Рішення

від 30.10.2015 по справі 910/26549/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2015Справа №910/26549/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хладик-Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» простягнення 4043 грн. 36 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Литвин О.Ю. - представник за довіреністю № 150921/0012 від 21.09.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладик-Україна» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» про стягнення 5043 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 607-р від 23.05.2014, не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 140709/00234 від 09.07.2014, № 140726/00162 від 26.07.2014, № 140726/00184 від 26.07.2014 та № 140726/00182 від 26.07.2014, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5043 грн. 36 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26549/15; розгляд справи призначено на 30.10.2015.

26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 4043 грн. 36 коп.

У судовому засіданні 30.10.2015, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог підписана представником позивача Литвином О.Ю., який відповідно до довіреності не обмежений у праві зменшувати розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог та здійснює розгляд позовних вимог за новою ціною позову 4043 грн. 36 коп.

У судовому засіданні 30.10.2015 представник позивача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; подав суду для огляду у судовому засіданні оригінали Договору поставки № 607-р від 23.05.2014 та видаткових накладних № 140709/00234 від 09.07.2014, № 140726/00162 від 26.07.2014, № 140726/00184 від 26.07.2014 та № 140726/00182 від 26.07.2014; надав усні пояснення по справі, позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні 30.10.2015 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035794232.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 30.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хладик-Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» (покупець) укладено Договір поставки № 607-р, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний постачати та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язаний приймати та сплачувати вартість товару в асортименті, кількості та за ціною, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 607-р товаром є морозиво, заморожені продукти та напівфабрикати.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки № 607-р кількість товару, який постачається за цим Договором визначається загальною кількістю товару, що зазначено у всіх видаткових накладних.

Згідно з п. 3.7 Договору поставки № 607-р кожна поставка товару повинна супроводжуватися видатковою накладною, підписаною уповноваженою особою постачальника.

Відповідно до п. 3.8 Договору поставки № 607-р товар переходить у власність покупця з моменту його фактичної передачі покупцю за належним чином оформленими видатковими накладними, які є підтвердженням передачі товару від постачальника покупцю.

Сторони гарантують, що особи, які підписують видаткові накладні, мають на це право, та належним чином уповноважені на їх підписання. Постачальник має право відмовитися від передавання товару, якщо повноваження уповноваженої особи покупця не будуть, відповідно до законодавства України, належним чином підтверджені (п. 3.9 Договору поставки № 607-р).

Згідно з п. 3.10 Договору поставки № 607-р прийом товару за кількістю здійснюється в момент приймання-передавання товару, а саме в момент завантаження товару на рампі постачальника (поставка транспортом покупця) або в момент розвантаження на складі покупця (поставка транспортом постачальника). Товар вважається прийнятим в належній кількості, в належній упаковці та за належним маркуванням з моменту підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної, після чого постачальник не приймає від покупця будь-які претензії щодо кількості, упаковки та маркування товару.

Згідно з п. 4.2 Договору поставки № 607-р загальна вартість цього Договору визначається сторонами у розмірі вартості товару поставленого за всіма видатковими накладними у період дії цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору поставки № 607-р розрахунки між покупцем та постачальником проводяться у безготівковій формі на умовах відстрочки платежу у сім календарних днів з моменту передачі у власність покупця товару, відповідно до видаткових накладних, або іншим способом, не забороненим законодавством України.

Згідно з п. 4.4 Договору поставки № 607-р при виникненні заборгованості за товар по декільком накладним, одержані від покупця кошти зараховуються як погашення заборгованості за раніше одержаний ним товар незалежно від призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні.

Відповідно до п. 8.1 Договору поставки № 607-р він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами сторін та діє до 31.12.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 607-р від 23.05.2014 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 6543 грн. 36 коп. , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 140709/00234 від 09.07.2014 на суму 1636 грн. 20 коп., № 140726/00162 від 26.07.2014 на суму 977 грн. 40 коп., № 140726/00184 від 26.07.2014 на суму 1870 грн. 32 коп. та № 140726/00182 від 26.07.2014 на суму 2059 грн. 44 коп., які підписані та скріплені печатками і штампами уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 4.3 Договору поставки № 607-р розрахунки між покупцем та постачальником проводяться у безготівковій формі на умовах відстрочки платежу у сім календарних днів з моменту передачі у власність покупця товару, відповідно до видаткових накладних, або іншим способом, не забороненим законодавством України.

Таким чином, свій обов'язок з оплати за товар, поставлений за видатковою накладною № 140709/00234 від 09.07.2014 на суму 1636 грн. 20 коп. відповідач повинен був виконати у строк до 16.07.2014 (включно), за товар, поставлений за видатковою накладною № 140726/00162 від 26.07.2014 на суму 977 грн. 40 коп., - в строк до 04.08.2014 (включно), за товар, поставлений за видатковою накладною № 140726/00184 від 26.07.2014 на суму 1870 грн. 32 коп., - в строк до 04.08.2014 (включно) та за товар, поставлений за видатковою накладною № 140726/00182 від 26.07.2014 на суму 2059 грн. 44 коп., - в строк до 04.08.2014 (включно) (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач частково виконав свій обов'язок з оплати товару, поставленого позивачем, сплативши 18.12.2014 грошові кошти у розмірі 1000 грн. 00 коп., 28.04.2015 - грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп. та 16.10.2015 - грошові кошти у розмірі 1000 грн. 00 коп., що разом становить 2500 грн. 00 коп ., що підтверджується долученими позивачем у судовому засіданні 30.10.2015 копіями банківських виписок з рахунку позивача.

При цьому, як вбачається із банківської виписки з рахунку позивача станом на 16.10.2015, відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 1000 грн. 00 коп. із призначенням платежу - оплата по договору № 23 від 23.05.2014, однак враховуючи, що сторонами не надано суду доказів укладення між ними будь-яких інших договорів від 23.05.2014, суд вважає обґрунтованим здійснене позивачем зарахування оплати у розмірі 1000 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за Договором поставки № 607-р від 23.05.2014 , що не було спростовано відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором поставки № 607-р від 23.05.2014 щодо оплати товару за видатковими накладними, стягнення заборгованості за якими є предметом позову, становить 4043 грн. 36 коп .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору поставки № 607-р від 23.05.2014 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 6543 грн. 36 коп., тоді як відповідач належним чином не виконав свій обов'язок з оплати товару, поставленого позивачем, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 2500 грн. 00 коп.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» у розмірі 4043 грн. 36 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 4043 грн. 36 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладик-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» про стягнення 4043 грн. 36 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду (відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду від 09.10.2015) позивач сплатив судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням 2604 від 21.09.2015.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову і на дату сплати судового збору) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при зверненні позивача з даним позовом до суду, він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп., тобто, позивачем переплачено судовий збір у розмірі 160 грн. 00 коп. (1378 грн. 00 коп. - 1218 грн. 00 коп.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом .

Таким чином, зважаючи на те, що позивач вніс судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він має право на повернення судового збору у розмірі 160 грн. 00 коп., звернувшись до суду із відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-2000» (03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 17/19; ідентифікаційний код: 30023137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хладик-Україна» (03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б; ідентифікаційний код: 37533250) грошові кошти у розмірі 4043 (чотири тисячі сорок три) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.11.2015

Суддя І.М. Отрош