Рішення

від 09.11.2015 по справі 910/25213/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/25213/15

За позовом Спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 118582,42 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Спільне українсько-словацьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки № 7352 від 20.11.2014 в розмірі 118582,42 грн., з яких: 69165,12 грн. основний борг, 49417,30 грн. штрафні санкції.

Позивач поставив відповідачеві товар на суму 69165,12 грн. Відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань не сплатив вартість отриманого товару.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань нарахував пеню, 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 49417,30 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки.

Ухвалою суду від 24.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25213/15, розгляд останньої призначено на 12.10.2015.

Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2015 про порушення провадження у справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, ухвали суду від 24.09.2015 про порушення провадження у справі не отримав, що підтверджується конвертом з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" № 01030 3591243 0.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в зв'язку з необхідністю повторного витребування документів, суд відклав розгляд справи на 09.11.2015.

В судове засідання 09.11.2015 сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.11.2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) та Спільним приватним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" (постачальник) укладено договір № 7352.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у відповідній специфікації, надалі - продукція, на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість, номенклатура продукції вказується у відповідних специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору, постачальник зобов'язується поставити продукцію на умовах поставки EXW - склад перевізника - Запоріжжя, відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року.

П. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки, збори і інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування і видатки постачальника, пов'язані з поставкою продукції.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата покупцем продукції визначається у відповідній специфікації та здійснюється в національній валюті України шляхом внесення оплати на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунку).

Умови оплати за продукцію вказуються у відповідній специфікації. Якщо умови оплати не вказані у відповідній специфікації то оплата за продукцію має бути здійснена покупцем не пізніше 5 банківських днів з моменту підпису відповідної специфікації на підставі рахунку-фактури. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця. (п. 5.2, 5.3, 5.4 Договору).

Згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 7352 від 20.11.2014, продукція, що поставляється: клей Rakoll ECO 4 стружкопилесос СМ-4800 у кількості 690 кг на суму 32906,1 грн., щит меблевий сосна 16*1200*2800 721 шт. вартістю 30975,12 грн., стружкопилесос СП-4800 - одна штука вартістю 5283,9 грн. Вартість продукції, що поставляється відповідно до даної специфікації становить 69165,12 грн. з урахуванням ПДВ. Оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: оплата проводиться 3 рівними частинами, протягом 3 місяців з моменту підписання договору, а саме: у розмірі 23055,04 грн. до 20.12.2014, 23055,04 грн. до 20.01.2015, 23055,04 грн. до 20.02.2015. Специфікація підписана та скріплена печатками контрагентів за договором.

Позивач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню № 2078 від 20.11.2014 на загальну суму 69165,12 грн. за клей Rakoll ECO 4 стружкопилесос СП-4800 у кількості 690 кг, щит меблевий сосна 16*1200*2800 у кількості 721 шт., стружкопилесос у кількості 1 шт.

Товар, клей Rakoll ECO 4 стружкопилесос СП-4800 у кількості 690 кг, щит меблевий сосна 16*1200*2800 у кількості 721 шт., стружкопилесос у кількості 1 шт., був поставлений позивачу 21.11.2014, що підтверджується видатковою накладною № 1437 від 21.11.2014 за договором № 7352 від 20.11.2014. Загальна вартість поставленого товару становить 69165,12 грн. Вказана видаткова накладна підписана та скріплена печатками контрагентів за договором.

Будь-яких доказів не поставки товару по вищезазначеній накладній відповідачем не надано.

Договір № 7352 від 20.11.2014 року набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до кінця поточного року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань за даним договором. (п. 10.4 Договору).

Відповідач не виконав зобов'язання по оплаті товару за договором поставки № 7352 від 20.11.2014.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки № 7352 від 20.11.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 69165,12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25101,56 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України згідно ст.. 231 ГК України.

Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання застосування практики про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Договором № 7352 від 20.11.2014 безпосередньо не встановлено розмір та базу нарахування пені. І, відповідно, обов'язок її сплати не встановлено певними законодавчими актами.

За таких умов вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені не підлягає задоволенню.

В зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач звернувся з вимогою про стягнення 1375,72 грн. - 3% річних та втрат від інфляції у розмірі 22940,02 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 1375,72 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж та, що заявлена позивачем до стягнення. Суд наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався. Сума інфляційних нарахувань підлягає стягненню у розмірі, визначеному позивачем - 22940,02 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно сумі задоволених вимог. З відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1402,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" (03150, м. Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 40, кімната 8 код ЄДРПОУ 21701221) суму основного боргу в розмірі 69165 (шістдесят дев'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 12 коп., суму 3% річних у розмірі 1375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 72 коп., суму втрат від інфляції у розмірі 22940 (двадцять дві тисячі дев'ятьсот сорок) грн. 02 коп. та судовий збір в розмірі 1402 (одна тисяча чотириста дві) грн. 22 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.В.Усатенко