Рішення

від 26.10.2015 по справі 910/21954/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/21954/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» простягнення 3795,43 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - не з'явився; від відповідача - Деркач А.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (далі - позивач або Банк) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» (далі - відповідач або Товариство) про стягнення заборгованості, штрафних та фінансових (компенсаційних) санкцій за договором про відкриття рахунку у цінних паперах ІСІ № 02/11-ІСІ від 14.03.2011 (далі - Договір №1) та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 02/11-ІСІ-ДУ від 01.04.2014 (далі - Договір №2) у загальній сумі 3813,43 грн., яка складається з:

- 790 грн. комісійної винагороди за депозитарне обслуговування;

- 2360,46 грн. нарахованої пені за прострочення сплати вказаної комісійної винагороди;

- 61,9 грн. штрафу;

- 44,1 грн. 3% річних;

- 556,97 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаних договорів, внаслідок чого виникла дана сума заборгованості.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що Товариство починаючи з 03.07.2014 не проводило професійну діяльність на фондовому ринку, а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для нарахування платежів за спірний період. Крім того, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, що є додатковою підставою для відмови в позові за пропуском строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2011 між Банком (Зберігач) та Товариством (Депонент) було укладено Договір № 1, відповідно до якого Товариство доручило, а Банк зобов'язувався надавати Товариству послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних Товариству цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на відповідних умовах (пункт 1.1).

За умовами пунктів 2.1, 2.3, 3.1, 4.1 Договору № 1 позивач прийняв на себе зобов'язання, зокрема, відкрити відповідачу рахунок у цінних паперах, здійснювати зберігання та облік цінних паперів відповідача, здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій та інше, а відповідач зобов'язувався сплачувати послуги позивача згідно з розцінками позивача, умовами та строками, передбаченими Договором № 1 та Тарифами Банку.

У додатку до Договору № 1 передбачені Тарифи на депозитарне обслуговування зберігача цінних паперів, затверджені рішенням тарифного комітету Банку (далі - Тарифи).

Пунктом 3.2 Договору № 1 передбачено, що плата вноситься відповідачем щомісячно на рахунок №3579700501576 у термін до 15 числі наступного за тим місяцем в якому надавались послуги згідно акту-рахунку.

Згідно з пунктом 7.1 Договору № 1, цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року, проте, відповідно до пункту 7.2 Договору № 1, він вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за сорок п'ять днів до закінчення терміну дії Договору № 1 сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

Пунктом 8.1 Договору № 1 передбачено, що цей Договір може бути розірваний тільки за умови відсутності на рахунку у цінних паперах відповідача цінних паперів з наступним закриттям рахунку в цінних паперах відповідача в разі надання іншій стороні письмового повідомлення про розірвання Договору № 1.

З матеріалів справи також слідує, що 01.04.2014 з метою приведення правовідносин за Договором № 1 у відповідність до вимог Закону України «Про депозитарну систему України», між Банком (Депозитарна установа) та Товариством (Депонент), було укладено Договір № 2, згідно з яким позивач, зокрема, зобов'язується надавати відповідачу послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах відповідача.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1, 4.1 Договору № 2 позивач прийняв на себе зобов'язання, зокрема, відкрити відповідачу рахунок у цінних паперах, здійснювати облік цінних паперів та прав відповідача на цінні папери, обслуговування обігу, виконувати депозитарні операції та інше, передбачене договором та законодавством, а відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги позивача згідно з умовами та строками, передбаченими Договором № 2 та відповідно до тарифів, встановленими позивачем.

Пунктом 4.2 Договору № 2 визначено, що оплата послуг позивача здійснюється відповідачем щомісячно до 15-го числа місяця, у якому надавались послуги.

Відповідно до пункту 6.1 Договору № 2, цей Договір набуває чинності з дати набрання чинності Законом України «Про депозитарну систему України» та діє до 31.12.2014. Проте, за приписами пункту 6.2 Договору № 2, останній вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору, сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

Доказів розірвання в установленому порядку вищевказаних Договорів № 1 та № 2, або визнання їх недійсними матеріали справи не містять.

На виконання умов зазначених Договорів № 1 та № 2 Банком було відкрито відповідачу рахунок та здійснювалось його депозитарне обслуговування.

За період з 17.12.2012 по 22.09.2014, відповідно до пунктів 3.1, 4.3 Тарифів (зберігання цінних паперів на рахунку та підтвердження розрахунку вартості чистих активів) Банком було нараховано зазначену комісійну винагороду на суму 790 грн.

Розмір вказаної заборгованості відповідачем не спростовано. Доказів оплати матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування позивачем зазначеної комісійної винагороди в зв'язку із припиненням професійної діяльності відповідача на ринку цінних паперів з 03.07.2014 суд не бере до уваги, оскільки: Товариство, як юридична особа, не ліквідовано; доказів розірвання вищевказаних договорів матеріали справи не містять; заборгованість виникла під час здійснення відповідачем професійної діяльності на ринку цінних паперів, та відповідачем не спростовано факт надання йому відповідний послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, позивачем доведений обов'язок відповідача сплатити заборгованість за комісійною винагородою у загальній сумі 790 грн. (за Договором № 1 у сумі 610 грн., за Договором № 2 у сумі 180 грн.). Вказані кошти в установлені договором строки відповідачем сплачені не були.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення сплати комісійної винагороди були нараховані відповідачу за Договором № 1 за період з 16.01.2013 по 07.08.2015:

- 3% річних у сумі 38,16 грн.;

- інфляційні втрати у сумі 453,14 грн.;

за Договором № 2 за період з 16.04.2014 по 07.08.2015:

- 3% річних у сумі 5,94 грн.;

- інфляційні втрати у сумі 103,83 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем за Договорами № 1, № 2 неустойки, то позов у цій частині підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до пункту 6.5 Договору № 1 відповідач, у випадку затримки сплати вартості наданих послуг позивача сплачує останньому пеню у розмірі 0,5% від загальної суми, що підлягає до сплати, за кожен день прострочення. А згідно з пунктом 6.6 Договору № 1 прострочення платежу більш ніж на 20 днів вважається відмовою від виконання умов Договору № 1, у зв'язку з чим, винна сторона Договору № 1, крім пені, повинна сплатити штраф у розмірі 10% відсотків від суми платежу.

Відповідно до пункту 5.4 Договору № 2 прострочення відповідачем платежу за надані позивача депозитарні послуги більш як на 5 календарних днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв'язку з чим відповідач, крім основної суми заборгованості перед позивачем, повинен сплатити штраф у розмірі 0,5% від основної сум заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України діючої на день прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

З даним позовом позивач звернувся до суду 21.08.2015, про що свідчить відбиток поштового штемпеля органу зв'язку на конверті у якому надійшла позовна заява.

Отже, позивач має право на стягнення неустойки, нарахованої у межах строку позовної давності, починаючи з 21.08.2014.

У зв'язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України, статей 253, 254 ЦК України, у межах строку позовної давності, і складає:

За Договором № 1:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30 21.08.2014 - 15.09.2014 26 12.5000 % 0.068 % 0.53 За Договором № 2:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30 21.08.2014 - 15.10.2014 56 12.5000 % 0.068 % 1.15 30 21.08.2014 - 12.11.2014 84 12.5000 % 0.068 % 1.73 30 13.11.2014 - 15.11.2014 3 14.0000 % 0.077 % 0.07 30 21.08.2014 - 12.11.2014 84 12.5000 % 0.068 % 1.73 30 13.11.2014 - 15.12.2014 33 14.0000 % 0.077 % 0.76 30 21.08.2014 - 12.11.2014 84 12.5000 % 0.068 % 1.73 30 13.11.2014 - 15.01.2015 64 14.0000 % 0.077 % 1.47 30 21.08.2014 - 12.11.2014 84 12.5000 % 0.068 % 1.73 30 13.11.2014 - 05.02.2015 85 14.0000 % 0.077 % 1.96 30 06.02.2015 - 15.02.2015 10 19.5000 % 0.107 % 0.32 30 16.09.2014 - 12.11.2014 58 12.5000 % 0.068 % 1.19 30 13.11.2014 - 05.02.2015 85 14.0000 % 0.077 % 1.96 30 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 0.83 30 04.03.2015 - 15.03.2015 12 30.0000 % 0.164 % 0.59 Тому, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальній сумі 17,75 грн.

У стягненні штрафу суд відмовляє на підставі частини 4 статті 267 ЦК України в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, і підлягає стягненню у мінімальному розмірі в дохід Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» (02160, м Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7-А, ідентифікаційний код 33781440) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (03150, м. Київ, вул. Щорса, будинок 7/9, ідентифікаційний код 33299878) 790 грн. (сімсот дев'яносто гривень) комісійної винагороди, 556,97 грн. (п'ятсот п'ятдесят шість гривень 97 копійок) інфляційних втрат, 44,1 грн. (сорок чотири гривні 10 копійок) 3% річних, 17,75 грн. (сімнадцять гривень 75 копійок) пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріорітет фінанс» (02160, м Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7-А, ідентифікаційний код 33781440) у дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.2015

СуддяСташків Р.Б.