Постанова

від 29.10.2015 по справі 914/3357/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа № 914/3357/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю В«БУДОВА-ЗАХІДВ» №88-Т від 10.07.2015 року, с. Смільне, Львівська область,

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року

у справі № 914/3357/14

за позовом: Приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» , м. Боярка, Київська область

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю В«БУДОВА-ЗАХІДВ» ,

с. Смільне, Львівська область,

про стягнення неустойки (пені) в сумі 30590,67 грн. і розподілу судових витрат.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився;

23.07.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю В«БУДОВА-ЗАХІДВ» на рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_2 При цьому, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалами суду від 27.07.2015р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 11.08.2015р.

У зв'язку із перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи № 914/3357/14 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року розгляд справи відкладено на 27.08.2015р.

У зв'язку з зайнятістю судді Кордюк Г.Т., в іншому судовому засіданні, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи № 914/3357/14 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 27.08.2015 року розгляд справи відкладено на 06.10.2015р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Гнатюк Г.М. на лікарняному, 06.10.2015р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 20.10.2015р. розгляд справи призначений на 29.10.2015р.

В судове засідання 29.10.2015р. представники сторін не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 20.10.2015р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року у справі №914/3357/14 позовні вимоги приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» 78786,42 грн. заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» на користь приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» 40000,00 грн. основного боргу, 2515,04 грн. 3% річних, 5638,83 грн. інфляційних втрат, 30599,67 грн. неустойки, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору та 275,96 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання. В задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» 19,97 грн. неустойки та 2,50 грн. 3% річних відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року в справі №914/3357/14 частково скасовано. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» на користь приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» 4865,59 грн. неустойки (пені). В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені) в розмірі 25734,08 грн. - відмовлено. В решті рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року в справі №914/3357/14 залишено без змін. Стягнуто з приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» 301,45 грн. в повернення судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2015 року у справі №914/3357/14 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року в частині позову про стягнення неустойки (пені) в сумі 30599,67 грн. і розподілу судових витрат скасовано, і справу №914/3357/14 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року та рішення господарського суду Львівської від 18.11.2014 року залишено без змін.

Вищий господарський суд України вказав на те, що місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки, не врахував, що встановлений сторонами у договорі вид відповідальності за порушення грошового зобов'язання є пенею, та не застосував до зазначених правовідносин наведених норм законодавства щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Суд апеляційної інстанції частково скасувавши рішення місцевого господарського суду та стягнувши з відповідача іншу суму неустойки (пені), виходив з необхідності обмеження строків нарахування та розміру пені у зв'язку з вимогами законодавства та наданням позивачем уточненого розрахунку суми неустойки (пені). Суд апеляційної інстанції правильно визначив правову природу неустойки, передбаченої п. 7.2. договору як пеню. Проте, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про необхідність обмеження строків нарахування неустойки шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, не врахував вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за змістом якого законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, та не навів правової оцінки умовам п. 7.2. договору, за яким у випадку затримки оплати замовник несе відповідальність у формі сплати неустойки розміром 0,1% від суми затриманого платежу за кожний день такої затримки, протягом всього строку допущення такої прострочки.

09.06.2015 року до суду першої інстанції від позивача приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» надійшла заява від 03.06.2015 року про зменшення розміру позовних вимог. У якій позивачем повідомляється про те, що під час подання позову ним було здійснено розрахунок неустойки відповідно до умов п.7.2 Договору, проте у вказаному розрахунку було допущено помилку, а саме нарахування неустойки здійснювалося з 01.11.2012р., в той час як правильним було нарахування неустойки з 03.12.2012 року - з першого дня прострочення платежу, а відтак, позивач здійснив новий розрахунок неустойки за договором в розмірі 30599,67 грн., який наведено у поданій заяві. Розрахунок неустойки позивача наступний:

- з 03.12.2012р. по 23.12.2012р від суми боргу 950,00 грн. із застосуванням розміру неустойки 0,10% , за 21 день прострочки, неустойка нарахована в розмірі 30,38 грн.;

-з 24.12.2012р. по 11.03.2013р. від суми боргу 99611,50 грн. із застосуванням розміру неустойки 0,10%, за 78 днів прострочки, неустойка нарахована в розмірі 7769,70 грн.;

-з 12.03.2013р. по 17.03.2013р. від суми боргу 90000,00 грн. із застосуванням розміру неустойки 0,10% , за 6 днів прострочки, неустойка нарахована в розмірі 540,00 грн.;

-з 18.03.2013р. по 03.04.2013р. від суми боргу 70000,00 грн., із застосуванням розміру неустойки 0,10%, за 17 днів прострочки, неустойка нарахована в розмірі 1190,00 грн.;

-з 04.04.2013р. по 12.09.2014р. від суми боргу 40000,00 грн. із застосуванням розміру неустойки 0,10% , за 527 днів прострочки, неустойка нарахована в розмірі 21080,00 грн. А тому позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму неустойки в розмірі 30599,67 грн., а також - стягнути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

15.06.2015 року до суду першої інстанції від відповідача ОСОБА_3 В«Будова-ЗахідВ» надійшла заява про застосування строків позовної давності по справі №914/3357/14.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року у справі №914/3357/14 (суддя Кітаєва С.Б.) позов в частині вимоги про стягнення неустойки (пені) в сумі 30599,67 грн. задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» на користь приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» 7835,48 грн. неустойки (пені), 181,77 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» 22764,19 грн. неустойки (пені) відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Оскільки відповідачем не подано доказів виконання грошових зобов'язань по оплаті товару за актами прийому-передачі виконаних робіт від 27.11.2012 року №0002399/1 та №0002444/1 від 20.12.2012 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 7835,48 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю В«БУДОВА-ЗАХІДВ» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення змінити, а саме відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 1274,39 грн. та судового збору у розмірі 411,09 грн. Зокрема зазначає, про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. та було сплачено 913,50грн. судового збору який не розподілений судом першої інстанції.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/4907/15 від 07.08.2015р.) просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«БУДОВА-ЗАХІДВ» без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року у справі №914/3357/14 - без змін.

Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року у справі №914/3357/14 частково змінити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2012 року між приватним підприємством "Кластер-Плюс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будова-Захід" (замовник) було укладено договір № KL-27092012-132, за умовами якого позивач зобов'язався виконати комплекс робіт з впровадження інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури на об'єкті, який знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 6, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони погодили, що вартість робіт, що здійснюються виконавцем на користь замовника визначається додатковими угодами до цього договору.

З моменту підписання додаткової угоди та протягом зазначеного в угоді терміну замовник сплачує виконавцю передоплату, в розмірі 50 відсотків вартості робіт та 50% - залишок вартості робіт. Протягом зазначеного в додатковій угоді терміну з моменту здійснення передоплати, замовник сплачує виконавцю залишок в розмірі 50 відсотків вартості робіт (п. 2.4.1. договору).

Відповідно до п. 2 договору сторонами було укладено додаткову угоду від 10.10.2012 року № 1 про вартість робіт на суму 102224,70 грн. та додаткову угоду від 31.10.2012 року №2 про вартість робіт на суму 18829,20 грн.

Згідно з п.п. 1.3.1., 1.3.2. додаткової угоди № 1 до договору протягом двох банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди замовник сплачує виконавцю 50% вартості робіт, що складає 51112,35 грн. Протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю залишок 50% вартості робіт, що складає 51112,35 грн.

Відповідно до п.п. 1.3.1., 1.3.2. додаткової угоди № 2 до договору протягом двох банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди замовник сплачує виконавцю 50% вартості робіт, що складає 9414,6 грн. Протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю залишок 50% вартості робіт, що складає 9414,6 грн.

Відповідачем перераховано лише 17000 грн. передоплати, однак позивач виконав обумовлені договором роботи, про що свідчать долучені до матеріалів справи акти здачі-приймання виконаних робіт: від 27.11.2012 року № 0002399/1 на суму 17950,80 грн. та від 20.12.2012 року № 0002444/1 на суму 98660,70 грн. Загальна сума виконаних робіт склала 116611,50 грн.

За договором відповідач сплатив 76611,50 грн., відтак неоплаченими залишились роботи на суму 40000 грн.

26.08.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 11205, в якій просив погасити заборгованість, що виникла в ОСОБА_3 "Будова-Захід" перед ПП "Кластер-плюс", однак відповіді на претензію відповідач не надав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач зобов'язань за спірним договором належним чином не виконав, вартості зазначених у актах приймання-передачі робіт у визначені договором та додатковими угодами до нього строки у повному обсязі не оплатив, визначивши день порушення права позивача - 03.12.2012 року (після спливу трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт від 27.11.2012 року), у зв'язку з чим дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Будова-Захід" заборгованості в сумі 40000 грн., 3% річних у сумі 2515,04 грн. та 5638,83 грн. інфляційних сум (постанова Вищого господарського суду України від 09 квітня 2015 року у справі №914/3357/14).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 599 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Предметом судового розгляду є вимога виконавця до замовника про стягнення неустойки (пені) в розмірі 30599,67 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати виконаних за договором робіт.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку затримки оплати замовник несе відповідальність у формі сплати неустойки розміром 0,1% від суми затриманого платежу за кожний день такої затримки, протягом всього строку допущення такої прострочки.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Згідно п. 7.2. договору сторони узгодили, що у випадку затримки оплати замовник несе відповідальність у формі сплати неустойки розміром 0,1% від суми затриманого платежу за кожний день такої затримки, протягом всього строку допущення такої прострочки.

Таким чином сторони договору передбачили більшу тривалість періоду для нарахування пені, ніж у п.6 ст.232 ГК України, фактично - до дати повної сплати затриманого платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

15.06.2015 року до суду першої інстанції від відповідача ОСОБА_3 В«Будова-ЗахідВ» надійшла заява про застосування строків позовної давності по справі №914/3357/14.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність, встановлена законом в один рік для вимог про стягнення неустойки (пені) за домовленістю сторін не збільшувалась ні у договорі, ні в окремому документі.

Тому, доводи відповідача про необхідність застосування скороченого строку позовної давності є підставними.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» , якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобовВ»язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення,- захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане (п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» ).

Як встановлено судовими інстанціями у даній справі, після спливу трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт від 27.11.2012 року №0002399/1 на загальну суму 17950,80 грн., днем порушення права позивача є 03.12.2012 року .

За актом №0002444/1 від 20.12.2012 року на суму 98660,70 грн. відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем протягом трьох банківських днів після підписання зазначеного акту ( п.1.3.2 додаткової угоди до договору від 10.10.2012 року), тобто включно по 25.12.2012 року. З 26.12.2012 року має місце прострочка виконання грошового зобовВ»язання.

Тому, з наступного дня після підписання актів виконаних робіт потрібно рахувати строк у три банківські дні для оплати та один рік позовної давності після закінчення таких 3-х банківських днів для звернення за захистом свого права.

Перевіривши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції встановив, що такий здійснено правильно, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення 7835,48 грн. пені та відмову у стягненні пені в розмірі 5175,88 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, та відмову- в розмірі 17588,31 грн., оскільки така нарахована безпідставно і в цій частині рішення слід залишити без змін.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення господарського суду Львівської області в частині розподілу судових витрат, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до господарського суду Львівської області позовної заяви від 12 вересня 2014р. про стягнення заборгованості в загальній сумі 78786,42 грн., платіжним дорученням НОМЕР_1 від 09 вересня 2014 року позивач сплатив в дохід держбюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 р., залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями в частині стягнення з ОСОБА_3 В«Будова-ЗахідВ» на користь ПП В«Кластер-плюсВ» 40000,00 грн. основного боргу, 2515,04 грн. 3% річних, 5638,83 грн. інфляційних втрат (разом - на суму 48153,87 грн.), скасовано касаційною інстанцією та направлено справу на новий розгляд в частині позову про стягнення неустойки (пені) в сумі 30599,67 грн. і розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що 1289,89 грн. судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за результатам розгляду справи, виходячи із задоволених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача: 40000,00 грн. основного боргу, 2515,04 грн. 3% річних, 5638,83 грн. інфляційних втрат, 7835,48 грн. ( разом - 55989,35 грн.).

01.12.2014 року господарський суд Львівської області видав позивачу на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 року наказ у справі №914/3357/14 про стягнення з відповідача на користь позивача серед іншого і 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд не розглядав у справі №914/3357/14 заяви стягувача чи боржника в порядку ст.117 ГПК України і відповідних процесуальних документів не приймав.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 181,77 грн. судового збору.

Однак, судом першої інстанції помилково не здійснений розподіл судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. у сумі 913,50грн., а тому з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 411,09 грн., як часткове повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«БУДОВА-ЗАХІДВ» задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року у справі №914/3357/14 змінити в частині розподілу судових витрат.

3. Стягнути з приватного підприємства В«Кластер-плюсВ» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Молодіжна, 77/12, код ЄДРПОУ 33794837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будова-ЗахідВ» (80643, Львівська область, Бродівський район, с. Смільне, вул. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 34938625) 411,09 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги №399/Т від 12.12.2014р. у даній справі.

4. В решті рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2015 року у справі №914/3357/14 залишити без змін.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 09.11.2015р.