Постанова

від 03.11.2015 по справі 916/1582/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р.Справа № 916/1582/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

Суддів: Лисенко В.А., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Максиміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача- не з'явився, повідомлений належним чином

від відповідача - ОСОБА_1, директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ВІП ХолдінгВ»

на рішення господарського суду Одеської області від 10 червня 2015 року

по справі № 916/1582/15-г

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства В«УкРосХимВ»

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ВІП ХолдінгВ»

про стягнення 123 829,83 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне спеціалізоване підприємство В«УкРосХимВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ВІП ХолдінгВ» 123829,83 грн., з яких основного боргу у розмірі 64 650,00грн., 3% річних у розмірі 1673,82грн., індексу інфляції у розмірі 17 706,01грн., штраф у розмірі 39 800грн. за договором поставки №ДР-165 від 12.02.2014р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 червня 2015 року по справі № 916/1582/15-г (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" на користь Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" основний борг у розмірі 64650 грн.00коп., 3%річних у розмірі 1673 грн.82коп., індекс інфляції у розмірі 17706 грн.01коп., штраф у розмірі 39800 грн.00коп., витрати по сплаті судового збору на суму 2476 грн.59коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" про стягнення з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" заборгованості у розмірі 123829,83грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ВІП ХолдінгВ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що він не отримував жодних процесуальних документів суду і дізнався про рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.

По суті спору скаржник зазначає, що договір, на підставі якого відбулось стягнення, відповідачем не підписувався та взагалі його не існує.

В судове засідання 03.11.2015 року не з'явився представник позивача, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. При цьому, від нього надійшов до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить розглядати справу без участі представника позивача.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги відповідача за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача в особі директора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.02.2014р. між Приватним спеціалізованим підприємством "УкрРосХим" (Постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" (Покупець) було укладено договір поставки №ДР-165, відповідно до умов якого, на умовах в порядку та строки, визначені цим договором, Постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору поставляти й передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно(Товар), перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями, які з моменту підписання сторонами й проставлення печаток сторін, є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації повинні мати посилання на цей договір.

У відповідності до п.2.2. Договору, розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% вартості партії товару, визначеної підписаною накладною сторонами специфікацією, протягом 3-х календарних днів від дня передачі партії товару(згідно специфікації) в розпорядження Покупця в пункті призначення поставки товару.

Згідно п. 5.5. Договору, у випадку прострочення оплати більш ніж 30 (тридцять) календарних днів або відмови від приймання товару, постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов'язань по поставці партії товару та/або вимагати повернення товару(у випадку його передачі Покупцю), а також сплатити штраф у розмірі 40% від вартості партії Товару.

На виконання договору, згідно видаткової накладної №425 від 19.02.2014р., Приватним спеціалізованим підприємством "УкрРосХим" поставлено, а представником в особі директора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" ОСОБА_1, фактично отримано згідно доручення №35 від 18.02.2014р. та товарно-транспортної накладної №Р425 від 19.02.2014р., 25 (двадцять п'ять) тон карбаміду на загальну суму 99500грн. 00коп.

Однак, відповідачем в порушення умов договору проведено оплату частково на суму 34850 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.44-57), неоплаченим залишився товар на суму 64650грн., що зумовило звернення Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" заборгованість у розмірі 123829,83грн., а саме: основний борг у розмірі 64650,00грн., 3% річних у розмірі 1673,82грн., індекс інфляції у розмірі 17706,01грн., штраф у розмірі 39800грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар, оскільки підставою для стягнення цих коштів являється видаткова накладна №425 від 19.02.2014р., підписана представниками обох сторін без зауважень. При цьому, з боку відповідача накладна підписана директором ОСОБА_1 на підставі доручення №35 від 18.02.2014р. Також поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р425 від 19.02.2014р.

Отже, враховуючи наявність в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, підписаних представниками сторін без зауважень, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від грошового зобов'язання.

Також судова колегія здійснила перерахунок 3% річних, інфляційних втрат, та штрафу, передбаченого п.5.5 договору, та дійшла висновку про правомірність такого нарахування, арифметично вірні розрахунки, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1673,82грн., індексу інфляції у розмірі 17706,01грн., та штрафу у розмірі 39800грн.

Доводи апелянта про не підписання договору судова колегія відхиляє, оскільки вони спростовуються накладною №425 від 19.02.2014р., підписаною представниками обох сторін без зауважень, що підтверджує факт отримання товару та частковою оплатою відповідача за поставку товару. При цьому, договір та специфікації до нього скріплені печатками підприємства, яке несе відповідальність за використання печатки. Доказів втрати печатки стороною не надано.

Крім того, апелянт не заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для визначення приналежності підпису на договорі з наданням необхідних зразків підписів відповідно до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998р. №705/3145.

Разом з тим, в судовому засіданні директор ТОВ «Віп Холіднг» ОСОБА_1 особисто надав пояснення, згідно яких не заперечував стосовно факту укладення договору, однак зазначив, що товар було поставлено неякісний, була усна домовленість про його обмін, тому відповідач затримав оплату.

Проте, судова колегія наголошує, що відповідно до приписів ст.678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з претензією щодо неякісного товару та його обміну або будь-які додаткові угоди, тому колегія суддів не приймає такі доводи.

Доводи скаржника про неотримання судових документів спростовуються наступним.

Відповідно до даних, вказаних в договорі від 12.02.14р. в розділі «Юридичні адреси й банківські реквізити сторін», відповідач надав адресу місцезнаходження: 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Нахімова,177.

Відповідно до п.8.6 договору, про всі зміни в адресах або платіжних реквізитах сторони повинні негайно (протягом 3 днів) письмово інформувати один одного. Відповідальність за негативні наслідки, пов'язані з ненаданням інформації про зміни, у повному обсязі покладається на сторону, яка їх не надала.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за встановлення вірної адреси у договорі, та безпідставно не повідомив позивача про зміну адреси, на яку слід відправляти поштову кореспонденцію.

Крім того, позивачем надано до суду конверти, відповідно до яких він направляв позовну заяву з додатками на юридичну адресу боржника - м.Ізмаїл, вул.Адмірала Холостякова, 77, яку також не було отримано відповідачем та повернуто поштовим відділенням з відміткою про закінчення строку зберігання поштового відправлення, а також екземпляр договору поставки від 12.02.14р. зі специфікаціями та договору поруки від 12.02.2014р., які не було отримано та повернуто з відміткою про відмову від отримання.

Викладене свідчить про свідому відмову відповідача від отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - м.Ізмаїл, вул.Адмірала Холостякова, 77 та за адресою м.Ізмаїл, вул.Нахімова,177.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, враховуючи викладене, оскільки судову кореспонденцію було направлено за адресою, зазначеною в договорі, та враховуючи те, що матеріали справи містять докази неотримання поштової кореспонденції за юридичною адресою, судова колегія вважає, що адресат вважається повідомленим про час і місце розгляду справи судом, а тому усі доводи про необізнаність з судовим процесом судом не приймаються.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ВІП ХолдінгВ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 10 червня 2015 року по справі № 916/1582/15-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 09.11.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей

Суддя В.А. Лисенко