Ухвала

від 02.11.2015 по справі 365/264/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/264/15-ц Головуючий у І інстанції Денисенко Н.О. Провадження № 22-ц/780/4452/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В. Категорія 18 02.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Таргоній Д.О., при секретарі:Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до селянського фермерського господарства «Риск», третя особа: Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до СФГ «Риск», третя особа: Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди недійсним.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 25.04.2010 року між сторонами було підписано договір оренди землі за № 226 (далі - Договір), який набирає чинності після підписання та державної реєстрації (п. 37 Договору).

02.07.2012 року Договір зареєстрований відділом Держкомзему у Згурівському районі за № 322190004001550.

Позивач передав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,67 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, НОМЕР_2, виданого Згурівською РДА 30.12.2009 року та розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належить йому.

ОСОБА_5 вказував, що спірний Договір є недійсним у зв'язку із відсутністю в ньому обов'язкових умов: кадастрового номера, строків передачі земельної ділянки в оренду, розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, додатки до Договору не містять плану або схеми земельної ділянки, що передається в оренду, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів та акту визначення меж в натурі, тому просить визнати недійсним спірний Договір та стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір оренди землі є укладеним з моменту його підписання 25 квітня 2010 року, оскільки його реєстрація не може змінювати моменту його укладення. Будь-яких обставин, які є підставою для недійсності договору оренди землі судом не встановлено, а позивачем не доведено, в чому полягає порушення його прав, у зв'язку з відсутністю вказаних ним істотних умов договору.

Такі висновки суду є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 квітня 2010 року між позивачем і СФГ "РИСК" підписано договір оренди землі № 266 строком на 10 років.

Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право на поновлення його, повідомивши про це письмово Орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії (п. 5 Договору). За умовами договору орендодавець надає, а орендар СФГ "РИСК" приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір набирає чинності після підписання і його державної реєстрації (пункт 37 Договору). Строк дії договору становить 10 років (п. 5 Договору). Договір передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі, погодженому за згодою двох сторін, в процентах до несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 9 Договору).

2 липня 2012 року спірний Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему України у Згурівському районі Київської області, про що в державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 322190004001550. Кадастровий номер земельної ділянки у самому тексті Договору не зазначений. Проте такий номер дописано вручну на першій сторінці Договору (а.с.8 - копія Договору).

Після державної реєстрації укладеного Договору він набрав чинності. Цей договір не припинено та не розірвано.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до пункту 37 спірного договору оренди землі, він набирає чинності після підписання і його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа №6-162цс13).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що моментом укладення договору є 25 квітня 2010 року, оскільки ОСОБА_5 та СФГ «Риск» дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 25 квітня 2010 року договір своїми підписами.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що вказаний договір оренди землі фактично є укладений з моменту його державної реєстрації 02 липня 2012 року, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

За положенням ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлені істотні умови, досягнення згоди з яких є обов'язковим для укладення договорів оренди землі.

Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання договорів недійсними (ч.2 ст. 15 Закону України Про оренду землі»).

25 квітня 2010 року, тобто на момент укладення між ОСОБА_5 та СФГ «Риск» спірного договору оренди землі, передбачені частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» були встановлені такі істотні умови для договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Разом з тим, така істотна умова, як кадастровий номер земельної ділянки, на момент укладення 25 квітня 2010 року договору оренди землі в статті 15 Закону України «Про оренду землі» була відсутня. Зміни до статті 15 Закону України «Про оренду землі», якими передбачено необхідність зазначення в договору оренди землі такої умови, внесено Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності 01 січня 2013 року, тобто після укладення спірного договору. Вказаний Закон України від 07 липня 2011 року № 3613-VI регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності і зворотної дії в часі немає.

Отже, при укладанні 25 квітня 2010 року договору оренди землі між ОСОБА_5 та СФГ «Риск» не було необхідності узгоджувати й зазначати в договорі кадастровий номер земельної ділянки, оскільки на момент його укладення такої умови статтею 15 Закону України «Про оренду землі» не передбачалося.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у договорі оренди землі істотної умови - розміру пені, як засобу відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено істотну умову договору - відповідальність за несплату орендної плати.

Як вбачається з договору оренди землі, у пункті 9 передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, погодженого за згодою двох сторін, в процентах до несплаченої суми за кожен день прострочення. Тобто, у спірному договорі на час його укладення була передбачена істотна умова - відповідальність за несплату орендної плати, що відповідає положенням ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент підписання спінорного договору оренди), істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (справа №6-215цс14).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що будь-яких обставин, які є підставою для недійсності договору оренди землі не встановлено, а позивачем у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів про те, яким чином відсутність у спірному договорі оренди землі таких істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутність у додатках до договору плану або схеми земельної ділянки, що передається в оренду, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акту визначення меж в натурі, порушують його законні права, як орендодавця, та в чому полягає порушення її законних прав.

По справі встановлено, що вказаний договір оренди землі діє з 25 квітня 2010 року й протягом понад чотири роки сторони виконували його умови і будь-яких спорів не виникало.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в позові та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

Д.О.Таргоній