Рішення

від 04.11.2015 по справі 916/4185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2015 р.Справа № 916/4185/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 10.09.2015р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 17.04.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „НВФ „ДНІПРОПРОЕКТВ» до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД СУ-10В» про стягнення 176 691,71 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 13.10.2015р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „НВФ „ДНІПРОПРОЕКТВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД СУ-10В» про стягнення заборгованості у сумі 176 691,71 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2015р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №916/4185/15 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 04.11.2015р. представником відповідача надано відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами, відповідно до кого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог частково.

04.11.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

04 листопада 2014р. між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „НВФ „ДНІПРОПРОЕКТВ» (надалі - постачальник) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД СУ-10В» (надалі - покупець) було укладено Договір поставки №041114-1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - Товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Як зазначає позивач, протягом дії договору відповідач періодично порушував терміни оплати за поставлену позивачем металопродукцію.

Так відповідно до п. 2.5. Договору, відповідач повинен здійснювати 100% оплату металопродукції протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару постачальником.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за прострочення строків встановлено пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

Відповідно до накладних:

№ ОД726 від 11.06.2015р. позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 169 177,75 (сто шістдесят дев'ять тисяч сто сімдесят сім та 75/100) грн. разом з ПДВ. Відповідач у повному обсязі оплатив отриману відповідно до вищезгаданої накладної металопродукцію.

№ ОД734 від 12.06.2015 р. позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 72 766,25 (сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят шість та 25/100) грн. разом з ПДВ. Відповідач

частково оплатив таку поставку. Заборгованість складає 9 615,92 грн.

№ ОД735 від 12.06.2015 р. позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 189 492,20 (сто вісімдесят дев"ять тисяч чотириста девгяноето дві та 20/100) грн. разом з ПДВ. Відповідач у повному обсязі не оплатив таку поставку.

№ ОД742 від 15.06.2015 р. позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 203 835,01 (двісті три тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. разом з ПДВ. Відповідач у повному обсязі не оплатив таку поставку.

№ ОД839 від 02.07.2015 р. позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 7 312,50 (сім тисяч триста дванадцять та 50/100) грн. разом з ПДВ. Відповідач у повному обсязі оплатив таку поставку.

№ ОД849 від 07.07.2015 р. позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 24 617,60 (двадцять чотири тисячі шістсот сімнадцять та 60/100) гри. разом з ПДВ. Відповідач у повному обсязі не оплатив таку поставку.

За умовами договору, відповідач повинен був оплатити поставлену йому позивачем металопродукцію 12.06.2015р. до 17.06.2015р., металопродукцію поставлену 15.06.2015р. до 19.06.2015р., металопродукцію поставлену 02.07.2015р. до 08.07.2015р. та металопродукцію поставлену 07.07.2015р. до 11.07.2015р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач у в порушення умов договору та вимог чинного законодавства у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку із чим, за ним утворилась заборгованість з оплати, поставленої позивачем металопродукції у загальному розмірі 150 142,45 грн.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД СУ-10В» заборгованості у сумі 150 142,45 грн., пені у розмірі 25 285,01 грн. та 3% річних у сумі 1 264, 25 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами, відповідно до кого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог частково, та надав контр-розрахунок відповідно до якого, визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 120 142,45 грн. (враховуючи перерахування коштів у сумі 30 000,00 грн., згідно із платіжним дорученням №1642 від 03.11.2015р.), в частині стягнення пені в сумі 23 058,21 грн. та в частині стягнення 3% річних визнає у сумі 1 165,75 грн.

Позивач в судовому засіданні 04.11.2015р. проти розрахунку відповідача не заперечував, письмових пояснень не надав.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами 04 листопада 2014р. між Договору поставки №041114-1.

На виконання умов договору, замовнику було поставлено товар на загальну суму 667 201,30 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач у порушення умов договору до п. 2.5. Договору поставки Відповідач мав у повному обсязі оплатити металопродукцію поставлену 12.06.2015р. до 17.06.2015р., металопродукцію поставлену 15.06.2015р. до 19.06.2015р., металопродукцію поставлену 02.07.2015р. до 08.07.2015р. та металопродукцію поставлену 07.07.2015р. до 11.07.2015р.

Проте, в матеріалах справи наявні докази лише часткової оплати поставленої продукції, у зв'язку із чим, за ним утворилась заборгованість з оплати, поставленої позивачем металопродукції у загальному розмірі 150 142,45 грн.

Однак, у судовому засіданні відповідачем надано платіжне доручення №1642 від 03.11.2015р. відповідно до якого, ним здійснено оплату за Договором поставки №041114-1 від 04.11.2014р. у сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку зі частковою оплатою відповідачем заборгованості, а, суд вважає за необхідне припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у сумі 30 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Щодо решти суми основного боргу заявленого позивачем до стягнення з відповідача, господарський суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 120 142,45 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі - 25 285,01 грн. та 3% річних в сумі - 1 264,25 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за прострочення строків встановлено пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони у договорі не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Судом, за допомогою системи В«Ліга-ЗаконВ» здійснено власний розрахунок суми пені та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання, та встановлено їх належний розмір, а саме: пені у сумі - 23 058,21 грн. та 3% річних в сумі - 1 165,75 грн.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у розмірі - 2 615,50 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження по справі в частині стягнення основного боргу у сумі 30 000,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „НВФ „ДНІПРОПРОЕКТВ» до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД СУ-10В» про стягнення 176 691,71 грн. - задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД СУ-10В» (65031, м.Одеса, пров. Іспанський, буд. 1, корп. 1, приміщення 1; код ЄДРПОУ 38847155) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „НВФ „ДНІПРОПРОЕКТВ» (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69; код ЄДРПОУ 33718185) суму основного боргу в розмірі - 120 142 /сто двадцять тисяч сто сорок дві/ грн. 45 коп., пеню в сумі - 23 058 /двадцять три тисячі п'ятдесят вісім/ грн. 21 коп., 3% річних у сумі - 1 165 /одна тисяча сто шістдесят п'ять/ грн. 75 коп. та судовий збір в сумі - 2 615 /дві тисячі шістсот п'ятнадцять/ грн. 50 коп.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 09 листопада 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев