Постанова

від 02.11.2015 по справі 820/10525/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 листопада 2015 р. №820/10525/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: - скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012205 від 30.09.2015 року на суму 133266,00 грн., що ухвалене Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на підставі акту перевірки №966/20-23-22-01-06/05422384 від 20.06.2014 року, складеного Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначив, що господарська діяльність Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між Публічним акціонерним товариством "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (далі за текстом - ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33") та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 02.11.2015 року не прибув, про час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" перебуває на обліку в Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (а.с.81-82).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником на додану вартість та має відповідне свідоцтво ( а.с.83).

На підставі наказу №586 від 04.06.2014 року, п. 75.7 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1ст.78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України контролюючим органом 20.06.2014 року була проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33".

За результати перевірки контролюючим органом було складено акт №996/20-23-22-01-06/05422384 від 20.06.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (код ЄДРПОУ 5422384) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "Антей-95" (код за ЄДРПОУ 22154554), за серпень 2011 року та подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності" (а.с. 31-52).

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки №996/20-23-22-01-06/05422384 від 20.06.2014 року, перевіркою встановлено порушення суб'єктом господарювання:

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 Податкового кодексу України, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) ряд. 24 "Декларації з податку на додану вартість" на загальну суму 133266 грн., а саме: по взаємовідносинам ТОВ "Антей-95" (код за ЄДРПОУ 22154554) на загальну суму 133266 грн. ут.ч. за вересень 2011 на суму 133266,00 грн.;

- ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України донараховано податку на прибуток на загальну суму 153256,00, а саме: по взаємовідносинам ТОВ "Антей-95" (код за ЄДРПОУ 22154554) на загальну суму 153256,00 грн. у т.ч.: за 3 кв. 2011 року на суму 153256,00 грн.;

- перевіркою ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Антей-95" (код ЄДРПОУ 22154554) за серпень 2011 року.

На підставі висновків, викладених висновків в акті перевірки №996/20-23-22-01-06/05422384 від 20.06.2014 року, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення рішення №0000012205 від 30.09.2015 року, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 133266,00 грн. (а.с.12).

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу, що підтверджується листом №5697/10/20-23-22-01-25 від 28.07.2014 року, в якому контролюючий орган розглянув заперечення позивача (вх. №12192/10 від 22.07.2014 року) (а.с.13-30).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Так, суд зазначає, що 01.01.2011р. між позивачем та ТОВ "Антей-95" було укладено договір купівлі - продажу №01/01, за умовами якого ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" отримало від ТОВ "Антей-95" паливо пічне, яке в подальшому використало у своїй господарській діяльності, а саме для виготовлення асфальтобетонної суміші для будівництва автомобільних доріг. Основними видами діяльності ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" є будівництво автомобільних доріг. Основними видами діяльності ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" є будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд (КВЕД 45.23.0) та будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів метрополітену (КВЕД45.21.2) (а.с.79-83).

В підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу в серпні 2001 року між позивачем та ТОВ "Антей -95" оформлені видаткові накладні та товарно - транспортні накладні. Також ТОВ "Антей-95" видані податкові накладні №14 від 11.08.2011р. на суму 238545,00 грн.; №15 від 25.08.2011р. на суму 264 366,00 грн.; №16 від 31.08.2011р. на суму 296 685,00 грн., які відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих накладних за звітний період - серпень 2011 року у структурі податкового кредиту з ПДВ за цей звітний період (а.с.80-93).

Оплата отриманого товару позивачем на користь ТОВ "Антей-95" здійснена шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями №1142 від 10.11.2011р.; №527 від 30.08.2011р., №470 від 23.08.2011р., №1322 від 06.12.2011р.; №160 від 26.04.2012р., №185 від 28.04.2012р., №202 від 03.05.2012р., №226 від 04.05.2012р., №287 від 18.05.2012р. (а.с.94-99).

Перевезення пічного палива здійснювалось автопідприємством ТОВ "Трансс-групп" (код 36887777), про що оформлені належним чином товарно - транспортні накладні, згідно із умовами додаткової угоди №1 від 01.05.2011р. до договору купівлі - продажу №01/05/11.

Позивач і постачальник товару ТОВ "Антей-95" щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит, в момент здійснення господарської операції були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходяться на обліку в податковому органі, зареєстровані в установленому законом порядку, знаходяться на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договору купівлі - продажу.

Суд зазначає, що позивач має достатні трудові ресурси, зокрема середня чисельність працівників на 01.04.2011р. становила - 384 особи, на 01.04.2012р. - 338 осіб.

Суд також зауважує, що згідно інформації ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, ТОВ "Антей-95" є посередником продукції, переданої на користь ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" за договором №№01/01 від 01.01.2011р.

Постачальником реалізованої продукції було ТОВ "ДЕКОС АЛЬЯНС", яке згідно Акту №28/23-10/37505731 від 26.01.2012р. ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011р.", вчинило порушення ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (товар не був переданий в порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України); вимог ст. 138 Податкового кодексу України - встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011р.; вимог ст. 185 Податкового кодексу України - встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011р.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідно до ст. 72 КАС, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо порушення вимог п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Відповідно до п.138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до 146.13. ПК, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Усі досліджені документи відповідають вимогам податкового законодавства, не містять явних дефектів форми та змісту.

Таким чином, позивач правомірно сформовано суми з податку на прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000012205 від 30.09.2015 року.

Стягнути з Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39858581) на користь Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (код 05422384) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1998,99 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яноста вісім) грн. 99 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постави складено 09.11.2015 року.

Суддя Полях Н.А.