Рішення

від 05.11.2015 по справі 904/4672/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.15р. Справа № 904/4672/15 За позовом Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КІРОВСЬКЕ-1", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 33 746,94 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Судді: Колісник І.І.

ОСОБА_2

Представники:

від позивача: ОСОБА_3., представник за довіреністю № 11/28-06 від 05.01.15р.

від відповідача: ОСОБА_4, представник за договором № б/н від 01.07.15р.

від третьої особи: ОСОБА_5, представник за довіреністю № 381 від 03.03.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КІРОВСЬКЕ-1" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 24 156,36 грн., 3% річних у розмірі 383,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 207,23 грн., а всього 33 746,94 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №1463 на надання послуг з центрального питного водопостачання та водовідведення від 13.12.13р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 29.05.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду.

17.07.15р. до суду від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат у вигляді оплати послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.08.15р. призначено колегіальний розгляд справи, матеріали справи передано для визначення складу колегії.

Автоматичним розподілом визначено, що до складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Колісник І.І., Крижний О.М.

Ухвалою господарського суду від 13.08.15р. прийнято справу № 904/4672/15 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Колісник І.І., Крижний О.М.; справу призначено до розгляду в засіданні на 23.09.15р.

18.09.15р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

23.09.15р. у зв'язку з перебуванням судді Крижного О.М. на навчанні, справу № 904/4672/15 передано для визначення нового складу колегії.

Автоматичним розподілом визначено, що до нового складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Колісник І.І., Суховаров А.В.

Ухвалою господарського суду від 24.09.15р. прийнято справу № 904/4672/15 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Колісник І.І., Суховаров А.В.; призначено розгляд справи на 22.10.15р.

Ухвалою господарського суду від 22.10.15р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"; призначено розгляд справи на 05.11.15р.

04.11.15р. до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на заяву про уточнення позовних вимог.

05.11.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення щодо заявлених позовних вимог

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

Повноважний представник третьої особи заявлені позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що також зазначено у відзиві на позов, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.11.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.13р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1463 на надання послуг з центрального питного водопостачання та водовідведення (далі - Договір). У відповідності до умов Договору, його предметом є обов`язок позивача по наданню відповідачу послуг водопостачання та водовідведення, а також обов`язок відповідача по сплаті наданих послуг.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що надання послуг здійснюється позивачем в межах місячних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які визначені відповідно до Розрахунку об'ємів послуг (Додаток № 3), а саме:

- норма споживання відповідачем води питної за Договором складає:

3420 м. куб. на рік,

285 м. куб. на місяць,

9,38 м. куб. на добу;

- норма прийняття від відповідача стичних вод за Договором складає:

3420 м. куб. на рік,

285 м. куб. на місяць,

9,38 м. куб. на добу.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата послуг здійснюється відповідачем відповідно до тарифів діючих на момент отримання послуг, затвердженим органом, уповноваженим на це Законом України.

Як зазначено у п. 4.2. Договору, до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, відповідач отримує у позивача бланк реєстру (Додаток № 3 до Договору), де відповідач визначає необхідні показники для проведення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Положеннями п. 4.3. Договору передбачено, що виходячи з даних реєстру, наданого відповідачем позивачу (п. 4.2. Договору), а також актів обстежень, не пізніше 5 числа місяця, другого за розрахунковим місяцем, позивач визначає об'єм наданих послуг за розрахунковий місяць та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць та надає відповідачу два примірника акта-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою позивача. Відповідач зобов'язаний самостійно отримувати від позивача два примірника актів-рахунків приймання наданих послуг.

Розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений відповідачем шляхом перерахування грошей на банківський рахунок позивача не пізніше останнього числа місяця, другого за розрахунковим (п. 4.7. Договору).

За приписами п. 7.2.1. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати вчасно, у встановлений Договором строк, послуги та інші нарахування згідно умов Договору та законодавства.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 13.12.16р., а в частині їх оплати - до повного виконання.

Позивач зауважує, що відповідно до розрахунку об'ємів послуг (додаток 4 до Договору) місячний об'єм споживання води відповідача для задоволення власних господарський потреб становить 237 м. куб. Окремо визначено об'єм послуг для задоволення питних потреб орендарів відповідача - 48 м. куб. Разом 237+ 48 = 285 м. куб. Даний об'єм розраховано у відповідності до наказу №126 «Про затвердження Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Так, відповідно до вказаного розрахунку об'ємів, пунктів 3.1 та 5.27 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. № 190 (далі - Правила № 190), позивач здійснював нарахування за послуги водопостачання:

- безпосередньо для господарських потреб відповідача, згідно норми 237 м. куб. в місяць (через відсутність загально будинкового приладу обліку);

- для задоволення питних потреб орендарів відповідача згідно показань приладів обліку (додаток 2 до Договору) встановлених у їх приміщеннях.

Нарахування плати за водовідведення позивач проводив у відповідності до п. 3.14. Договору та п.3.14 Правил № 190, відповідно до яких у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що у відповідача загальнобудинкові засоби обліку на каналізаційних випусках відсутні, кількість стічних вод було визначено відповідно до кількості спожитої їм води.

Позивач зазначає про те, що останній надав відповідачу послуги водопостачання та водовідведення для задоволення відповідачем власних господарських потреб, а відповідач в свою чергу за надані послуги з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з січня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 24156,36грн.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 9207,23 грн. та 3 % річних у розмірі 383,35 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 24 156,36 грн., 3% річних у розмірі 383,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 207,23 грн., а всього 33 746,94 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вважає відповідач, звідкіля взялася така сума, що є її складовими з позову зрозуміти неможливо. До позовної заяви додано так званий "Розрахунок суми боргу Абонента Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кіровське-1" за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно Договору № 1463". Але в ньому немає такої суми основного боргу - 24156,36 грн., яка вказана у позовній заяві. З цього розрахунку також неможливо зрозуміти звідкіля позивачем взято дані про об'єми, спожитої відповідачем води і, відповідно, її стоків.

Відповідач зауважує, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору норму споживання води було встановлено для відповідача 285 м 3 в місяць. Таким же є об'єм водовідведення і цю норму відповідач ніколи не перевищував, що вбачається навіть з вищезгаданого Розрахунку суми боргу.

12.03.14р. представниками позивача і відповідача було складено ОСОБА_2 № 025382, в якому зазначено: В«По данному адресу расположен ж/дом. Водоснабжение осуществляется через 2 ввода диаметром 50 мм. На сетях дома существуют 2 котельные. В котельной 52/1 установлен водомер на подпитку и х/н котельной. В котельной 52/2 установлен водомер на подпитку котельной. Отвода на полив или другие хозяйственные нужды нет. На территории домовладения поливная площадь отсутствует. Все арендаторы водопроводных сетей имеют собственные водомеры. Общедомового водомера нет. Оплата жильцами производится по л/счетамВ» .

Таким чином, як зазначає відповідач, з наведеного вбачається, що мешканці будинку самостійно перераховують позивачу на свої особисті рахунки вартість отриманої від нього послуги - води питної. Орендарі ж відповідно до умов укладених договорів перераховують відповідачу вартість вжитої питної води згідно з показниками лічильників, встановлених в орендованих приміщеннях. А вже відповідач перераховує вартість спожитої ними питної води на рахунок позивача. Відсутність в будинку відводу для поливу або інших господарських потреб, а тим більш відсутність поливних площ, зафіксованих у вищевказаному акті, свідчить про те, що позивач не має претензій до використання води у будинку. У тому числі до технологічних витрат води (на спорожнення внутрішньобудинкових трубопроводів для ремонтних робіт, водопостачання та опалення, будинкових водоочисних установок, підготовки систем опалення до роботи в осінньо-зимовий період та інше).

В листах відповідача до позивача від: 10.04.14р. № 12, 03.06.14р. № 13, 01.09.14р. № 15, 09.04.15р. № 2, з відмітками позивача про їх отримання, вказано на безпідставність вимог позивача отримати оплату за неспожиту відповідачем послугу, у тому числі вказано на положення складеного спільно ОСОБА_2 № 025382 від 12.03.14р.

Як зазначає відповідач, поведінка позивача свідчить про те, що справа у дійсності в іншому. Ще при укладанні Договору представниками позивача відповідачу було запропоновано підписати додаткову угоду до нього, на якій вже був підпис начальника управління В«ВодозбутВ» ОСОБА_6 В ній пропонувалося внести зміни до п. 3.1. Договору шляхом збільшення норми споживання Абонентом води питної: зима 80/літо 395 м 3 на місяць - господарсько-побутові потреби; 48 м 3 на місяць - орендарі. Інші умови Договору залишались незмінними.

Крім того, позивач супровідним листом від 24.04.14р. № 3503 надіслав відповідачу новий варіант додаткової угоди до Договору з підписом ОСОБА_6 і печаткою позивача. На відмінність від попереднього проекту додаткової угоди неможливо зрозуміти у який пункт Договору позивач пропонує внести зміни. Просто вказано: В« 1. По об'єкту, що розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 52а, норма експлуатаційного підприємства складає:

- водопостачання 80 м 3 на місяць,

- водовідведення 80 м 3 на місяць.

2. Інші умови Договору залишаються незмінними.В»

Як вказує відповідач, не дивлячись на те, що такі додаткові угоди по суті нічого не змінювали, оскільки залишалися незмінними положення Договору відносно того, що облік обсягів послуг, наданих позивачем, і надалі встановлювався відповідними лічильниками, відповідачем додаткові угоди не були підписані. Також відповідачем не підписано жодного Акту-рахунку приймання наданих послуг згідно Договору, які складалися кожного місяця позивачем, оскільки об'єми поставленої води в них були значно завищені і його вимоги не відповідали умовам Договору. До кожного з таких Актів-рахунків додавалось роз'яснення, з яких вбачається, що поряд з даними лічильників, якими зафіксовані об'єми спожитої води орендарями, позивач за хтозна-якою нормою розрахував якісь невідомі господарчі потреби відповідача, на які начеб то споживалось за місяць від 140 до 393 м 3 води і, відповідно, такими ж були об'єми водовідведення. Причому, такі об'єми водопостачання та водовідведення в рази більші, ніж вказано позивачем у проектах додаткових угод. Різні об'єми споживання води відповідачем, вказані у проектах додаткових угод і в Актах-рахунках, свідчить про їх надуманість.

Посилаючись на п. 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.08р. N 190, відповідач зазначає про те, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14 ) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15 ). А п. 3.1. цих Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. У Договорі зазначено, що сторони, поряд з іншими нормативними правовими актами, керуються й згаданими Правилами. У пункт 3 Договору ретельно перенесено положення даних Правил відносно обставин, коли можливі випадки споживання води без обліку їх об'єму лічильником. Але дії позивача по нарахуванню відповідачу якихось невідомих господарських потреб не тільки не мають нічого спільного з положеннями Договору і вказаних Правил, а більш того суперечать їм.

Як вважає відповідач, позов, що розглядається судом, є результатом перекручення позивачем діючого законодавства та його намаганням застосувати підзаконний нормативний акт - наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.08р. № 126, якій не має ніякого відношення до правовідносин, існуючих між позивачем та відповідачем, що вбачається з наступного.

У ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені терміни, у т.ч.:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 1 Закон України № 2866 "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Згідно з частинами 4-7 ст. 4 цього ж Закону, основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами. Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Як зазначає відповідач, очевидно, що до подачі позову позивача підштовхнула та обставина, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №59 від 24.03.15р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.15р. за №431/26876, було внесено зміни у наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.08р. № 126, у т.ч. щодо його назви та термінології. Первісна редакція цього наказу № 126 мала таку назву: «Про затвердження Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями». А в п.п. 1.1. Методики вказувалося: «Методика розроблена з метою забезпечення раціонального використання питної води на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій шляхом встановлення індивідуальних технологічних нормативів використання питної води (далі - ІТНВПВ) житлово-експлуатаційними підприємствами і організаціями (далі - ЖЕП)». В новій редакції наказу № 126 зникла згадка про ЖЕПи і було введено замість них термін - виконавець послуг. А по суті даного спору більше нічого не змінилося.

Як вбачається з листа позивача від 02.07.14р. № 5366/916, та проектів додаткових угод до Договору, позивач давно вважав, що відповідач є житлово-експлуатаційним підприємством, на яке поширюються вимоги наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.08р. №126 "Про затвердження Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". З наведеного вбачається, що позивач намагається штучно перетворити відповідача з споживача житлово-комунальних послугу на їх виконавця - тобто суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу. З Договору та вищезазначених законів вбачається, що саме позивач є виконавцем - суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а відповідач є споживачем таких послуг, але аж ніяк не житлово-експлуатаційним підприємством (ЖЕП).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки:

По-перше, відповідно до умов п. 4.3. Договору позивач визначає об'єм наданих послуг за розрахунковий місяць та розмір оплати послуг за цей розрахунковий місяць виходячи з даних реєстру, наданого відповідачем позивачу (п. 4.2. Договору), а також актів обстеження . Тобто, обставини встановлені в ОСОБА_2 обстеження № 025382 від 12.03.14р. повинні обов'язково враховуватися позивачем при визначені об'єму наданих послуг та розміру їх оплати.

По-друге, мешканці будинку самостійно перераховують позивачу вартість отриманої послуги щодо водопостачання та водовідведення. Орендарі ж відповідно до умов укладених договорів перераховують відповідачу вартість отриманої послуги щодо водопостачання та водовідведення згідно з показниками лічильників, встановлених в орендованих приміщеннях. А вже відповідач перераховує грошові кошти позивачу. Колегія суддів звертає увагу, що позивач не просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту воду , а просить суд стягнути вартість послуг безпосередньо для господарських потреб відповідача , яку нараховує самостійно, керуючись не показниками засобів обліку, а Додатком № 4 до Договору, яким сторони узгодили об'єм водопостачання і водовідведення на 2013 рік.

По-третє, сторони встановили факт відсутності відводу на полив або інших господарських потреб , що підтверджує підписаний без будь-яких зауважень ОСОБА_2 № 025382 від 12.03.14р. (Т-1., а.с.82). Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вищевказаним ОСОБА_2 також встановлений факт відсутності на прибудинкової території площі для поливу.

Тобто, 12.03.14р. сторони ОСОБА_2 № 025382 встановили факт відсутності необхідних комунікацій при наявності яких, відповідач мав би змогу задовольняти власні господарські потреби. Таким чином, позивач не правомірно вимагає оплати послуг, які не могли бути надані відповідачу, у зв'язку з відсутністю окремої необхідної системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення для господарських потреб будинку .

По-четверте, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача щодо нарахування оплати за начебто надані послуги з водопостачання і водовідведення відповідно до Додатку № 4 до Договору "Розрахунок об'ємів послуг", оскільки зазначеним Додатком № 4 сторони узгодили об'єм водопостачання і водовідведення на 2013 рік , а позивач просить стягнути вартість послуг за період з січня 2014 року по лютий 2015 рік.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів надання відповідачу послуг безпосередньо для господарських потреб відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначає представництво як один із видів адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначено у п. 6.3. Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу (оплату послуг адвоката) за договором про надання правової допомоги № б/н від 01.07.15р. у розмірі 1 500,00 грн.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, колегія суддів оцінює правові послуги, надані адвокатом ОСОБА_4 ОСББ "Кіровське-1" по даній справі у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Стягнути з Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, буд. 21 а, код ЄДРПОУ 03341305) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КІРОВСЬКЕ-1" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 52-а, код ЄДРПОУ 24993336) витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.11.15р.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_2