Постанова

від 03.11.2015 по справі 820/8881/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 листопада 2015 р. № 820/8881/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ржавчик"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ржавчик", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192220 від В« 14В» серпня 2015 р., складене Лозівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за результатами перевірки СТОВ В«РжавчикВ» ;

- визнати протиправиим та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182220 від В« 14В» серпня 2015 р., складене Лозівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за результатами перевірки СТОВ В«РжавчикВ» .

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від В« 14В» серпня 2015 р. №0000192220 та №0000182220 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу №701 від 27.07.2015 р. Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СТОВ «Ржавчик» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій з платниками податків ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» (код ЄДРПОУ 38432303) за період грудень 2012 року та січень 2013 року; ТОВ «Агро-Техніка» (код ЄДРПОУ 37878873) за період вересень та жовтень 2014 року; ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» (код ЄДРПОУ 38432303) з період квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 31.07.2015 року №872/20-27-22-12/00707254.

На підставі висновків акту перевірки від 31.07.2015 року №872/20-27-22-12/00707254 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від В« 14В» серпня 2015 р. №0000192220 та №0000182220.

Слід вказати, що податкове повідомлення-рішення №0000182220 від В« 14В» серпня 2015 р. стосується порушень вимог податкового законодавства з контрагентом позивача ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР», а податкове повідомлення-рішення №0000192220 від В« 14В» серпня 2015 р. з контрагентами ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» та ТОВ «Агро-Техніка».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в акті перевірки від 31.07.2015 року №872/20-27-22-12/00707254 містяться висновки про порушення СТОВ «Ржавчик» ст. 1 , п. 2, ст.3, ст. 4 п. 6 ст. 8. п. 1 та п. 2, 3 ст. 9 Закону України від 16.07 1999 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п. 44.1 ст. 44, п. 187.1. ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» (код ЄДРПОУ 38432303) за період грудень 2012 року на суму ПДВ 13409,55 грн. та січень 2013 року на суму ПДВ 15500 грн., ТОВ «Агро-Техніка» (код ЄДРПОУ 37878873) за період вересень 2014 на суму ПДВ 1586,8 та жовтень 2014 року на суму ПДВ 10744,48 ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» (код ЄДРПОУ 38432303) за період квітень 2015 на загальну суму ПДВ 16380 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок грудень 2012 року у розмірі 13409,55 грн.; січень 2013 року у розмірі 15500 грн.; вересень 2014 у розмірі 1586,8 грн.; жовтень 2014 у розмірі 10744,48 грн.; квітень 2015 у розмірі 16380 грн.

Слід вказати на те, що фактично контролюючим органом зроблені вказані висновки по господарським операціям між підприємством позивача та ПП «АФ ПРИВАТ АГРО», ТОВ «Агро-Техніка» та ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Агро-техніка» у вересні 2014 року, по яким виявлено завищення податкового кредиту на суму 1586,80 грн., у жовтні 2014 року, по яким виявлено завищення податкового кредиту, на суму 10744,48 грн., суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Агро-техніка» (в якості постачальника) та СТОВ «Ржавчик» (в якості покупця) 07 лютого 2013 року укладено договір поставки №АТ-0213-4, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець - прийняти та оплатити на умовах договору товар відповідно до виставленого рахунку. Номенклатура та обсяг належного до постачання товару викладаються в окремому документі (рахунку) і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін(а.с.65-66 том 1).

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура та обсяг належного до постачання товару викладаються в окремому і можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін.

ТОВ «Агро-техніка» було виставлено рахунки-фактури: № АТСВ2908.2 від 29.08.2014 р.; №АТСВ0409.1 від 04.09.2014 р.; №АТСВ2509.1 від 25.09.2014 р.; №АТСВ3009.1 від 30.09.2014 р.; №АТСВ0710.1 від 07.10.2014 р.; № АТСВ0710.1 від 10.10.14 р.; №АТСВ1510.4 від 15.10.14 р. № АТСВ0810.4 від 08.10.14 р.; № АТСВ2010.4 від 20.10.14 р.; №АТСВ2710.1 від 27.10.14 р.

За фактом здійснення вказаних поставок ТОВ «Агро-техніка» було виписано на користь СТОВ «Ржавчик» податкові накладні: №3 від 04.09.2014 р., №4 від 04.09.2014 р., №26 від 25.09.2014 р., №1 від 01.10.2014 р., №5 від 07.10.2014 р., №8 від 10.10.2014 р., №10 від 15.10.2014 р., №12 від 20.10.2014 №16 від 21.10.2014 р., №23 від 27.10.2014 р.

В підтвердження отримання товару СТОВ «Ржавчик» надано наступні видаткові накладні: №РН-000015В від 04.09.2014 року, №РН-0000159 від 04.09.2014 року, №РН-0000180 від 25.09.2014 року, №РН-0000188 від 01.10.2014 року, №РН-0000194 від 08.10.2014 року, №РН-0000196 від 10.10.2014 року, №РН-0000198 від 15.10.2014 року, №РН-0000204 від 21.10.2014 року, №РН-0000203 від 21.10.2014 року, №РН-0000211 від 27.10.2014 року.

Від імені позивача товар було отримано ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреностей №324 від 15.10.2014 року, №310 від 08.10.2014 року, №302 від 01.10.2014 року, №298 від 25.09.2014 року, №284 від 04.09.2014 року, №330 від 20.10.2014 року. Суд зазначає, що копія журналу видачі довіреностей на отримання ТМЦ міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.4.4 договору доставка товару здійснюється транспортом покупця, а також, по взаємній згоді сторін, іншим транспортом за рахунок покупця.

Транспортування товару відбувалось з використанням автомобіля, що належить СТОВ «Ржавчик», що підтверджується подорожніми листами №493 від 27.10.2014 р., №482 від 21.10.2014 р., №463 від 15.10.2014 р., №457 від 10.10.2014 р., №456 від 08.10.2014 р., №451 від 01.10.2014 р., №425 від 25.09.2014 р., №405 від 04.09.2014 р.

Згідно п. 3.1 договору оплата за товар покупцем здійснюється шляхом попередньої оплати за кожну замовлену партію товару в національній валюті України, шляхом перерахування коштів постачальнику на його поточний рахунок, згідно рахунку-фактурі.

Факт оплати за договором підтверджується копіями платіжних доручень №1195 від 09.09.14 року, №1267 від 25.09.14 року, №1323 від 07.10.14 року, №1325 від 07.10.14 року, №1386 від 20.10.14 року, №1415 від 24.10.14 року, №1415 від 24.10.14 року, №1423 від 28.10.14 року та виписками банку ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» за 28.10.2014 р., за 24.10.2014 р.; за 20.10.2014 р. за 07.10.2014 р. за 25.09.2014 р. за 09.09.2014 р.

Разом з цим, позивачем обліковано придбані запасні частини, що підтверджується витягами з журналу-ордеру і відомості по рахунку 207 Запасні частини по періодам, які містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, в подальшому вказані запчастини використані СТОВ «Ржавчик» у власній господарській діяльності, що також підтверджується копіями лімітно-забірних карт №2762 за жовтень 2014 року, №2763 за жовтень 2014 року, №2740 за жовтень 2014 року, №2789 за листопад 2014 року, б/н за липень 2015 року, №2697 за вересень 2014 року, № 2764 за жовтень 2014 р., № 2765 за жовтень 2014 р.; № 2733 за жовтень 2014 р.

Суд зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки вказав, що до перевірки підприємством не надано рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, з цього приводу суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем надані вказані документи, які досліджені судом.

Таким чином, господарські операції у вересні, жовтні 2014 року між позивачем та ТОВ «Агро-техніка» є реальними, що підтверджується наданими до суду первинними документами.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» у квітні 2015 року, по яким виявлено завищення податкового кредиту на суму 16380,0 грн., суд зазначає наступне.

Між ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» (в якості постачальника) та СТОВ «Ржавчик» (в якості покупця) укладено договір поставки №0704/1, відповідно до якого ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» зобов'язалося передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах вказаного договору Товар відповідно до виставленого рахунку(а.с.122-124).

Відповідно п.1.2. договору номенклатура та обсяг належного до постачання товару викладаються в окремому документі (рахунку) і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін.

Судом встановлено, що ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» виставлено рахунок-фактуру №0406 -7 на постачання редуктора вивантажувального в зборі ТСН у кількості 1 шт. вартістю 4680,0 грн., в т.ч. ПДВ 780,0 грн.

За п. 3.1. договору оплата за товар покупцем здійснюється шляхом попередньої оплати за кожну замовлену партію повару в національній валюті України шляхом перерахування коштів постачальнику.

Позивачем здійснено оплату за вказаним рахунком - платіжним дорученням №26 від 07.04.2015 року на суму 4680,0 грн., який проведено банком, що підтверджується випискою банку АТ «Укрсиббанк» від 07.04.2015 року.

За фактом здійснення вказаної попередньої оплати ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» видано СТОВ «Ржавчик» податкову накладну №25 від 07.04.2015 року.

Згідно видаткової накладної №0416-2 від 16.04.2015 р. ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» передало у власність СТОВ «Ржавчик», а СТОВ «Ржавчик» прийняв редуктор вивантажувальний в сборі ТСН у кількості 1 шт. вартістю 4680,0 грн., в т.ч. ПДВ 780,0 грн.

Товар було отримано Ульфом Матіасеном відповідно до довіреності №124 від 08.04.2015 року, повноваження останнього підтверджуються витягом з журналу реєстрації доручень за 2015 рік.

Відповідно до п. 4.4 договору доставка товару здійснюється транспортом покупця, а також, по взаємній згоді сторін, іншим транспортом за рахунок покупця.

Транспортування товару здійснювалось з використанням автомобіля, що належить СТОВ «Ржавчик», що підтверджується подорожнім листом № 307 від 16.04.2015 р.

Витяг з електронного журналу-ордеру і відомості по рахунку 207 Запасні частини за квітень 2015 р. підтверджує облік позивачем придбаної запасної частини - редуктор вивантажувальний в зборі ТСН у кількості 1 шт. вартістю 4 680,00 грн. - на субрахунку 207 «Запасні частини».

Крім того, 06.04.2015 року ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» виставлено рахунок-фактуру №0406 - 8 на постачання рем-кт ТСН-2Б у кількості 2 шт. вартістю 93600,0 грн., в т.ч. ПДВ 15600,0 грн.

Позивачем здійснено оплату за вказаним рахунком - платіжним дорученням №27 від 07.04.2015 року та ініційовано грошовий переказ за суму 93600,0 грн. з призначенням платежу: «Попередня оплата за ремкомплект по рах. №0406-8 від 06.04.2015 року, в т.ч. ПДВ 20% 15600, 0 грн.», який проведено банком, що підтверджується випискою банку АТ «Укрсиббанк» від 07.04.2015 року.

За фактом здійснення вказаної попередньої оплати ТОВ «МАДЕН-ДНЕПР» видано позивачу податкову накладну № 26 від 07.04.2015 року.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що перехід права власності відбувається в момент поставки товару покупцю, що оформляється видатковою накладною

Постачальником передано у власність покупця рем-кт ТСН-2Б у кількості 2 шт. вартістю 93600,0 грн., в т.ч. ПДВ 15600,0 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0416-3 від 16.04.2015 р.

Як вбачається з подорожнього листа № 307 від 16.04.2015 р. товар транспортовано з використанням автомобіля, що належить СТОВ «Ржавчик».

Судом встановлено, що позивачем обліковано придбану запасну частину - рем-кт ТСН-2Б у кількості 2 шт. вартістю 93600,0 грн., в т.ч. ПДВ 15600,0 грн. - на субрахунку 207 «Запасні частини», про що свідчить витяг з електронного журналу-ордеру і відомості по рахунку 207 Запасні частини за квітень 2015 р.

В подальшому вказані запасні частини (редуктор та ремкомплекти) СТОВ «Ржавчик» використало у власній господарській діяльності - виробництві сільськогосподарської продукції. Так, відповідно до даних лімітно-забірної карти на одержання матеріальних цінностей за квітень 2015 року, запасні частини видано ОСОБА_5 на об'єкт МТФ-1 Коровник.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що до перевірки підприємством не надано рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних за умов відсутності яких можливо не встановити навантаження, розвантаження, кількість ТМЦ, перевізника, транспорт, яким здійснювалось перевезення, з цього приводу суд вважає за необхідне вказати, що до матеріалів справи позивачем надано вказані документи, вони досліджені судом та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо взаємовідносин з ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» за період грудень 2012 року на суму ПДВ 13409,55 грн. та січень 2013 року на суму ПДВ 15500 грн., суд зазначає наступне.

Між ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» (в якості постачальника) та СТОВ «Ржавчик» (в якості покупця) укладено договір поставки №10/12-08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його(а.с.103-104 том 1).

Згідно п. 1.2 укладеного договору кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються у додатку до кожної окремої поставки.

Судом встановлено, що 10.12.2012 року до договору було складено додаток №1, у якому зафіксовано домовленість сторін про поставку партії товару шроту соняшникового у кількості 40,0 т вартістю 2970 грн. за тону, загальною вартістю партії 118800,0 грн.(а.с.105 том 1).

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» виставлено рахунок №50 на оплату товару - шроту соняшникового - у кількості 40,0 т. вартістю 2970 грн. за тону, загальною вартістю партії 118800,0 грн.

Позивачем здійснено грошовий переказ у розмірі 118800,0 грн. на користь ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» платіжним дорученням №2198.

Вказаний платіж було проведено ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» 13.12.2012 року, що підтверджується випискою банку.

За фактом здійснення вказаної попередньої оплати ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» виписано податкову накладну №70.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється постачальником.

Товар від ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» передано перевізникові - ПП Волошин у пункті завантаження Запоріжжя та направлено на перевезення до с.Ржавчик, що підтверджується товаро-транспортною накладною БЗС№ б/н від 16.12.2012 р.

Та, 17.12.2012 року товар одержано позивачем, що підтверджується видатковою накладною №72 від 17.12.2012 р.

Суд зазначає, що у зв'язку із поставкою ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» товару у меншій кількості, ніж було передбачено додатком до договору та який було оплачено повністю на умовах попередньої оплати, ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» повернуло СТОВ «Ржавчик» 38342,70 грн., що підтверджено випискою банку.

Також, у зв'язку із зміною кількості поставленого товару та поверненням частини сплаченої попередньої оплати ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» було складено розрахунок №4 від 27.12.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №70 від 13.12.2012 року, яким зменшено суму податкового кредиту на 6390,45 грн.(а.с. 116 том 41).

Як вбачається з витягу з журналу-ордеру і відомостей по рахунку отриманий товар було обліковано на субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» за грудень 2012 року.

Так, відповідно до даних лімітно-забірної картки за грудень 2012 року загалом видано у виробництво загалом 33,351 т шроту соняшникового, зокрема, шрот, придбаний у ПП «АФ ПРИВАТ АГРО»: за накладними № 259, 262, 263, 265, 268 (внутрігосподарського призначення).

За результатами використання товару у власній господарській діяльності СТОВ «Ржавчик» у січні 2013 року складено відомість на списання кормів по відділенню №ферма № 1 за січень 2013 року.

Крім того, 23.01.2013 року ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» виставлено рахунок №99 на оплату товару - шроту соняшникового - у кількості 30,0 т. вартістю 3100 грн. за тону, загальною вартістю партії 93000,0 грн.

Платіжними дорученнями №58,59 позивачем здійснено переказ грошових коштів у розмірі відповідно 5000,0 грн. та 43000,0 грн. на користь ПП «АФ ПРИВАТ АГРО».

Вказані платежі проведено ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» 24.01.2013 року, що підтверджується відповідними виписками банку.

ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» 24.01.2013 року виписано податкову накладну №137 за фактом здійснення вказаної попередньої оплати.

Та ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» передано товар перевізникові - ПП Кольчевський у пункті завантаження Кіровоград та направлено на перевезення до с. Ржавчик, що підтверджується товаро-транспортною накладною БЗС № 29/01 2 від 29.01.2013 р.

Як вбачається з видаткової накладної від 29.01.2013 р. № 153 товар одержано покупцем 29.01.2013 року.

Відповідно до п. 1.3 договору якість товару, що поставляється, підтверджується з боку продавця належними документами, та пред'являється покупцю за бажанням останнього.

Належна якість та походження товару підтверджено декларацією виробника №110 від 29.10.2013 р. (а.с.109 том 1).

Відповідно до копії витягу з журналу-ордеру і відомостей по рахунку 208 отриманий товар було обліковано на субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» за грудень 2012 року.

Шрот соняшниковий було використано у власній господарській діяльності СТОВ «Ржавчик». Так, шрот, отриманий за вказаною поставкою, використовувався на об'єкті МТФ-1 у січні 2013 року, зокрема: за накладними № 12, 13 (внутрігосподарського призначення) згідно із лімітно-забірною відомістю за січень 2013 року.

За результатами використання шроту соняшникового у січні 2013 року складено відомість на списання кормів по відділенню № ферма №1 за січень 2013 року, відповідно до якої списано 24,421 т шроту соняшникового на підставі відомостей про витрати кормів за січень 2013 року.

Також шрот соняшниковий, отриманий 29.01.2013 року було використано у лютому 2013 року. Вказане підтверджується копією лімітно-забірної карти за лютий 2013 року, а також накладними № 16, 17, 18, 19, 20, 22, 24, 25 (внутрігосподарського призначення) згідно із лімітно-забірною відомістю за січень 2013 року (копії накладних та лімітно-забірної відомості додаються).

За результатами використання шроту соняшникового у лютому 2013 року складено відомість на списання кормів по відділенню № ферма №1 за лютий 2013 року, відповідно до якої списано 31,980 т шроту соняшникового на підставі відомостей про витрати кормів за лютий 2013 року.

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом вказано, що у ході перевірки не надано документів, за якими можливо встановити якість шроту соняшника та безпосередньо виробника поставляємої продукції, з цього приводу суд зазначає, що судом досліджено декларацію виробника №110 від 29.10.2013 р., яка підтверджує належну якість та походження товару.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вищевказаними договорами, що підтверджені належними доказами та усі зібрані докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів безпідставного повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена реальність укладених правочинів, а надані документи відповідають вимогам чинного законодавства України та можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 зазначеної статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, висновки Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «АФ ПРИВАТ АГРО» за період грудень 2012 року на суму ПДВ 13409,55 грн. та січень 2013 року на суму ПДВ 15 500 грн., ТОВ «Агро-Техніка» за період вересень 2014 року на суму ПДВ 1586,8 грн. та жовтень 2014 року на суму ПДВ 10 744,48 грн., ТОВ «МАДЕН ДНЕПР» за період квітень 2015 року на загальну суму ПДВ 16380 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, є безпідставними.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від В« 14В» серпня 2015 р. №0000192220 та №0000182220 прийняті Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від В« 14В» серпня 2015 р. №0000192220 та №0000182220 суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання нечинним рішення слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Також слід звернути увагу на те, що викладена вище позиція суду відображена в рішеннях Вищого адміністративного суду України по справам №К/800/5902/14, №К/800/19206/14, №К/800/10869/13.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ржавчик" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від В« 14В» серпня 2015 р. №0000192220 та №0000182220 прийняті Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ржавчик" (код 00707254) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 182.70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко