Рішення

від 02.11.2015 по справі 922/5083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р.Справа № 922/5083/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків до 1) Харківської міської ради, м. Харків; 2) Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", м. Харків; Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області; - Управління Держземагентства у м. Харкові про скасування рішення за участю представників сторін:

прокуратури - ОСОБА_1 службове посвідчення №026175 від 14.05.14р.;

1-го відповідача - ОСОБА_2 довіреність №08-11/1599/2-15 від 09.04.15р.;

2-го відповідача - ОСОБА_3 довіреність б/н від 05.11.14р.;

третьої особи (Державна інспекція сільського господарства в Х/о) - не з'явився;

третьої особи (Управління Держземагентства у м. Харкові) - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Харківської міської ради, 2) Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", в якій прокурор просить визнати незаконним та скасувати п.п.11.4. додатку 1 до рішення 15 сесії 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 25.04.2012р. №693/12.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.15р. судом прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "05" жовтня 2015 р. о (об) 10:00. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області; Управління Держземагентства у м. Харкові.

05.10.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№39856) з додатками, у якому він заперечував проти позову повністю. Наданий другим відповідачем відзив та додані до нього документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

13.10.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від першого відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду у господарських судах.

15.10.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшли додаткові пояснення по справі з урахуванням викладеної у відзиві на позовну заяву правової позиції другого відповідача за вх.№41702.

26 жовтня 2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшли заперечення щодо клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі за вх.№43124.

26 жовтня 2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№43125, який було досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні оголошувались перерви до: 26 жовтня 2015 р. о 10:15; 02 листопада 2015р.о 11:45.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що п.11.4. спірного рішення Харківської міської Ради прийнято у порушення вимог ст.41 ЗК України, ст.ст.133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. СТ В«ЖБК В«АвантажВ» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і фактично є обслуговуючим кооперативом, а, відповідно, не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, а тому у органу місцевого самоврядування не було достатніх правових підстав для безоплатної передачі йому спірної земельної ділянки.

Присутній представник першого відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов від 26.10.2015 р. за вх.№43125. 1-ий відповідач зазначив, що прокурором не зазначено яким чином порушено інтереси держави, не зазначений орган (позивач), в інтересах якого прокурор звернувся із позовом, на думку першого відповідача таким органом є саме Харківська міська рада, проте вона є відповідачем у даній справі, зазначив, що зі змісту позовних вимог також не вбачається, яким чином буде відновлено порушене право власності територіальної громади на земельну ділянку у разі задоволення позовних вимог. Також, 1-ий відповідач зазначив, що 2-ий відповідач діє на підставі статуту, який визначає основи його діяльності - кооператив. Прокурор посилається на норми Примірного Статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.06.1983 року є безпідставним, оскільки вони можуть застосовуватися лише у тій частині, що не суперечить чинному законодавству України, зокрема Закону України В«Про коопераціюВ» від 10.07.2003 року. Згідно п.1.1. статуту СТ В«ЖБК В«АвантажВ» є споживчим житлово-будівельним кооперативом, тобто споживчим кооперативом за типом та житлово - будівельним за напрямком діяльності. Таким чином посилання прокурора на те, що 2-ий відповідач не є житлово - будівельним кооперативом є безпідставними.

Присутній представник другого відповідача у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву згідно якого зазначив, що спірна земельна ділянка була отримана останнім законно, на підставі чинного рішення сесії Харківської міської ради, а посилання прокурора на норми Примірного Статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 20.04.1958 року є безпідставним, оскільки вони можуть застосовуватися лише у тій частині, що не суперечить чинному законодавству України, зокрема Закону України В«Про коопераціюВ» від 10.07.2003 року. Другий відповідач вважає, що доводи прокурора про те, що СТ В«ЖБК В«АвантажВ» не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооператив може бути споживчим, обслуговуючим, виробничім, а за напрямом діяльності - житлово-будівельними. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ Про кооперацію СТ В«ЖБК В«АвантажВ» може бути одночасно і житлово-будівельним і споживчим, що не суперечить ні ЖК УРСР, а ні Примірному статуту ЖБК, що підтверджується Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД). Таким чином, на думку відповідача, поняття споживчий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують відповідно тип і напрямок діяльності кооперативу та не можуть підмінятися. Другий відповідач в судовому засіданні наголошував, що установчі документи СТ В«ЖБК В«АвантажВ» у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 33 ГПК України, які б свідчили про те, що другий відповідач не є житловим кооперативом за типом його діяльності та створений з порушенням вимог чинного законодавства. В підтвердження того, що другий відповідач створений і діє з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва багатоквартирних житлових будинків, відповідач надав через канцелярію суду декларацію від 08.07.2015 року про введення експлуатацію багатоповерхового житлового будинку по вул. Миру, 22-А у м. Харкові. Зазначив, що згідно п.11.4. додатку до рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.12р. №693/12 земельну ділянку площею 0,1453 га було надано 2-му відповідачу для будівництва житлового будинку по вул. Миру, 22-а до 31.12.2016 р. (але не пізніше прийняття об'єкту в експлутацію). Таким чином, у зв'язку із закінченням будівництва 08.07.15р. 2-ий відповідач припинив використання зазначеної земельної ділянки, а п.11.4. спірного рішення Харківської міської ради втратив свою чинність. Також, 2-ий відповідач зазначив про пропущення прокурором строку позовної давності, оскільки представник прокуратури був присутній на пленарному засіданні 15 сесії 6 скликання від 25.04.2012р., на якому було прийнято спірне рішення, отже строк на подання даної позовної заяви до суду сплив 25.04.2015р., та посилання прокурора на те, що він довідався про незаконне виділення земельної ділянки під час проведення перевірки лише у 2015 році є помилковим.

Представник третьої особи (Державна інспекція сільського господарства в Харківській області) у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи (Управління Держземагентства у м. Харкові) у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Суд, розглянувши клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів відноситься розгляд справ за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 1 постанови №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вказав, що у вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

П. 11.4 додатку 1 до рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 25.04.2012р. №693/12 СТ "ЖБК "Авантаж" надано в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова, площею 0,1453 га (кадастровий номер 6310138200:03:013:0007) за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва житлового будинку по вул. Миру, 22. Будівництво виконати до 31.12.2016р. (але не пізніше прийняття об'єкту в експлуатацію).

Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду 23.09.15р., в якому наголошує на тому, що спірне рішення міської ради, прийнято всупереч вимогам ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, що є підставою для визнання його незаконним, скасування його окремого пункту 11.4.

У відзиві на позов 2-ий відповідач виклав клопотання про застосування позовної давності з підстав обізнаності прокурора починаючи з 25.04.2012р. (присутність представника прокуратури на пленарному засіданні) про наявність оскаржуваного рішення міської ради та не вчинення ним заходів прокурорського нагляду.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

За приписами частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі №3-23гс14 від 27.05.2014р., у справі №916/2414/13 від 23.12.2014р., у справі №6-152цс14 від 29.10.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що на 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання, на якій, зокрема, було прийнято оскаржуване рішення, був присутній прокурор міста Харкова, оскільки проведення пленарних засідань передбачає обов'язкову присутність представника органу прокуратури, а отже, починаючи з 25.04.2012р. органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та 6 Закону України «Про прокуратуру» були обізнані про прийняття спірного рішення Харківської міської ради.

Пунктом 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" встановлено з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Згідно із ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Враховуючи вищевикладене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.04.2012р. розпочався саме з цієї дати.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. № 4176-VІ виключено пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України у наведеній вище редакції.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-VІ набрав чинності 15.01.2012р. (офіційне опублікування в газеті Голос України від 14.01.2012р. № 6, відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування).

З набранням чинності Закону України №4176-VІ від 15.01.2012р. право особи, наведене у п. 5 розділі ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Закону мало бути реалізоване особою протягом наступних трьох років з моменту набрання чинності вказаним Законом, тобто до 16.01.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура Харківської області звернулась до господарського суду з даним позовом 02.09.2015р., тобто з пропуском встановленого вимогами чинного законодавства строку для захисту порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи факт обізнаності органів прокуратури про наявність оскаржуваного рішення, починаючи з 25.04.2012р., та його звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин пропущення позовної давності, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання 2-го відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі - відмовити.

2. Клопотання 2-го відповідача про застосування строку позовної давності - задовольнити.

3. У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 05.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_4