Рішення

від 20.10.2015 по справі 917/2083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 р. Справа №917/2083/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,38753

до 1 Фермерського благодійного господарства "Васюта" Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка, с.Миколаївка, Полтавський р-н., Полтавська область, 36000

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, 36004

ІІІ особа Відділ державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, пров.Стешенка,6, м.Полтава, 36023

про звільнення з-під арешту майна та визнання права власності.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_5

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від ІІІ особи: не з'явився

У судовому засіданні 20.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПКУкраїни.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до 1. Фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звільнення з-під арешту майна та визнання права власності.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 28.09.2015 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, було залучено Відділ державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх доведеними з урахуванням поданих по справі доказів та просить суд позов задовольнити.

Перший відповідач Фермерське благодійне господарство «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка свого представника в судове засідання не направив. В заяві, яку було подано до суду 20.10.2015 р. (вхід. № 15289) просив суд розглядати справу без участі представника та позовні вимоги визнав в повному обсязі з урахуванням факту співпраці із позивачем у справі в межах договору від 03.11.2014 року.

Другий відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повноважного представника для участі у розгляді справи не направив. 20.10.2015р. через канцелярію суду (вхід. № 15293) подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволені позову відмовити з мотивів і підстав, викладених у ньому.

Крім того, відповідач подав клопотання про відкладенні розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити явку

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відділ державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції повноважного представника в судове засідання не направив, вимог п. 7 ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.09.2015 року не виконав. Через канцелярію суду 20.10.2015 рок подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд клопотання другого відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та ІІІ особи вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки сторона у судовому процесі не обмежена кількістю представників та може бути представлена самим другим відповідачем як суб'єктом - учасником судового процесу.

Відповідно до пп. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду справи, а неявка представника другого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті заявлених вимог, то справа розглядається без участі представників другого відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані позивачем докази, на які він посилався як на підставу своїх вимог, заслухавши представника позивача, суд, встановив:

відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до положень ст.ст. 638 , 639 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03 листопада 2014 року між фермерським благодійним господарством «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка, в особі голови Васюти Василя Михайловича, і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (було укладено договір, за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає за грошову винагороду, а виконавець зобов'язується надати багаторічний комплекс послуг та виконати роботи із обробітку ґрунту, вирощування, зберігання, переробки і реалізації урожаю на умовах цього договору.

Відповідно до акту приймання-передачі від 03 листопада 2014 року для виконання договірних зобов'язань з надання послуг та виконання робіт, замовник, в особі голови фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка Васюти Василя Михайловича передав виконавцю, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, земельну ділянку площею 93,4 га, в тому числі і межові знаки в кількості 47 штук, яка відображена в державному акті на право постійного користування землею серії НОМЕР_3.

В період дії та виконання Договору від 03 листопада 2014 року, у зв'язку із неоплатною замовником комплексу робіт із обробітку ґрунту, закупівлі та внесення добрив, гербіцидів, посівного матеріалу соняшнику, обрізки, комплексного підживлення та догляду саду, у фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка, як замовника, виникла заборгованість перед, виконавцем, фізичною особи-підприємця ОСОБА_2, на загальну суму 814 149, 35 грн. У зв'язку із чим позивачем було виставлено відповідний рахунок на оплату № 1 від 28.05.2015 р.

Відповідно до п. 3.3 Договору від 03 листопада 2014 року, в рахунок боргу замовника виконавець має право отримати у власність частину урожаю чи товарів на складі змовника про, що оформляється накладна та підписується акт приймання-передачі разом із замовником.

За домовленістю сторін, з метою погашення боргу у натуральній формі, на виконання зазначеного пункту 3.3 Договору, 25 серпня 2015 року фермерське благодійне господарство «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка, в особі голови Васюти Василя Михайловича, і суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, на підставі пунктів 3.3. та 3.5. Договору від 03 листопада 2014 року, склали акт приймання-передачі, згідно із яким замовник передав, а виконавець прийняв врожай сільськогосподарських (яблука, соняшник, тощо) культур, зібраний з земельної ділянки площею 93,4 га, що передана останньому для надання багаторічного комплексу робіт на підставі Договору від 03.11.2014 року (земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні на підставі Акту про право на постійне користування земельною ділянкою Серії НОМЕР_3). Сторони, також, визначили, що виконавець здійснює збір врожаю з вказаної земельної ділянки, зберігає його у відповідних умовах та визначених складських приміщеннях та здійснює його розподіл відповідно до пункту 3.5. Договору від 03.11.2014 року з метою задоволення фінансово-економічних потреб та отримання прибутку як замовника, так і виконавця.

Отримавши від фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка право на збір та набуття у власність вказаного в акті приймання-передачі урожаю, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснив зібрання урожаю соняшнику у кількості 28 600 кг.

11 вересня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції ОСОБА_8 при примусовому виконанні наказу № 917/2651/14, виданого 15.05.2015 року господарським судом Полтавської області про стягнення з фермерського благодійного господарства «Васюта» міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (с. Миколаївка, Полтавський район, Полтавська область, 38715, р/р 26008060655878 в ПАТ КБ «Приватбанк», м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 21061371) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, 36004, р/р НОМЕР_4 в ПАТ «Марфін Банк», МФО 328168, РНОКПП: НОМЕР_1) 97 785 грн. 00 коп., проведено опис та арешт майна (зі складенням відповідного акта), належного позивачу урожаю соняшнику, загальний тоннаж якого складає 28 600 кг., що зібраний з полів, які перебувають у використанні ФБГ «Васюта» та переданій позивачу - ФОП ОСОБА_2 на відповідальне зберігання.

Вказане майно (урожай) зберігається позивачем на складі за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Калашники.

Відповідно до Звіту про оцінку майна, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності ПП «Оцінювач» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 16.10.2012 № 13917/12, виданий Фондом Держмайна України), соняшник на складі у кількості 28,600 тон - вартість належного позивачу соняшнику у кількості 28 600 кг складає 215 930,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, до акту опису і арешту державний виконавець включив майно, яке позивач отримав від фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка на підставі п. 3.3 Договору від 03 листопада 2014 року і став його власником, у зв'язку з чим воно безпідставно описане і арештоване з метою виконання наказу № 917/2651/14 виданого 15.05.2015 Господарським судом Полтавської області.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності прямо не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. (з наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Крім того, відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України 2Про судову практику в справах про виключення майна з опису» № 6 від 27.08.1976 р. (з наступними змінами та доповненнями), за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

При цьому порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд заперечення другого відповідача не може взяти до уваги та оцінює критично виходячи із наступного.

У своєму відзиві на позовну заяву другий відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_3 вказує на те, що не може бути належним доказом по справі акт приймання-передачі від 25.08.2015 року, оскільки в ньому чітко не вказано вагу, вартість та інші показники врожаю, що буде зібраний з земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні. Проте суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки сторони - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та Фермерське благодійне господарство «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка склали вказаний акт на виконання умов договору від 03.11.2014 року та в рахунок погашення виниклої за вказаним договором заборгованості.

Крім того, другий відповідач надає оцінку положенням договору від 03.11.2014 року в якому не є стороною та який на момент прийняття рішення в цій справі є дійсним, ніким не оспорений, в позасудовому порядку, з урахуванням приписів ЦК України та ГК України, не розірваний (за згодою сторін), в судовому порядку не визнаний недійсним, а відтак посилання другого відповідача на недійсність чи розірвання договору від 03.11.2014 року є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 6), рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно із положеннями Постанови Пленуму ВГСУ № 6, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 7 ГПК України , судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно до ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Верховним Судом України встановлений у розумінні положень ч. 2 ст. 82 , ч.ч. 1, 2 ст. 111 28 ГПК України обов'язковий для всіх судів України висновок у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 6-20гс14, висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111- 16 ГПК України , за I півріччя 2014 р. про те, що згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка є частиною національного законодавства України, рішення суду має містити мотиви вирішення доводів та аргументів представників сторін стосовно суті спору, в тому числі й щодо застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статями 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Перший та другий відповідачі не змогли довести відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань та не подали матеріалів та доказів, які б спростовували твердження позивача, які були викладені останнім у позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України , рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін докази та відзив на позовну заяву, всебічно повно та об'єктивно, за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (38753, АДРЕСА_4; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків:НОМЕР_2) право власності на урожай соняшнику, загальний тоннаж якого складає 28 600 кг., що зібраний з полів, які перебувають у користуванні фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка та зберігається на складі за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Калашники.

3. Зняти арешт з урожаю соняшнику, загальний тоннаж якого складає 28 600 кг., що зібраний з полів, які перебувають у користуванні фермерського благодійного господарства «Васюта» Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка та зберігається на складі за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Калашники накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції ОСОБА_8 при примусовому виконанні наказу № 917/2651/14 виданого 15.05.2015 Господарським судом Полтавської області.

4. Стягнути солідарно з Фермерського благодійного господарства "Васюта" Міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка ( с.Миколаївка, Полтавський р-н., Полтавська область, 36000, код 21061371) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 36004) судовий збір у розмірі 3238,95грн.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.