Постанова

від 09.10.2015 по справі 810/4553/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року 810/4553/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локальні Логістичні Мережі" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Локальні Логістичні Мережі" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем протиправно не прийнято податкову декларацію за червень 2015 року та не внесено до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітній податковий період. Тому, з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 21.07.2015 року №8908/10/10-13-15-01-22 про невизнання податкової декларації ТОВ «Локальні Логістичні Мережі» з податку на додану вартість за червень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) за звітний податковий період;

- зобов’язати ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області внести до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», інших автоматизованих інформаційних системах податкового органу показники податкової декларації ТОВ «Локальні Логістичні Мережі» з податку на додану вартість за червень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) за звітній податковий період.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що подана позивачем звітність не відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме в декларації за червень 2015 року зазначені недостовірні відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Локальні Логістичні Мережі" у зв'язку чим дану декларацію не визнано як податкову звітність, а тому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з’явились. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності, належним чином повідомлених представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Позивачем 16.07.2015 було надіслано засобами електронного зв’язку до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітній податковий період. Того ж 16.07.2015 позивачем було отримано Квитанцію №2 про прийняття вказаної податкової декларації за податку на додану вартість за червень 2015 року, однак будь-якої відповіді від податкового органу про прийняття чи не прийняття до позивача не надходило.

У зв’язку з вищевикладеним директором ТОВ «Локальні Логістичні Мережі» ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги № б/н від 06.08.2015 року, відповідно до якого Адвокат ОСОБА_2 бере на себе зобов’язання надавати правову допомогу в обсягах та умовах, передбачених цим Договором.

В рамках реалізації своїх зобов’язань по захисту інтересів позивача, Адвокатом ОСОБА_2 було направлено адвокатський запит до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області щодо:

- отримання інформації про визнання ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової декларації ТОВ «Локальні Логістичні Мережі» з податку на додану вартість за червень 2015 року як податкову звітність;

- отримання інформації чи внесені самостійно задекларовані ТОВ «Локальні Логістичні Мережі» дані податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року до АІС «Податковий блок»;

- у разі не визнання податкової декларації ТОВ «Локальні Логістичні Мережі» з податку на додану вартість за червень 2015 року як податкової звітності, отримання інформації чи повідомлявся позивач про невизнання такої звітності як податкової, у відповідності до сг. 49 Податкового кодексу України;

- у разі повідомлення ТОВ «Локальні Логістичні Мережі» про не визнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року в порядку ст. 49 Податкового кодексу України, отримання копії такого повідомлення з доказами направлення/вручення ТОВ «Локальні Логістичні Мережі».

На вищевказаний запит було отримано відповідь, відповідно до якої податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року позивача не визнана як податкова звітність. Також, зазначено, що про дану обставину декларанта було повідомлено листом від 21.07.2015 року №8908/10/10-13-15-01-22, однак, позивач заперечує дану обставину мотивуючи тим, що такий лист на його адресу не надходив.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 ПК України та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Податкова декларація має містити в собі обов’язкові реквізити, а саме відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України в податковій декларації зазначаються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Також, згідно з п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції; якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків; податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПК України.

Приписи п. 49.8 статті 49 ПК України передбачають, що прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог 49 ст. Податкового кодексу України, посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно із п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків засобами поштового зв'язку або засобами електронного зв'язку до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п’яти робочих днів з дня її отримання.

Частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, разом з тим, що відповідач не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині оскарження неприйняття податкової декларації є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач в свої запереченнях обгрунтовує зазначення недостовірної інформації в декларації, поданій позивачем, відсутністю за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності, посилаючись на Акт про результати проведення територіально-дільничного та об'єктивно-оріентованогог контролю щодо відповідності фактичного місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, зазначеному у свідоцтві про державну реєстрацію від 22.07.2015 №2949/10-13-15-01-13. Однак, суд вважає дані обставини необгрунтованими, оскільки вони не можуть свідчити про недостовірність даних податкової звітності та не стосуються предмету даного спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Окрім того, відповідно до ч.1 та 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, суд відмовляє позивачу в зобов'язанні відповідача внести до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», та інших автоматизованих інформаційних системах податкового органу показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітній податковий період з метою дотримання вимог статті 19 Конституції України в частині недопущення перебирання державними органами на себе повноважень, які безпосередньо не передбачені законами для таких органів.

Таким чином, вищезазначене приводить суд до висновку часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 21.07.2015 року №8908/10/10-13-15-01-22 про невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Локальні Логістичні Мережі» з податку на додану вартість за червень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) за звітний податковий період.

3. Повернути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Локальні Логістичні Мережі» (код ЄДПОУ: 39218307) судові витрати в сумі 609(шістсот дев'ять) грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.