Рішення

від 26.10.2015 по справі 910/21930/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/21930/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» простягнення 1004,47 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - не з'явився; від відповідача - Деркач А.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (далі - позивач або Банк) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» (далі - відповідач або Товариство) про стягнення заборгованості, штрафних та фінансових (компенсаційних) санкцій за договором про відкриття рахунку у цінних паперах ІСІ № 02/10-ІСІ від 31.08.2010 (далі - Договір) у загальній сумі 1004,47 грн., яка складається з:

- 160 грн. комісійної винагороди за депозитарне обслуговування;

- 697,65 грн. нарахованої пені за прострочення сплати вказаної комісійної винагороди;

- 16 грн. штрафу;

- 11,46 грн. 3% річних;

- 119,36 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору, внаслідок чого виникла дана сума заборгованості.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що Товариство починаючи з 03.07.2014 не проводило професійну діяльність на фондовому ринку, а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для нарахування платежів за спірний період. Крім того, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, що є додатковою підставою для відмови в позові за пропуском строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2010 між Банком (Зберігач) та Товариством (Депонент) було укладено Договір, відповідно до якого Товариство доручило, а Банк зобов'язувався надавати Товариству послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних Товариству цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на відповідних умовах (пункт 1.1).

За умовами пунктів 2.1, 2.3, 3.1, 4.1 Договору позивач прийняв на себе зобов'язання, зокрема, відкрити відповідачу рахунок у цінних паперах, здійснювати зберігання та облік цінних паперів відповідача, здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій та інше, а відповідач зобов'язувався сплачувати послуги позивача згідно з розцінками позивача, умовами та строками, передбаченими Договором та Тарифами Банку.

У додатку до Договору передбачені Тарифи на депозитарне обслуговування зберігача цінних паперів, затверджені рішенням тарифного комітету Банку (далі - Тарифи).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що плата вноситься відповідачем щомісячно на рахунок у термін до 15 числі наступного за тим місяцем в якому надавались послуги згідно акту-рахунку.

Згідно з пунктом 7.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року, проте, відповідно до пункту 7.2 Договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за сорок п'ять днів до закінчення терміну дії Договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що цей Договір може бути розірваний тільки за умови відсутності на рахунку у цінних паперах відповідача цінних паперів з наступним закриттям рахунку в цінних паперах відповідача в разі надання іншій стороні письмового повідомлення про розірвання Договору.

Доказів розірвання в установленому порядку Договору, або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

На виконання умов зазначеного Договору Банком було відкрито відповідачу рахунок та здійснювалось його депозитарне обслуговування.

Як убачається із залученої до матеріалів справи виписки з рахунку № 357880801576 за період з 28.09.2010 по 15.09.2015 позивачем було нараховано комісію за депозитарне обслуговування (плату за виконання операцій за допомогою системи клієнт-банк, за ведення операцій, розрахунків пов'язаних з документальним оформленням) на загальну суму 354,38 грн. Товариством за вказані послуги було сплачено 194,38 грн. Не сплаченими залишились наступні послуги зі сплати: нарахованої 20.03.2013 плати за депозитарне обслуговування в сумі 150 грн. за пунктом 3.1 Тарифів та нарахованої 18.04.2013 плати за депозитарне обслуговування в сумі 10 грн. за пунктом 5.1 Тарифів.

Розмір вказаної заборгованості відповідачем не спростовано. Доказів оплати матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування позивачем зазначеної комісійної винагороди в зв'язку із припиненням професійної діяльності відповідача на ринку цінних паперів з 03.07.2014 суд не бере до уваги, оскільки: Товариство, як юридична особа, не ліквідовано; доказів розірвання вищевказаних договорів матеріали справи не містять; заборгованість виникла під час здійснення відповідачем професійної діяльності на ринку цінних паперів, та відповідачем не спростовано факт надання йому відповідний послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, позивачем доведений обов'язок відповідача сплатити заборгованість за комісійною винагородою у загальній сумі 160 грн. Вказані кошти в установлені договором строки відповідачем сплачені не були.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення сплати комісійної винагороди були нараховані відповідачу по 07.08.2015:

- 3% річних у сумі 11,46 грн.;

- інфляційні втрати у сумі 119,36 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем за Договором неустойки, то позов у цій частині не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до пункту 6.5 Договору відповідач, у випадку затримки сплати вартості наданих послуг позивача сплачує останньому пеню у розмірі 0,5% від загальної суми, що підлягає до сплати, за кожен день прострочення. А згідно з пунктом 6.6 Договору прострочення платежу більш ніж на 20 днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв'язку з чим, винна сторона Договору, крім пені, повинна сплатити штраф у розмірі 10% відсотків від суми платежу.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

З даним позовом позивач звернувся до суду 21.08.2015, про що свідчить відбиток поштового штемпеля органу зв'язку на конверті у якому надійшла позовна заява.

Тому, у зв'язку з вищезазначеним та з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України у стягненні пені та штрафу суд відмовляє на підставі частини 4 статті 267 ЦК України в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, і підлягає стягненню у мінімальному розмірі в дохід Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» (02160, м Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7-А, ідентифікаційний код 33781440) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (03150, м. Київ, вул. Щорса, будинок 7/9, ідентифікаційний код 33299878) 160 грн. (сто шістдесят гривень) комісійної винагороди, 119,36 грн. (сто дев'ятнадцять гривень 36 копійок) інфляційних втрат, 11,46 грн. (одинадцять гривень 46 копійок) 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» (02160, м Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7-А, ідентифікаційний код 33781440) у дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.2015

СуддяСташків Р.Б.