Рішення

від 27.10.2015 по справі 910/21204/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/21204/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" Кашута Д.Є.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна інвестиційна фінансова група "КСВУ"

про стягнення боргу у розмірі 48 606,64 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Гальченко В.В. (дов.№Ц000022 від 28.05.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" Кашута Д.Є. звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна інвестиційна фінансова група "КСВУ" про стягнення боргу у розмірі 48 606,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків щодо внесення оплати наданих послуг за договором про відкриття рахунку у цінних паперах №13/06 від 01.06.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21204/15 та призначено її до розгляду на 10.09.2015 року.

За наслідками судового засідання 10.09.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.10.2015 року.

Ухвалою суду від 06.10.2015 судом продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання сторін. У судовому засіданні оголошено перерву до 27.10.2015 року.

До судового засідання 27.10.2015 позивач не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Під час судового засідання представник відповідача надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у відзиві позовну заяву.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2006 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна інвестиційна фінансова група «КСВУ» (депонент) укладено Договір про відкриття рахунку у цінних паперах №13/06 (надалі - Договір) .

Відповідно до п. 1.1. Договору Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних відповідачу цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на відповідних умовах.

За приписами п. 2.1. Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання, зокрема, відкрити відповідачу рахунок у цінних паперах, здійснювати зберігання та облік цінних паперів відповідача, здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій та інше.

Умовами пункту 2.3. договору передбачено обов'язок відповідача оплачувати послуги Позивача згідно з розцінками Позивача, умовами та строками, передбаченими Договором та тарифами ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Відповідач оплачує послуги Позивача згідно з Договором та відповідно до затверджених тарифів Позивача, які є невід'ємною частиною Договору.

У п.4.1. Договору, сторони погодили, що кожна з них зобов'язується виконувати свої обов'язки належним чином. За п. 5.2. Договору, одностороння відмова від виконання Договору або зміна його умов є неприпустимою.

За приписами п. 7.1. Договору, Договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року, проте, відповідно до п. 7.2. Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за сорок п'ять днів до закінчення терміну дії Договору сторони не виявили бажання у письмовій форсі його розірвати.

Відповідно до п. 8.1. Договору, визначено, що Договір може бути розірваний тільки за умови відсутності на рахунку у цінних паперах Відповідача цінних паперів з наступним закриттям рахунку в цінних паперах Відповідача в разі надання іншій стороні письмового повідомлення про розірвання Договору, але і в цьому випадку, за п. 8.3. Договору, сторони Договору мають право на відшкодування всіх витрат за Договором.

Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання належним чином, проте внаслідок ухилення відповідача від дотримання своїх обов'язків щодо оплати наданих послуг, у останнього виникла сума заборгованості за договором у розмірі 3 860,00 грн.

Оскільки вказана заборгованість станом на серпень 2015 року не погашена, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» звернулось із даним позовом до суду, у межах якого також просить стягнути 3 848,12 грн. інфляційної складової боргу, 1 930,00 грн. - штраф, пеню у розмірі 38 338,30 грн. за період з 16.11.2008-07.08.2015 та 630,22 грн. - 3% річних.

У своєму письмовому відзиві, відповідач не погоджуючись із розрахунками позивача заявлених сум до стягнення та наводить власний розрахунок інфляційної складової боргу, 3% річних та пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір про відкриття рахунку у цінних паперах №13/06 від 01.06.2006 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється Главою 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання - надав послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, що також не спростовано відповідачем.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих на себе за Договором, не здійснив повну оплату виконаних робіт у розмірі 3 860,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача сплатити на користь позивача суму заборгованості у розмірі 3 860,00 грн., а тому вимога ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.7. Договору, у випадку порушення замовником строків оплати, визначених сторонами у додатках до Договору , замовник сплачує виконавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати поставленого товару у останнього виник обов'язок сплатити пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов'язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції. Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність. Штрафна відповідальність, на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію.

Штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До того ж, із приписів статті 549 ЦК України слідує, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов'язання, у той час як пеня - на випадок прострочення виконання зобов'язання.

Так, пунктом 6.5. Договору, сторона, що не виконала умов Договору, відшкодовує іншій стороні неустойку, зокрема, за п. 6.5.2. Договору, відповідач сплачує Позивачу неустойку у випадку затримки сплати вартості наданих послуг позивача пеню 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення) що підлягає до сплати.

Пунктом 6.6. Договору визначено, що якщо платіж за надані Відповідачу депозитарні послуги прострочено більш ніж на 20 днів, то така дія Відповідача вважається відмовою - від виконання умов Договору та зобов'язує Відповідача сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості на день фактичної сплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом здійснено перерахунок суми пені заявленої до стягнення у період, що не перевищує 6 місяців за кожним платежем, яка дорівнює 362,66 грн.

Оскільки, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства, штраф та пеня не є тотожними видами відповідальності за порушення виконання договірних зобов'язань, тому суд, перевіривши розрахунок суми штрафу, визнав його обґрунтованим та правомірним, а вимогу про стягнення пені у розмірі 362,66 грн. та штрафу у розмірі 1 930,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 630,22 грн. та інфляційних у розмірі 3 848,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.11.08-07.08.2015 року.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу шляхом здійснення арифметичного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 702,61 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги, у розмірі 630,22 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" Кашута Д.Є. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна інвестиційна фінансова група "КСВУ" про стягнення боргу у розмірі 48 606,64 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна інвестиційна фінансова група «КСВУ» (01010, місто Київ, вулиця Суворова, 19-А; ідентифікаційний код 33497759) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (03150, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 7/9; ідентифікаційний код 33299878) 3 860 (три тисячі вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок основного боргу, 362 (триста шістдесят дві) гривні 66 копійок пені, 1 930 (одну тисячу дев'ятсот тридцять) гривень 00 копійок штрафу, 3% річних у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 22 копійки, інфляційну складову боргу у розмірі 3 702 (три тисячі сімсот дві) гривні 61 копійку.

У іншій частині у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна інвестиційна фінансова група «КСВУ» (01010, місто Київ, вулиця Суворова, 19-А; ідентифікаційний код 33497759) на користь у дохід Державного бюджету України 394 (триста дев'яносто чотири) гривні 12 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27.10.2015 у присутності представника позивача. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 03.11.2015 року

Суддя К.В. Полякова