Рішення

від 02.11.2015 по справі 916/3123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р.Справа № 916/3123/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Елекон ЛТДВ» до приватного підприємства „Гранделектро-77В» про стягнення 32 292,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Елекон ЛТДВ» (далі по тексту - ТОВ „Елекон ЛТДВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства „Гранделектро-77В» (далі по тексту - ПП „Гранделектро-77В» ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 33 173,11 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 20 808,17 грн., пені в сумі 4 844,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 5 440,00 грн. та штрафу в сумі 2 080,81 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р. та за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі-продажу, факт вчинення якого підтверджується видатковими накладними, зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Згідно із заявою (вх. № 2-5849/15 від 23.10.2015р.) ТОВ „Елекон ЛТДВ» було зменшено розмір заявлених позовних вимог до загальної суми 32 292,85 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 20 808,17 грн., трьох відсотків річних в сумі 5 434,09 грн., пені в сумі 4 844,13 грн. та штрафу в сумі 1 206,46 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

В судове засідання, призначене на 02.11.2015р., представник позивача не з'явився, незважаючи на належне його повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника ТОВ „Елекон ЛТДВ» на повідомленні про оголошення відкладення в минулому засіданні суду, яке відбулось 07.10.2015., про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте ПП „Гранделектро-77В» не скористалось правом на участь свого представника в судових засіданнях по даній справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив.

05.03.2014р. між ТОВ „Елекон ЛТДВ» (Постачальник) та ПП „Гранделектро-77В» (Покупець) було укладено договір поставки № 45/03-2014-КП, у відповідності до п.п 1.1 - 1.3 якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити електротехнічну та іншу продукцію (далі по тексту - товар) на умовах даного договору. Товар поставляється окремими партіями, згідно з видатковими накладними (або іншими товаросупровідними документами), які є невід'ємною частиною цього договору. Асортимент, кількість та ціна товару вказуються у видаткових накладних Постачальника, оформлених на кожну партію товару та є невід'ємною частиною даного договору.

Як свідчать матеріали справи, згідно з видатковими накладними № 1446 від 13.03.2014р., № 1488 від 14.03.2014р., № 1891 від 01.04.2014р., № 2125 від 10.04.2014р., № 2136 від 10.04.2014р., № 2239 від 14.04.2014р., № 2259 від 15.04.2014р., № 2633 від 30.04.2014р., № 2714 від 07.05.2014р., підставою складання яких є договір № 46/03-2014 КП від 05.03.2014р., ТОВ „Елекон ЛТДВ» було передано в розпорядження відповідача товар загальною вартістю 12 064,60 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписом його представника на даних первинних бухгалтерських документах та наявними в матеріалах справи довіреностями.

При цьому, незважаючи на відсутність у видатковій накладній № 1488 від 14.03.2014р. /а.с. 27/ підпису представника відповідача про отримання товару, суд, враховуючи наявність в розпорядженні позивача довіреності № 693 від 14.03.2014р. на отримання цінностей - електротоварів у кількості 23 шт., тобто того самого товару, що вказаний у зазначеній накладній, доходить висновку про доведеність факту передання даного майна в розпорядження ПП „Гранделектро-77В» за видатковою накладною № 1488 від 14.03.2014р., оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (яка була чинною на час складання видаткової накладної № 1488 від 14.03.2014р.) довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на підставі видаткових накладних № 193 від 16.01.2014р., № 194 від 16.01.2014р., № 590 від 31.01.2014р., № 625 від 03.02.2014р., № 702 від 10.02.2014р, № 783 від 12.02.2014р., № 1151 від 27.02.2014р., № 1299 від 05.03.2014р., № 2239 від 14.04.2014р. ТОВ „Елекон ЛТДВ» було передано на користь ПП „Гранделектро-77В» електротовари загальною вартістю 8 879,76 грн. Про прийняття даного товару відповідачем свідчать підписи його представника, повноваження якого на прийняття товару підтверджуються наявними в матеріалах справи довіреностями.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» наголошено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проаналізувавши вищенаведені приписи законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено два договори: договір поставки № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р., викладений у формі єдиного документа, а також договір поставки, факт вчинення якого підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 193 від 16.01.2014р., № 194 від 16.01.2014р., № 590 від 31.01.2014р., № 625 від 03.02.2014р., № 702 від 10.02.2014р, № 783 від 12.02.2014р., № 1151 від 27.02.2014р., № 1299 від 05.03.2014р., № 2239 від 14.04.2014р.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як було зазначено вище по тексту рішення, на виконання умов договору поставки № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р. позивачем було передано у власність ПП „Гранделектро-77В» товар загальною вартістю 12 064,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1446 від 13.03.2014р., № 1488 від 14.03.2014р., № 1891 від 01.04.2014р., № 2125 від 10.04.2014р., № 2136 від 10.04.2014р., № 2239 від 14.04.2014р., № 2259 від 15.04.2014р., № 2633 від 30.04.2014р., № 2714 від 07.05.2014р. В свою чергу, згідно із видатковими накладними № 193 від 16.01.2014р., № 194 від 16.01.2014р., № 590 від 31.01.2014р., № 625 від 03.02.2014р., № 702 від 10.02.2014р, № 783 від 12.02.2014р., № 1151 від 27.02.2014р., № 1299 від 05.03.2014р., № 2239 від 14.04.2014р., які, в даному випадку є самостійною підставою для виникнення відповідних цивільних та господарських правовідносин, відповідач прийняв у власність товар загальною вартістю 8 879,76 грн.

Таким чином, загальна вартість придбаного відповідачем у спірних правовідносинах товару складає 20 944,36 грн.

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 договору поставки № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р. ціни на товар визначаються на підставі „Замовлення покупцяВ» . Остаточні ціни вказуються в накладних на товар. Загальна сума цього договору визначається сумою вартості товару зазначеної в видаткових накладних, які Постачальник передав Покупцеві протягом строку дії цього договору. Покупець оплачує кожну поставлену партію товару у сумі, що зазначена в накладних, не пізніше 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні питання щодо строків оплати товару у правовідносинах купівлі - продажу слід обов'язково застосовувати приписи ст. 692 ЦК України та мати на увазі той факт, що вказаною законодавчої нормою закріплено спеціальне для даних відносин правило щодо визначення порядку перебігу строку виконання грошового зобов'язання покупця з оплати вартості придбаної продукції, яке виникло на підставі відповідного договору купівлі-продажу. Так, строк виконання зобов'язання з оплати вартості придбаного товару починається для покупця з моменту прийняття ним товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо інший строк оплати вартості товару не визначено угодою сторін або актами цивільного законодавства. У випадку, якщо угодою сторін не визначено строку виконання покупцем вказаного грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 530 названого Кодексу, якою врегульовано порядок виконання зобов'язань, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у постанові від 28.02.2012р. № 5002-8/481-2011.

Так, при укладенні у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, які не стосуються договору № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р., сторонами по справі не було визначено строку виконання ПП „Гранделектро-77В» грошового зобов'язання з оплати проданого позивачем товару , оскільки документи, якими посвідчувалось вчинення названої угоди, не містять застережень про зворотне. У зв'язку із викладеним, суд доходить висновку, що товар, прийнятий за видатковими накладними, що не стосуються договору № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р., мав бути оплачений відповідачем в момент прийняття товару від ТОВ „Елекон ЛТДВ» .

В той же час, умовами договору № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р. чітко визначено, що обов'язок оплати вартості придбаного товару виникає у відповідача зі спливом 15 календарних днів з моменту прийняття товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань у спірних правовідносинах ПП „Гранделектро-77В» здійснило виключно часткову оплату вартості товару, придбаного за укладеним у спрощений спосіб договором поставки, в сумі 136,17 грн., в той час як решта вартості товару залишилась несплаченою відповідачем. В результаті викладеного, на момент вирішення даного спору, за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед ТОВ „Елекон ЛТДВ» в загальній сумі 20 808,19 грн., частина якої в сумі 20 808,17 грн. (позивачем на 0,02 грн. зменшено заявлену до стягнення суму основного боргу за позадоговірними поставками) заявлена до стягнення в межах даної справи.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Елекон ЛТДВ» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 808,17 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного у спірних правовідносинах товару, ТОВ „Елекон ЛТДВ» було нараховано ПП „Гранделектро-77В» до сплати три відсотки річних в сумі 5 434,09 грн., перевіривши розрахунок яких, господарський суд визнає його правильним, в результаті чого, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 , п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 6.3 договору поставки № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р. передбачено, що у разі несплати товару по закінченню терміну, зазначено у п. 4.3, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь період існування простроченої заборгованості і припиняється з моменту повного погашення простроченої заборгованості. У разі прострочення оплати товару більше 30 календарних днів з моменту закінчення строку, зазначеного у п.4.3, Покупець додатково зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від загальної суми такої простроченої заборгованості.

З посиланням на п. 6.3 договору поставки № 45/03-2014-КП від 05.03.2014р. позивачем було нараховано ПП „Гранделектро-77В» до сплати пеню в сумі 4 844,13 грн. та штраф в сумі 1 206,46 грн. щодо суми боргу, існуючої за даним договором. Перевіривши розрахунки даних штрафних санкцій, заявлених до стягнення, суд доходить висновку про їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку із чим, із відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 4 844,13 грн. та штраф в сумі 1 206,46 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32 , 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „Гранделектро-77В» перед ТОВ „Елекон ЛТДВ» в загальній сумі 32 292,85 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 20 808,17 грн., трьох відсотків річних в сумі 5 434,09 грн., пені в сумі 4 844,13 грн. та штрафу в сумі 1 206,46 грн., витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ПП „Гранделектро-77В» на користь ТОВ „Елекон ЛТДВ» суми основного боргу в розмірі 20 808,17 грн., трьох відсотків річних в сумі 5 434,09 грн., пені в сумі 4 844,13 грн. та штрафу в сумі 1 206,46 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» та п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства „Гранделектро-77В» /65091, м. Одеса, вул. Південна, 26, код ЄДРПОУ 34598870/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Елекон ЛТДВ» /08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 19, код ЄДРПОУ 13734376/ суму основного боргу в розмірі 20 808 грн. 17 коп. /двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 17 коп., три відсотки річних в сумі 5 434 грн. 09 коп. /п'ять тисяч чотириста тридцять чотири грн. 09 коп./, пеню в сумі 4 844 грн. 13 коп. /чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 13 коп./, штраф в сумі 1 206 грн. 46 коп. /одна тисяча двісті шість грн. 46 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 09.11.2015р.

Суддя С.П. Желєзна