063,28 грн. лише 29.10.2015р., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача за період з 05.09.2012р. по 29.10.2015р., тобто після подання позову до суду. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті оренди підлягають задоволенню в сумі 34 063,28 грн. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 14 063,28 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 8663,04 грн. - пені, 22 813,28 грн. штрафу та 28 986,25 грн. - інфляційних втрат, які розраховані за кожний місяць, в якому виникла заборгованість, окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 9.2 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в розмірі 917,70 грн.

При цьому, суд зазначає, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 5.4 договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 22 813,28 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 28 986,25 грн., підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 14 063,28 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕД» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б; код ЄДРПОУ 30517824) на користь державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23; код ЄДРПОУ 33298371) 34 063 грн. 28 коп. основного боргу, 917 грн. 70 коп. - пені, 22 813 грн. 28 коп. - штрафу, 28 986 грн. 25 коп. - інфляційних втрат та 2016 грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.11.2015р.

Суддя А.І. Привалов