Рішення

від 02.11.2015 по справі 911/3487/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа № 911/3487/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт»

про стягнення 105 252,60 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 30.04.2015);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Приватна організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт» (далі - відповідач) про стягнення 105 252,60 грн боргу, з яких 84 000,00 грн основного боргу, 10 261,84 грн пені, 10 337,26 грн. інфляційних втрат та 653,50 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору КБР-01/09/11 від 01.09.2011.

Ухвалою господарського суду Київської обшласті від 17.08.2015 порушено провадження у справі №911/3487/15, розгляд справи призначено на 17.09.2015.

17.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №21870/15 від 17.09.2015).

17.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 16.09.2015 (вх. №21886/15 від 17.09.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/3487/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.10.2015.

У судовому засіданні 20.10.2015 оголошено перерву до 02.11.2015.

02.11.2015 до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №25714/15 від 02.11.2015), згідно якого просив відкласти розгляд справи у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому процесі та про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, згідно якого відповідач не погодився з заявленими позовними вимогами, вважає позов безпідставним та просив відмовити в його задоволенні.

02.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №25743/15).

У судовому засіданні 02.11.2015 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання 02.11.2015 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та до канцелярії господарського суду Київської області надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №25714/15 від 02.11.2015).

Розглянувши у судовому засіданні 02.11.2015 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського сулу України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК . Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України , що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання 02.11.2015 та з огляду на те, що відповідачем в наданій довіреності зазначено трьох представників, судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт» (далі - користувач) укладено договір №КБР-01/09/11, згідно якого користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (твори), а УЛАПС надав користувачу, на умовах, визначених договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до договору та закону.

Згідно п. 2.3 договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 даного договору.

Користувач зобов'язується надіслати УЛАСП належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною в додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується УЛАСП, після чого 1 примірних повертається користувачу (п. 2.5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.09.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пп. 4.1, 4.2 договору).

В додатку № 1 від 01.09.2011 до договору сторони погодили перелік закладів, в яких відповідач здійснює публічне виконання творів.

Відповідно до п. 1.2 додатку № 2 від 01.09.2011 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 5000 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

31.05.2014 між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт» укладено додаткову угоду №1 до договору №КБР-01/09/11 від 01.09.2011, згідно якого сторони вистанали, що сума невиконаного зобов'язання за договором на дату укладання цієї додаткової угоди склала 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди користувач зобов'язався виплатити суму невиконаного грошового зобов'язання за договором шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 20 000,00 грн до 30.06.2014 та 10 000,00 грн до 31.07.2014.

У разі невиконання користувачем грошового зобов'язання за договором у строк до 31.07.2014, вона втрачає свою юридичну силу. (п. 4 додаткової угоди №1 від 31.05.2014).

Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31.07.2014.

Судом встановлено, що відповідач не виконав умови зазначеної додаткової угоди в частині сплати боргу до 31.07.2014, що підтверджується реєстром платіжних документів за період з 01.01.2011 по 24.07.2015, а отже додаткова угода №1 від 31.05.2014 втратила свою юридичну силу.

01.06.2014 між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт» укладено додаткову угоду №2 до договору №КБР-01/09/11 від 01.09.2011, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 1 додатку №1 договору у новій редакції, визначивши при цьому 6 закладів відповідача.

Пункт 1.1, 1.2 додатку №2 договору виклали у наступній редакції: «Розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до Закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 1 000,00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальна сума щомісячної винагороди становить 6 000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору» (п. 2,3 додаткової угоди №2 від 01.06.2014).

Відповідно до п. 5 додаткової угоди, дана угода набуває чинності з моменту її підписання та діє протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше.

01.06.2014 між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт» укладено додаткову угоду №3 до договору №КБР-01/09/11 від 01.09.2011, згідно якої сторони дійшли згоди викласти пункти 1.1, 1.2 додатку №2 договору виклали у наступній редакції: «Розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до Закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 500,00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальна сума щомісячної винагороди становить 3 000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору».

Відповідно до п. 4 зазначеної додаткової угоди, додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31.12.2014, якщо сторони не погодять інше.

Судом встановлено, у зв'язку закінченням строку дії додаткової угоди №3 від 01.06.2014 та з огляду на те, що сторони не погоджували інших умов, з 01.01.2015 застосовується положення основного договору та додаткової угоди №2 від 01.06.2014 до нього, що є чиними.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань не сплачує передбачену договором винагороду (роялті) за публічне виконання музичних творів, в результаті чого за ним за період березень 2014 року - серпень 2015 року включно рахується заборгованість в розмірі 84 000 грн.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Крім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, заперечував нарахування плати згідно договору та додаткових угод до нього грунтуючи свої доводи на тому, що у звязку з закінченням дії додаткової угоди №3 від 01.06.2014, договір №КБР-01/09/11 від 01.09.2011 є таким, в якому не досягнуто згоди з істотних умов - ціни договору, а отже він є неукладеним в силу п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України.

Суд не погоджується з зазначеними запереченнями відповідача з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, 01.09.2011 між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт» (далі - користувач) було укладено договір №КБР-01/09/11, за умовами якого була встановлена щомісячна оплата у розмірі 5 000,00 грн., 01.06.2014 додатковою угодою №2 від 01.06.2014 сторони змінили розмір щомісячної винагороди, визначивши її у розмірі 6 000,00 грн; зазначена додаткова угода діє протягом дії договору; 01.06.2014 додатковою угодою №3 сторони на період з 01.06.2014 по 31.12.2014 (дата закінчення дії додаткової угоди №3) визначили розмір щомісячної винагороди у сумі 3 000,00 грн, а отже з 01.01.2015 застосовуються положення додаткової угоди №2, яка є чинною.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення 84 000,00 грн основного боргу, 10 261,84 грн пені, 10 337,26 грн. інфляційних втрат та 653,50 грн 3% річних.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 48 вказаного Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 5 статті 48 Закону організації колективного управління на основі одержаних повноважень надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи та не заперечується відповідачем, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 84 000,00 грн боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору №КБР-01/09/11 від 01.09.2011 з урахуванням додаткових угод до нього, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 261,84 грн пені розрахованої за періодами зазначеними в наданому розрахунку.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.6. договору сторонами погоджено, що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за періоди визначені позивачем у поданому розрахунку становить 9 935,71 грн. Відтак, вимога про стягнення 10 261,84 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 935,71 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором №КБР-01/09/11 від 01.09.2011 з урахуванням додаткових угод до нього, позивачем за період 27.03.2014 по 31.08.2015 нараховано 10 337,26 грн інфляційних втрат та 653,50 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 6 415,00 грн та 653,50 грн відповідно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 337,26 грн інфляційних втрат та 653,50 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 415,00 грн інфляційних втрат та 653,50 грн 3% річних.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 84 000,00 грн основного боргу, 10 261,84 грн пені, 10 337,26 грн. інфляційних втрат та 653,50 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 84 000,00 грн основного боргу, 9 935,71 грн пені, 6 415,00 грн інфляційних втрат та 653,50 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс Форт» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Кулішова, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 35417020) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, офіс 287; ідентифікаційний код 37396233) - 84 000 (вісімдесят чотири тисячі гривень) 00 коп. основного боргу; 9 935 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень) 71 коп. пені; 6 415 (шість тисяч чотириста п'ятнадцять гривень) 00 коп інфляційних втрат; 653 (шістсот п'ятдесят три гривні) 50 коп. 3% річних та 2 020 (дві тисячі двадцять гривень) 08 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 09.11.2015

Суддя В.М. Антонова