Рішення

від 05.11.2015 по справі 902/1264/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2015 р.

Справа № 902/1264/15

за позовом :Приватного підприємства "Форт - Гарант" (1050, м. Вінниця, вул. Визволення,2 оф.111)

до :Комунального підприємства Вінницької ОСОБА_1 "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя,13)

про стягнення боргу

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Форт-Гарант" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 160616,25 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1264/15 з призначенням судового засідання на 15.10.2015 року.

Ухвалою суду від 15.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 05.11.2015 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 05.11.2015 року з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог ( вх. № канц.. 06-52/11357/15), в якій зокрема останній просить суд стягнути з відповідача 179150,51 грн., з яких: 105508,20 грн. сума основного боргу; 45744,15 грн. інфляційні втрати; 3099,80 грн. 3 % річних; 24798,37 грн. пені.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про збільшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Представник відповідача позов визнає частково, та просить суд зменшити розмір пені на 95 % та розстрочити виконання рішення суду в рівних частинах на один рік, про що зокрема зазначено у відзиві на позовну заяву (вх. № канц. 06-52/11346/15 від 05.11.2015 року).

Представник позивача стосовно заявлених клопотань відповідача щодо зменшення стягнення розміру пені та розстрочки виконання рішення суду поклався на розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача судом встановлено наступне.

01 квітня 2014 року між комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» «Замовник» та приватним підприємством «Форт-Гарант» «Виконавець» було укладено договір № 01/14 на охорону об'єкту.

Умовами договору передбачено, що «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе надання послуг по забезпеченню охорони матеріальних цінностей «Замовника» і дотриманню громадського порядку на території «Об'єкта» ( п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору охорона території КП ВМР «ВМТЕ», за адресою: м. Вінниця, міськрайон від котельні по вул. Баженова, 15, далі «Об'єкт», здійснюється шляхом виставлення фізичної охорони згідно дислокації ( додаток № 1 № 1 до договору).

Між сторонами було погоджено, що сума оплати за один пост охорони на місяць за цим договором визначається сторонами на підставі узгодженої договірної ціни охорони: розрахунку вартості послуги ( додаток № 2 до договору) та Протоколу узгодження ціни ( додаток № 3 до договору) Оплата послуг охорони може змінюватись за узгодженням сторін у випадку зміни цін, тарифів, зміни мінімального розміру заробітної плати, введення додаткових посад, послуг, а також корегування в залежності від рівня інфляції ставок статистичних даних НБУ ( п.3.1. договору).

Умовами договору, а саме п.3.2. договору «Замовник» зобов'язаний сплатити попередню узгоджену суму за надані послуги за місяць шляхом перерахування грошових коштів на п/р «Виконавця», або через його касу таким чином: 100 % - повний, розрахунок за поточний місяць згідно наданих рахунків не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що якщо до 5 числа наступного місяця, «замовник» не підписав акт виконаних робіт і не надав мотивовану письмову відмову, - послуги рахуються наданими в повному обсязі.

Згідно із п. 4.2.3. договору замовник зобов'язаний своєчасно вносити плату за послуги «Виконавця».

Між сторонами було погоджено, що у випадку надходження оплати за надані послуги у встановлений пунктом 3.2. розділу ІІІ цього договору строк направити «Замовнику» письмове повідомлення з вимогою оплатити надані послуги протягом 5 днів та попередження про можливе припинення надання послуг охорони у випадку нездійснення оплати в зазначений строк.

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Додатком 3 до договору сторони погодили протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони по договору від 01.04.2014 року № 01/14, яка становить - 10,39 грн. за одну годину охорони кожним працівником охорони «виконавця».

Згідно акту № /н від 01.04.2014 року про виставлення охорони на об'єкт що знаходиться за адресою м. Вінниця, мікрорайон від котельні по вул. Баженова, 15 виставлено фізичну охорону ПП «Форт-Гарант» згідно дислокації. Від сторін претензій та зауважень не надійшло.

07.07.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 01/14 про надання охоронних послуг, яким погоджено наступне: у зв'язку з необхідністю виставлення фізичного поста охорони для подальшого здійснення забезпечення безпеки та охорони майна на території замовника згідно дислокації (додаток №1) за планом комплектного використання сил та засобів.

Сторони прийшли до згоди доповнити п.1.2. договору № 01/14 таким змістом: (1.2. охорона території комунального підприємства «Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго», за адресою; м. Вінниця, вул. Баженова,15 та вул. Матроса Кошки, 12, 12А далі об'єкт, здійснюється шляхом виставлення фізичної охорони згідно дислокації ( додаток № 1 до договору). Вартість послуг визначається згідно розрахунку ( додаток № 2 до договору).

Згідно акту № б/н від 14.07.2014 року про виставлення хорони на об'єкт що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Матроса Кошки,12, 12А виставлено фізичну охорону ПП «Форт-Гарант» згідно дислокації. Від сторін претензій та зауважень не надійшло.

05.09.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 01/14 про надання охоронних послуг, яким погоджено наступне: у зв»язку з необхідністю виставлення фізичного поста охорони для подальшого здійснення забезпечення безпеки та охорони майна на території замовника згідно дислокації (додаток №1) за планом комплектного використання сил та засобів.

Сторони прийшли до згоди доповнити п.1.2. договору № 01/14 таким змістом: (1.2. охорона території комунального підприємства «Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго», за адресою; м. Вінниця, вул. Паризької Комуни,18 далі об'єкт, здійснюється шляхом виставлення фізичної охорони згідно дислокації (додаток № 1 до договору). Вартість послуг визначається згідно розрахунку ( додаток № 2 до договору).

Згідно акту № б/н від 05.09.2014 року про виставлення охорони на об'єкт що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Паризької Комуни,18 виставлено фізичну охорону ПП «Форт-Гарант» згідно дислокації. Від сторін претензій та зауважень не надійшло.

Позивачем на виконання умов договору були повністю виконані свої зобов'язання.

Натомість відповідач розрахунки за надані послуги не провів.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями сплатити борг, які залишені без задоволення ( а.с. 22, 23,26).

01.07.2015 року позивачем було знято охорону з об'єктів КП «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», що стверджується відповідним актом, копія якого міститься в матеріалах справи ( а.с. 25).

Разом з тим в матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків, які обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками останніх, які в свою чергу свідчать про визнання заборгованості відповідачем ( а.с.21, 24).

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 105508,20 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Поряд з цим, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 45744,15 грн. інфляційних втрат за період з 11.08.2014 року по 05.11.2015 року; 3099,80 грн. 3 % річних за період з 11.08.2014 року по 05.11.2015 року ; 24798,37 грн. пені за період з 06.08.2014 року по 05.11.2015 року

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору, а саме п.3.2. договору «Замовник» зобов'язаний сплатити попередню узгоджену суму за надані послуги за місяць шляхом перерахування грошових коштів на п/р «Виконавця», або через його касу таким чином: 100 % - повний, розрахунок за поточний місяць згідно наданих рахунків не пізніше 10 числа наступного місяця.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позов в цій частині заявлений правомірно.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню. (система "Ліга- Закон")

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в п. 3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначається, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зокрема суд зауважує, що відповідно до п. 2.5. Постанови пленуму № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» - щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позов від 05.11.2015 року (вх. №06-52/11346/15) та в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан, в якому опинилось підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, зменшити розмір заявлених позивачем щодо стягнення пені, надавши звіти про фінансовий результат за 2014 рік та за 1 квартал 2015 року; баланс 30 червня 2015 року; довідку про дебіторську заборговансть.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)В» від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того і те, що відповідач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а позивач є приватним підприємством.

Здійснивши перерахунок (розрахунок) нарахування пені, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню та стягує з відповідача: пеню в сумі 6000,00 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким, з огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

При прийнятті рішення судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2012 року у справі №5020-1922/2011.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

При вирішенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК при прийнятті рішення суд вправі розстрочити виконання рішення.

Згідно ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим, судом враховано, що позивач не заперечував проти розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, а тому суд розстрочив виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами строком починаючи з дати винесення рішення по 05.05.2016р.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Вінницької ОСОБА_1 "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя,13; 33126849) на користь приватного підприємства "Форт - Гарант" (21050, м. Вінниця, вул. Визволення,2 оф.111; код ЄДРПОУ 38135487) 105508,20 грн. сума основного боргу; 45744,15 грн. інфляційних втрат; 3099,80 грн. 3 % річних; 6000,00 грн. пені; 2687,25 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців зі сплатою рівними частинами помісячно починаючи з дати винесення рішення по 05.05.2016р.

Повне рішення складено 10 листопада 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи